Рік: 2025

Гендерна чутливість і повага до різноманіття як основа редакційної культури

Що було зроблено

У редакції було розроблено та оприлюднено на сайті Політику гендерної чутливості.

Як реалізували

Робота над документом відбувалася під час участі команди в менторській програмі з гендерночутливої журналістики, що тривала з травня по жовтень 2025 року. У медіа зазначають, що ухвалення політики стало важливим кроком для чіткого визначення напрямку розвитку редакції, покращення внутрішньої комунікації, дотримання гендерного балансу під час підготовки матеріалів і системного дотримання стандартів гендерної чутливості.

Хоча в колективі й раніше панували взаєморозуміння та повага до різноманіття, письмово зафіксована політика допомогла закріпити ці принципи та зробити їх спільною точкою відліку для всієї команди. Нині редакція свідомо виготовляє контент із застосуванням підходів гендерної чутливості.

У команді працює представник ЛГБТ-спільноти, і колектив приймає його ідентичність із повагою, підтримує та розділяє задекларовані цінності. За словами редакції, постійна щоденна взаємодія в одному робочому середовищі сприяла зростанню рівня толерантності та прийняття ЛГБТ-спільноти серед працівників.

Редакція також системно використовує фемінітиви у контенті з моменту створення медіа у 2017 році. Такий підхід є частиною освітньої місії медіа та відповідає його ціннісному меседжу — «дивись, аналізуй, дій». У редакції наголошують, що використання фемінітивів є складовою просвітницької роботи з аудиторією.

Водночас у медіа зазначають, що мають ініціативи, які поки не вдалося реалізувати через обмежені фінансові ресурси. Зокрема, йдеться про впровадження системної підтримки батьківства та материнства всередині команди, яка наразі залишається складною для реалізації саме з фінансових причин.

Інклюзія як редакційний стандарт

Що було зроблено

На Радіо «Накипіло» впроваджено практику інклюзивної редакційної роботи, що ґрунтується на рівності, довірі до професійності та повноцінному залученні журналістів з інвалідністю до створення контенту. Одним із прикладів такої практики є робота Володимира Носкова — журналіста та автора радійних програм, який понад десять років працює в українських медіа попри повну втрату зору. Протягом останніх трьох років він є одним із голосів Радіо «Накипіло», де створює власні програми, веде прямі етери та бере інтерв’ю, часто зосереджені на людських історіях і питаннях доступності.

Редакція не обмежилася технічною адаптацією робочих умов, а забезпечила журналісту повноцінний простір авторства — можливість самостійно формувати теми, тон розмови та зміст програм. Власний досвід Володимира Носкова дозволяє говорити про бар’єри не з позиції стороннього спостерігача, а зсередини — без стереотипів і жалю, натомість із гідністю та повагою. У редакції підкреслюють, що він наполягає на рівному професійному ставленні та однакових вимогах до себе, не очікуючи «особливого режиму», але водночас нагадуючи команді про важливість емпатії й поваги.

Присутність журналіста з порушенням зору стала чинником посилення толерантності та емпатійності всієї команди. Колеги відзначають його професійну силу, здатність працювати з найскладнішими темами та харизматичність, яка сприяє згуртованості редакції. Крім того, Володимир Носков тестує матеріали й сервіси Радіо «Накипіло» на доступність, допомагаючи медіа вдосконалювати власні практики.

Окремим прикладом впливу цієї роботи став публічний випадок, коли журналіст звернув увагу на неякісний сервіс для людей з порушеннями зору. Ця ситуація стала приводом для ширшої суспільної дискусії про системні проблеми доступності. Медіа відреагували на неї не як на приватний конфлікт, а як на важливий сигнал про реальні труднощі, з якими стикаються люди з інвалідністю.

Підхід Радіо «Накипіло» у цій практиці базується на кількох принципових засадах: журналіст з інвалідністю розглядається як повноцінний член команди, а не «особливий випадок»; особистий досвід автора підсилює зміст матеріалів, а не обмежує його; історії про бар’єри формують в аудиторії емпатію та розуміння, а не жалість. Цей кейс демонструє, що інклюзія в медіа — це не лише питання доступу, а насамперед довіри до професійності та створення рівних умов для впливу журналіста на зміст і суспільну розмову.

Ветеранський голос і медіаграмотність як складова стійкості громад

Що було зроблено

У мережі місцевих медіа «Громада. Груп» впроваджено практику створення окремих редакційних просторів для авторів із ветеранським досвідом. Зокрема, редакція відкрила спеціальну рубрику для ветерана російсько-української війни, письменника Михайла Філоненка, який зазнав важкого поранення під час бойових дій на Харківщині та втратив кисті рук і частково зір. Автор отримав власний інформаційний майданчик, де реалізує творчі задуми, публікуючи матеріали про український фольклор, пам’ять і зв’язок поколінь через традиційні образи.

Паралельно «Громада. Груп» системно працює з майбутніми журналістами та студентською молоддю. Мережа медіа виступає платформою для здобуття практичного професійного досвіду студентами медійних спеціальностей закладів вищої освіти, зокрема Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця та Харківської академії культури.

У редакції зазначають, що зацікавлені у подальшому залученні журналістської молоді до роботи, однак через втрату фінансування від USAID частину молодих фахівців було змушено втратити. Водночас команда має плани з розширення мережі та створення нових редакцій у громадах за умови відновлення або залучення нового фінансування.

Важливою складовою діяльності редакції є протидія дезінформації та спробам вербування молоді спецслужбами російської федерації. Це реалізується як через аналітичні журналістські матеріали, так і через участь редакторів у тематичних тренінгах.

У липні та серпні 2025 року представники «Громада. Груп» долучилися як спікери до спільних україно-литовських тренінгів, присвячених протидії вербуванню молоді спецслужбами РФ. Заходи були спрямовані на українську та литовську молодь і проходили за участі журналістів, громадських організацій та освітян Краснокутської громади Харківської області. У Литві, як і в Україні, фіксуються спроби вербування молодих людей — зокрема представників української діаспори та місцевої молоді — для диверсійної діяльності.

Інклюзивна редакційна культура

Що було зроблено

У редакції медіа «Гречка» впроваджено гендерну політику, а також політику різноманітності та інклюзії, які оприлюднені на сайті в розділі «Редакційна політика». Використання фемінітивів у контенті редакція розпочала ще до внесення відповідних змін до українського правопису у 2019 році.

У медіа діє корпоративна підтримка материнства та батьківства. Зокрема, працівники можуть працювати віддалено та за гнучким графіком, адаптованим до індивідуальних потреб. Такий підхід дозволяє поєднувати професійну діяльність із доглядом за дитиною, зокрема під час декретної відпустки. Для колег із маленькими дітьми передбачені додаткові дні відпустки, а графік роботи коригується з урахуванням сімейних обставин — наприклад, можливість починати роботу раніше та завершувати її раніше.

Як реалізували

Редакція також подбала про технічну спроможність команди працювати з дому у разі потреби. Працівниць і працівників забезпечили необхідним обладнанням — зокрема екофлоу, павербанками та ноутбуками. Більшість команди «Гречки» становлять жінки.

Водночас у редакції зазначають, що мають ініціативи, які поки не вдалося реалізувати через обмежені ресурси. Серед них — запровадження медичного страхування для журналістів і журналісток, що дало б змогу системно піклуватися про здоров’я, проходити профілактичні огляди та вчасно реагувати на проблеми. Також редакція хотіла б забезпечити колегам доступ до спортивних занять, басейну, масажів або інших практик відновлення, однак через зростання цін у період війни реалізація таких ініціатив потребує додаткового фінансування.

Інклюзивність і доступність як частина внутрішніх редакційних політик

Що було зроблено

Редакція «Трибуна.Суми» впровадила внутрішні політики та практики у таких сферах: недискримінації; підтримки батьківства та материнства; гнучких графіків роботи.

Крім того, в 2025 році редакція запровадила інклюзивну версію сайту з персоналізованими налаштуваннями доступності для читачів. Серед доступних функцій:

  • зміна розміру шрифту та курсору;
  • регулювання міжлітерного інтервалу та висоти рядка;
  • чорно-білий режим;
  • регулювання яскравості;
  • інверсія кольорів;
  • приховування зображень;
  • зупинка анімації;
  • лінія та маска читання;
  • підсвітка посилань.

«Трибуна.Суми» стала першим регіональним медіа, яке впровадило такий комплекс функцій доступності на своєму сайті.

Також з 2024 року в розділі «Про нас» опублікована редакційна політика, що закріплює принципи рівності та недискримінації.

Як реалізували

Редакція поєднала внутрішні політики з технічними рішеннями, спрямованими на покращення доступу до контенту для ширшої аудиторії. Інклюзивна версія сайту розроблена як інструмент, який дозволяє користувачам самостійно налаштовувати спосіб споживання інформації відповідно до власних потреб.

Вплив

Запровадження інклюзивної версії сайту підвищило доступність контенту для людей з різними потребами та закріпило позицію редакції як лідера у впровадженні інклюзивних рішень серед регіональних медіа. Публічна редакційна політика посилила прозорість і ціннісну визначеність медіа.

Редакція продовжує тестування інклюзивної версії сайту. Також команда працює над можливістю технічного перекладу матеріалів медіа на сайті різними мовами.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Поєднувати внутрішні політики рівності з практичними технічними рішеннями.
  • Розглядати доступність сайту як базовий стандарт, а не додаткову опцію.
  • Публічно фіксувати принципи недискримінації та рівності у редакційних політиках.
  • Починати впровадження інклюзивності з конкретних, вимірюваних кроків.

Впровадження політик рівності, інклюзії та доступності в редакційній роботі

Що було зроблено

Громадське радіо послідовно впроваджує ініціативи, спрямовані на забезпечення рівності та протидію дискримінації як у контенті, так і у внутрішніх редакційних процесах. Ці принципи закріплені в Редакційному статуті, Етичному кодексі та Гендерних політиках, ухвалених редакцією.

Наразі команда працює над окремим документом із робочою назвою «Політики рівності та інклюзії», який ґрунтується на власному редакційному досвіді та принципах міжнародного посібника Disability equality in the media: representation, accessibility, management; practical manual, опублікованого ЮНЕСКО у 2024 році.

Паралельно фіналізується редакційна «Політика використання штучного інтелекту», що міститиме положення щодо запобігання технологічно фасилітованому гендерному насильству проти жінок.

Як реалізували

Редакція поєднує нормативні зміни з практичними кроками. Зокрема, впроваджуються технічні рішення для підвищення доступності сайту Громадського радіо для людей з інвалідністю.

Вже понад рік у новинній стрічці сайту працює незрячий журналіст Володимир Пиріг. Він самостійно пише новини, добирає ілюстрації, публікує матеріали, працює з внутрішніми редакційними програмами, аудіо- та відеозаписами, документами та оперативно комунікує з командою. Його робота демонструє, що інклюзивність можлива не через створення «особливих умов», а через належну організацію робочих процесів.

Вплив 

Практика залучення журналіста з інвалідністю на рівних умовах підсилила ідею рівних можливостей у медіа та стала прикладом руйнування стереотипів щодо професійних обмежень людей з інвалідністю.

Редакційні політики та практики сприяють формуванню більш інклюзивної культури всередині команди та впливають на якість і чутливість контенту.

Виклики та подальші плани

Громадське радіо прагне зробити контент на всіх платформах — зокрема на сайті та в соціальних мережах — повністю доступним для людей з інвалідністю. Для цього необхідні додаткові фінансові ресурси: на співпрацю з розробниками, залучення сучасного програмного забезпечення, навчання команди та оплату спеціалізованих послуг.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Закріплювати принципи рівності та інклюзії у внутрішніх політиках і кодексах.
  • Поєднувати нормативні документи з реальними змінами в організації редакційної роботи.
  • Розглядати доступність як питання процесів, а не «особливих умов».
  • Інвестувати в технічну та організаційну доступність медіаконтенту.

Формалізація принципів гендерної рівності в редакційній політиці

Що було зроблено

Онлайн-видання «Український тиждень» тривалий час у своїй роботі дотримувалося принципів гендерної рівності: редакція уважно підходила до висвітлення чутливих тем, запобігала поширенню стереотипів у контенті та послідовно використовувала фемінітиви.

У вересні редакція офіційно затвердила Політику гендерної рівності, розроблену ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Комісією з журналістської етики та за підтримки ОБСЄ. Документ став інституційним закріпленням підходів, які раніше існували на рівні редакційної культури та практик.

Як реалізували

Редакція розглянула запровадження формалізованої політики як необхідну норму для розвитку професійної культури медіа. Після її ухвалення «Український тиждень» став ще більш вибагливим у доборі тем і голосів, які звучать у виданні.
Редакція активно залучає до написання матеріалів журналісток і лідерок думок, бере в роботу теми, що висвітлюють жіночі історії та сприяють подоланню гендерних упереджень.

Окрему увагу приділено внутрішнім умовам праці: редакція з розумінням ставиться до потреб працівників і працівниць у доглядовій праці — піклуванні про дітей або батьків, чому, зокрема, сприяє можливість дистанційної роботи.

Вплив

Ухвалення гендерної політики посилило усвідомленість редакції щодо власних стандартів і відповідальності за контент. Документ став орієнтиром для щоденних редакційних рішень, зокрема у виборі тем, експертних голосів і підходів до чутливих питань. Політика також створила підґрунтя для подальшого розвитку інших внутрішніх правил і стандартів у редакції.

Виклики та подальші кроки

Редакція визначає кілька ініціатив, які планує впроваджувати надалі. Насамперед ідеться про навчальні програми для команди, для реалізації яких нині триває пошук донорських можливостей.

Також існує потреба у впровадженні додаткових оплачуваних відпусток і соціального страхування, однак цьому перешкоджають обмежені людські та фінансові ресурси. Ситуацію ускладнює те, що частина журналістів видання нині перебуває на війні, через що навантаження на команду суттєво зросло.

Окрім гендерної політики, редакція перебуває на етапі напрацювання інших внутрішніх документів, зокрема політики щодо використання штучного інтелекту в медіа.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Формалізувати цінності гендерної рівності через редакційні політики, навіть якщо відповідні практики вже існують неформально.
  • Поєднувати контентні стандарти з турботою про умови праці та баланс між роботою й доглядовими обов’язками.
  • Розглядати гендерну політику як основу для подальшого розвитку інших етичних і професійних стандартів редакції.

Системний моніторинг гендерного балансу в інформаційному ефірі

Що було зроблено

StarLightMedia стала першою українською медіакомпанією, яка підписала Принципи розширення прав і можливостей жінок (WEP’s) у жовтні 2019 року. Відтоді компанія щорічно впроваджує практики, спрямовані на досягнення гендерної рівності як у ролі роботодавця, так і як виробника медійного контенту.

Усередині StarLightMedia всі департаменти та творчі команди, що працюють над контентом, декларують прагнення до балансу представленості 50:50. Особлива увага до цього питання приділяється в інформаційному мовленні.

Як реалізували

Питання гендерної представленості регулярно порушується під час щотижневих зустрічей CEO StarLightMedia Олександра Богуцького з редакторською групою новин, склад якої також дотримується балансу 50:50.

Результатом цих обговорень стало запровадження власного внутрішнього аудиту — щомісячного моніторингу кількості жінок і чоловіків в ефірі. Протягом останніх двох років новинні продукти StarLightMedia («Факти ICTV» та «Вікна-новини») системно працюють над питанням гендерного балансу, фіксуючи показники та аналізуючи динаміку.

Компанія публічно звітує про результати цього моніторингу перед громадянським суспільством, визнаючи як досягнення, так і обмеження, з якими стикається в процесі.

Вплив

За рік у слотах телемарафону «Єдині новини», вироблених командою StarLightMedia, в ефірі з’явилося 298 жінок — представниць органів державної влади, громадянського суспільства, експерток у різних галузях та військових. Попри те, що досягти рівня представленості 50:50 поки не вдалося, за підсумками року новини StarLightMedia посіли перше місце за кількістю жінок в ефірі марафону серед усіх його виробників.

Як зазначає Тимур Левчук, лідер напряму різноманіття та інклюзивності StarLightMedia, компанія розглядає цей звіт як чесний інструмент самооцінки: він дозволяє одночасно визнавати невиконані цілі та відзначати посилення жіночих голосів в інформаційному ефірі.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Запроваджувати регулярний внутрішній моніторинг гендерної представленості в контенті.
  • Виносити питання балансу в ефірі на рівень управлінських рішень.
  • Публічно звітувати про результати, визнаючи як успіхи, так і обмеження.
  • Розглядати гендерну рівність як довгостроковий процес, а не разову кампанію.

Впровадження системного підходу до розмаїття, рівності та інклюзії

Що саме було впроваджено

У серпні 2025 року Наглядова рада та Правління Суспільного мовлення ухвалили «Концепцію інклюзивного підходу у виробленні контенту та в роботі команди»  — перший системний документ, який визначає бачення, принципи та кроки впровадження розмаїття, рівності та інклюзії (DEI) на всіх рівнях діяльності компанії. Концепція охоплює як інституційний рівень (рівність можливостей, внутрішні процеси, командну культуру), так і контентний (репрезентативність, чутливість, залучення різних голосів у матеріалах Суспільного). Це перший подібний документ серед українських медіа, а також ним зацікавилися деякі європейські медіа (Фінляндія, Швеція, Словенія тощо) для розробки подібних документів у своїх країнах.

Коли й чому вирішили це реалізувати

Команда почала роботу над Концепцією у вересні 2024 року, розуміючи, що реальна інклюзія має бути присутньою у щоденних практиках і, головне, має стати системною роботою. В основу документа лягла потреба зробити так, щоб Суспільне відображало все розмаїття українського суспільства й залишалося медіа, де кожен може побачити себе.

Суспільне залучили внутрішніх фахівців компанії та зовнішніх експертів — українських і міжнародних, які стали співавторами документа в різних його тематичних частинах, зокрема міжнародних експертів від Європейської мовної спілки (EBU), частиною якої є Суспільне мовлення, а також представників спільнот, для яких і про яких ми створюємо контент (це дуже важливо). Це стало простором діалогу, у якому різні точки зору перетворювалися на спільне бачення.

Українські експерти напрацювали аналітичні записки у шести тематичних частинах Концепції та провели для нашої команди тематичні воркшопи. Надалі команда Департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей (який було створено у квітні 2024 року, що також є прикладом зростання та розуміння важливості теми в системі Суспільного мовлення) склала драфт документа, звірила його з експертами та спільнотами й розробила фінальний текст.

Цей текст став фундаментом для тем інклюзії, розмаїття та рівності, які часто залишаються на узбіччі розуміння. Внутрішньо в командах мовник розробив презентації, інформаційні картки та інші активності, які пояснюють положення цього документа. Одним з інструментів комунікації є внутрішній чат та інформаційно-комунікаційна дошка (зокрема, й у філіях), де збираються питання та відгуки з тієї чи іншої теми.

Як це вплинуло на редакцію

Концепція об’єднала різні команди навколо спільних цінностей і створила передумови для системних змін — Суспільне вносить зміни у редакційні політики та кадрові процеси. У компанії з’явилося більше внутрішнього розуміння тем рівності, розпочато серію навчальних воркшопів із гендерної чутливості, інклюзивної мови, безбар’єрності, вікового розмаїття та теми ветеранів. Зміни стали помітні й у контенті: історії Суспільного дедалі частіше показують різних героїв і героїнь.

Наразі триває процес розробки та затвердження (заплановано на грудень 2025 року) плану імплементації Концепції, до якого буде залучено значну частину команд Суспільного, адже він стосуватиметься впровадження жестової мови у культурних проєктах та аудіодискрипції для документальних проєктів. Також передбачено продовження роботи з гендерним вимірюванням за системою 50 на 50 всього контенту Суспільного та впровадження новин доступною мовою у форматі Easy News.

Гендерний аудит

У 2025 році Суспільне мовлення стало першою і єдиною великою медійною компанією в Україні, яка провела незалежний гендерний аудит. Це системна оцінка політик, управлінських процесів, кадрових практик і корпоративної культури компанії через призму рівності, інклюзії та недискримінації.

ГО «Жінки в медіа» за підтримки International Media Support (IMS) провела незалежний гендерний аудит Суспільного мовлення. Дослідження тривало з травня до серпня 2025 року в межах проєкту «Об’єднані заради рівності в медіа: сприяння гендерній рівності через співпрацю громадських організацій, медіа та органів влади».

«Ми вирішили реалізувати цей крок, щоб об’єктивно оцінити стан рівності всередині компанії, виявити бар’єри та сформувати дорожню карту подальших змін. Для нас було важливо не лише задекларувати принципи інклюзії, а й підтвердити їх конкретними діями», — розповідає Анастасія Гудима.  

Аудит став важливим кроком у зміцненні довіри та відкритості в команді. 521 працівник і працівниця взяли участь в опитуванні, і 86 % зазначили, що гендерна рівність є для них важливою, а 85 % — що стать не впливає на можливості розвитку кар’єри. Процес обговорення результатів об’єднав різні підрозділи, дав можливість почути голоси регіонів і започаткував культуру внутрішньої рефлексії.

Результати аудиту стали основою для впровадження Плану дій з інтеграції принципів гендерної рівності, розробки онлайн-тренінгів і регулярного моніторингу. План дій не є публічним, його реалізує внутрішня робоча група, і він упроваджується як на стратегічному рівні (наприклад, тренінги), так і на рівні щоденних практик (зокрема закупівля засобів гігієни для жінок у вбиральнях).

Подальші плани редакції

Анастасія Гудима, директорка Департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей Суспільного мовлення, зазначає, що нині компанія працює над розширенням доступності контенту для людей з порушеннями слуху та зору, зокрема через упровадження перекладу жестовою мовою та аудіодискрипції. За її словами, це потребує значних фінансових ресурсів, адже йдеться не лише про технічне забезпечення, а й про залучення перекладачів, дикторів, спеціалістів зі студійної адаптації та акторів. Паралельно Суспільне проводить внутрішні тренінги для працівників, пояснюючи важливість створення такого контенту навіть за умов, коли відповідна аудиторія наразі є нечисленною.

Вона також звертає увагу на складність системного впровадження фемінітивів у внутрішній документації, що пов’язано з масштабом організації, усталеними адміністративними форматами та потребою уніфікації з чинною нормативною базою.

Окремим викликом, за її словами, залишається низька залученість працівників до навчальних програм. У зв’язку з цим у Суспільному бачать потребу у створенні нової моделі внутрішнього навчання, яка поєднуватиме онлайн-модулі, практичні кейси та менторську підтримку, а також у залученні зовнішніх експертів з різних напрямів — від гендерної рівності до доступності та етики.

Крім того, Гудима зазначає, що Суспільне прагне впровадити політику підтримки батьківства та материнства, однак стикається з обмеженнями, пов’язаними з державною формою фінансування, яка не дозволяє запроваджувати соціальні пільги чи додаткові пакети підтримки.

Видимість жінок-військових у культурі пам’яті

Контекст

Попри активну участь жінок у Збройних силах України та інших складових сектору безпеки й оборони, їхні військові досвіди залишаються недостатньо представленими у культурі пам’яті. Традиційні практики меморіалізації війни часто відтворюють маскулінні образи героїзму, сформовані під впливом радянського спадку, що призводить до символічного виключення жінок-військових з публічного простору вшанування.

У контексті повномасштабної війни питання того, кого і як ми пам’ятаємо, стає не лише культурним, а й політичним та ціннісним. Видимість жінок-захисниць у меморіальних практиках є важливою умовою формування інклюзивної, справедливої та сучасної культури пам’яті.

Що було зроблено

Медіаплатформа «Накипіло» підготувала епізод подкасту «Меморіалізація війни», присвячений темі присутності жінок-військових у культурі пам’яті.

У розмові зі співзасновницею та кураторкою платформи культури пам’яті «Минуле / Майбутнє / Мистецтво», докторкою філософських наук і професоркою Київської школи економіки Оксаною Довгополовою:

  • проаналізовано, чому жіночі військові досвіди залишаються маловидимими в публічному просторі;
  • розглянуто вплив радянської мілітарної традиції на сучасні форми вшанування;
  • поставлено питання про необхідність переосмислення підходів до меморіалізації з урахуванням гендерної оптики.

Як реалізували

Подкаст побудовано у форматі експертної аналітичної розмови з фокусом на культурологічний і філософський аналіз.

У межах епізоду:

  • обговорено сучасні інструменти меморіалізації війни — мистецькі проєкти, фестивалі пам’яті, публічні кампанії, локальні меморіали;
  • показано, як культурні практики можуть як відтворювати нерівність, так і ставати інструментом змін;
  • матеріал створено у співпраці з «Дівоче.Медіа», що дозволило розширити охоплення та залучити аудиторію, зацікавлену в гендерній тематиці та культурних процесах.

Формат подкасту дав змогу осмислювати тему не через окремі кейси, а як довготривалий суспільний процес, що потребує рефлексії та системних рішень.

Вплив

Епізод сприяв формуванню нового погляду на вшанування жінок-військових як повноправних учасниць війни, а не винятків із «чоловічого» наративу.

Матеріал:

  • підсилив публічну дискусію про необхідність змін у культурі пам’яті;
  • привернув увагу до символічної нерівності у практиках меморіалізації;
  • викликав активний відгук аудиторії у соціальних мережах — коментарі, поширення, обговорення.

Що можуть наслідувати інші медіа 

  • Інтегрувати гендерну оптику в теми війни, пам’яті та вшанування, не обмежуючись новинними повідомленнями про участь жінок у бойових діях.
  • Ставити питання про видимість і виключення, аналізуючи, чиї досвіди представлені у меморіальних практиках, а чиї — системно ігноруються.
  • Працювати з експертами й експертками з гуманітарних, культурологічних і філософських дисциплін для глибшого осмислення складних тем, які виходять за межі щоденної новинної логіки.
  • Використовувати подкасти та довгі формати для обговорення довготривалих суспільних процесів, де важлива не швидкість, а контекст і рефлексія.
  • Критично переосмислювати радянську спадщину в мові, символах і формах меморіалізації, пропонуючи альтернативні, інклюзивні підходи.
  • Співпрацювати з іншими медіа та культурними платформами, щоб розширювати аудиторію та поєднувати різні перспективи в розмові про пам’ять і війну.