Євгенія Вірлич очолює херсонське видання “Кавун.City” з 2019 року — і відтоді живе під тиском погроз, цькувань і замовних кампаній. За професійну діяльність її атакують місцеві чиновники та блогери, пов’язані з політикою.
Особиста історія спротиву
“Я мала досвід, коли на мене намагалися напасти — це трапилося у 2016-му. Сама я — кримчанка, і тоді була доволі активною у висвітленні тематики Криму, активно допомагала проукраїнським кримцям. Мені буквально вдалося втекти від нападника. Я не дуже комунікувала цю історію – це був страх, який важко описати”, — розповідає свою історію Євгенія Вірлич.
Саме тоді, у 2016 році, вона прийшла у журналістику. Працювала на сайті visnik.ks.ua — електронній версії видання “Херсонський вісник”, ліквідованому за рік до того. Згодом цей сайт став основою для медіа “Кавун.City”.
У липні 2018 року на Євгенію Вірлич скоїли напад у приміщенні Херсонської міської ради, у результаті чого журналістка отримала струс мозку.
“Нападницю в результаті визнали винною, але від покарання звільнили – спливли строки притягнення до відповідальності. Протягом всього часу судових засідань на мене від неї та її прибічників лилось дуже багато образ і погроз. Майже постійно вигадували і поширювали нісенітниці про моє життя, а також — варіанти причин нападу на мене”, — говорить медійниця.
Восени 2018 року Євгенія Вірлич, яка має економічну освіту і досвід роботи у системі фінансів місцевих бюджетів, займалася аналізом херсонського бюджету та вела трансляції з засідань бюджетних комісій Херсонської міськради. Тоді стикалася також із погрозами з боку херсонських депутатів та їхніх прибічників.
“Образи і погрози на свою адресу чую регулярно. Дуже часто – від людей, яких не знаю. Але і від тих, кого знаю, також. Здебільшого це відбувається хвилями: з’являється якийсь привід, у якому я беру участь, і одразу ллється потік відбірного хейту в мій бік, — пояснює журналістка, — Пригадую, як у листопаді 2019-го почалася хвиля образ у мій бік від мого вже постійного хейтера. З’ясувалося, що йому заплатили, аби мене “відволікти”, і, тим часом, вкинути на приватизацію 87 об’єктів замість 12, серед яких – бібліотеки”.
Онлайн-насильство в окупації та після
Після початку повномасштабної війни Євгенія Вірлич провела у окупованому росіянами Херсоні чотири з половиною місяці. Тоді стикнулася з образами з боку проросійськи налаштованих “активістів” та “журналістів”. Більшість з них станом на сьогодні уже отримали підозри або вироки через свою проросійську діяльність, деяких немає серед живих, каже медійниця. Після деокупації міста погрози на її адресу продовжуються. Вона називає ці прояви системними та вважає, що вони мають спільне походження: це або одні й ті ж люди — не обов’язково росіяни чи проросійські або російські боти, або це стосується однієї й тієї ж дискредитаційної кампанії.
Так, до прикладу, погрози і цькування регулярно надходять від чоловіка на ім’я Костянтин Риженко (Константин Рыженко — рос.), який позиціонує себе як блогер. Ще під час окупації Херсона чоловік почав вести свій телеграм-канал російською мовою, розповідає Євгенія Вірлич. У ньому періодично з’являються дописи, де згадується прізвище медійниці або назва видання, у якому вона працює, а також сексуалізовані цькування, прояви ворожнечі тощо. Так, наприклад, Риженко пише на адресу медійниці таке: “рыжая пизда с рудиментом вместо мозга”, “самая ярая воительница за место у ширинки у меров и губернаторов Херсонщины”, “А ви знали, якщо відрізати голову редакторам Кавун сіті, вони ще декілька хвилин будуть смоктати хуй у Колихаєва”, маючи на увазі херсонського міського голову Ігоря Колихаєва, який нині перебуває у російському полоні.
Крім того, у коментарях в телеграм-каналі “Кавун.City” було зафіксовано прямі погрози фізичною розправою з боку анонімних користувачів: “Йдіть нахуй. Побачу і місті, ще по рилу вихватите”.
Зі зростанням хвиль онлайн-агресії жінки в медіа змушені не лише працювати з інформацією, а й постійно захищатися від інформаційних загроз. Журналістка ділиться, як навчилася відрізняти боти-атаки з російськими наративами від реальних загроз — і які інструменти застосовує команда редакції, аби протидіяти системним атакам:
“Досвід вже дозволяє відрізняти образи від російських ботів або й живих людей, але тих, хто приходить з суто російськими наративами, від реальних погроз реальних людей. Коментарі ботів видаляю і забуваю. В телеграм-каналі видання налаштували бота, який натренували на подібні коментарі”.
Атаки на особистість: мова ненависті й дезінформація
Образи, що мають на меті принизити, часто маскуються під “думку” чи “критику”. Але насправді — це атаки, що б’ють не по професійності, а по особистості. Журналістка Євгенія Вірлич розповідає, які типові прийоми використовують хейтери, аби знецінити жінку в медіа: коментують зовнішність, натякають на вигадані вади, атакують за особисті обставини, які не мають жодного стосунку до її роботи: “Якщо аналізувати риторику образ, здебільшого вони стосуються зовнішності (стара, товста тощо), природних вад (я заїкаюсь приміром – і це час від часу стає предметом насмішок саме хейтерів) або вигаданих рис. З останнього мені, приміром, хейтери то пияцтво приписують, то розпусний спосіб життя, то закидають відсутність дітей (!) як ваду”, — коментує Вірлич.
Серед прикладів дезінформації, яку про неї поширювали, згадує зокрема новину про те, нібито під час повномасштабного вторгнення вивезла до Угорщини своїх дітей і покинула там на якогось родича. Насправді ж журналістка не має дітей. Євгенія Вірлич підозрює, що Угорщина в цій історії фігурує лише тому, що сама вона має угорське походження, про що комунікувала публічно раніше.
“Мене постійно намагаються на щось спровокувати, вивести з рівноваги. Були випадки, коли моєму татові наші спільні знайомі оповідали якісь нісенітниці з мого життя – просто тому, що я виявила десь порушення і писала про це. Таким чином мене намагалися “присоромити” – останнє, до речі, доволі часто трапляється саме в локальній журналістиці. Зараз доволі часто стикаюся зі спробами виявити, коли я буваю в Херсоні, де зупиняюся, адже мій будинок – у зоні обстрілів, та з ким спілкуюся. Часто трапляється чути провокативне “вона не буває в Херсоні”, аби я розповіла, коли буваю і де”, — зазначає Євгенія Вірлич.
Такі дії медійниця називає “доволі примітивними способами провокації” та вважає, що вони можуть бути дієвими, лише якщо їх застосовувати регулярно та на певну аудиторію. Журналістка додає, що звернення до правоохоронців у минулому не мало ефекту:
“Коли я бачу погрози, реагую лише публічним розголосом. На жаль, жодні звернення до поліції чи СБУ не завершилися чимось дієвим. Історія з нападом на мене у 2018-му затягнулася саме завдяки поліції, адже слідчий порушив строки передачі до суду. Це стало підставою повернення обвинувального акту. Досвід моїх колег свідчить приблизно про те ж саме”.
Онлайн-насильство проти журналісток — дані дослідження
Онлайн-атаки, з якими щодня стикається Євгенія Вірлич, відображають ширшу проблему, характерну для багатьох українських журналісток. Дослідження ГО «Жінки в медіа», проведене у партнерстві з ЮНЕСКО в межах проєкту «Її голос — мішень для них: гендерно зумовлене онлайн-насильство щодо українських журналісток», показало:
81% опитаних журналісток зазнавали різних форм онлайн-насильства — від мізогінії, тролінгу й дифамації до кіберсталкінгу та погроз.
- Тільки 64% з тих, хто зазнавали атак, чітко ідентифікують це як онлайн-насильство.
- 14% респонденток повідомили про перенесення загроз із цифрового простору у фізичний.
- Найчастішими наслідками стали погіршення ментального здоров’я, зниження працездатності й самоцензура.
- Найбільш поширеними формами онлайн-насильства проти українських медійниць є мізогінна та сексистська мова (наприклад, «журнашлюха»), а також дифамація, скерована на завдання шкоди професійній репутації (наприклад, хибно сформований образ «проросійської журналістки»).
Онлайн-насильство не лише вражає окремих журналісток — воно має серйозний «охолоджувальний ефект», підриваючи свободу слова й зменшуючи присутність жінок у публічному просторі. Саме тому сьогодні критично важливо — розпізнавати ці загрози, говорити про них вголос і впроваджувати системну підтримку та захист для журналісток.
Як розпізнати і як допомогти
Нагадаємо, що нещодавно ГО “Жінки в медіа” запустила документування випадків онлайн-насильства, спрямованого проти українських журналісток через їхню професійну діяльність. Відтепер завдяки інтерактивній карті можна відстежувати та аналізувати такі атаки, що допоможе розкрити масштаби проблеми та сприяти її подоланню.
Якщо ви, як журналістка, зазнали онлайн-атаки або стали свідком подібного інциденту, ваша інформація надзвичайно важлива. Повідомте про випадок, щоб допомогти нам виявляти загрози та захищати права жінок у медіа. Заповніть форму, поділіться ключовими деталями та долучіться до створення безпечнішого інформаційного середовища.
Якщо ви зазнали онлайн-атаки та потребуєте підтримки, ми готові допомогти. Отримайте безкоштовні консультації з питань кібербезпеки, психологічну підтримку, юридичний захист, чи іншу необхідну допомогу за запитом. Напишіть нам на електронну пошту: ngo.womeninmedia@gmail.com
Ця активність виконується за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів у межах проєкту “Посилення стійкості журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерній дезінформації”, що реалізується ГО “Жінки в медіа”
Пояснення ГО «Жінки в медіа» щодо публікації про Євгенію Вірлич та реакції на неї
ГО «Жінки в медіа» вважає за необхідне дати розгорнуте пояснення щодо публікації від 5 травня 2025 року під назвою «Мене засуджують за тіло, заїкання і навіть за те, що не маю дітей»: як редакторка “Кавун.City” стикається з онлайн-насильством через професійну діяльність» та хвилі критичних коментарів, які з’явилися на нашій Facebook-сторінці після її розміщення.
Матеріал є частиною проєкту з протидії онлайн-насильству щодо жінок-журналісток. У межах цього проєкту ми документуємо випадки гендерно зумовлених онлайн-атак, фіксуємо їх на інтерактивній мапі та публікуємо окремі розгорнуті приклади. Зокрема, раніше ми розповідали про досвід Дар’ї Куренної з редакції «Донбас Реалії», яка регулярно зазнає атак проросійських ботів (посилання).
Матеріал про Євгенію Вірлич базувався на численних образливих коментарях щодо її зовнішності, мови та особистого життя, а також на погрозах, які вона отримувала впродовж своєї професійної діяльності. Ми задокументували відповідні скріншоти.
Крім того, для підтвердження достовірності згаданого в матеріалі факту нападу 2018 року ми ознайомилися з судовими матеріалами у кримінальному провадженні №766/21697/18. Кримінальне провадження було відкрито за фактом нанесення журналістці легких тілесних ушкоджень під час засідання комісії Херсонської міськради. Справу було закрито не з огляду на відсутність події, а через завершення строків притягнення до відповідальності. Така підстава не є реабілітуючою й не заперечує самого факту інциденту.
Ми розуміємо, що публікація викликала реакцію з боку інших журналістів, зокрема критичні зауваження щодо особистості пані Вірлич, її поведінки в медіаспільноті та звинувачення у можливій співпраці з політиками або створенні замовних матеріалів. Хочемо підкреслити, що:
- ГО «Жінки в медіа» не є розслідувальною організацією й не проводить журналістських розслідувань конфліктів або перевірки професійної етики колег;
- Метою нашого проєкту є виключно протидія онлайн-насильству щодо жінок, які працюють у сфері медіа;
- Ми не надавали оцінок іншим сторонам конфлікту, окрім самої постраждалої, яка добровільно надала інформацію про свій досвід.
Водночас ми звернулися до кількох журналісток, які залишали коментарі, з пропозицією зафіксувати й їхні кейси — за наявності підтверджень фактів онлайн-атаки або погроз. На жаль, вони відмовилися від публічної документації погроз щодо них на нашому ресурсі.
Щодо звинувачень у публікації замовних матеріалів.
Ми не проводимо моніторинг медіа на предмет дотримання журналістських стандартів чи наявності джинси. Цим займаються спеціалізовані організації — зокрема, Інститут масової інформації, Комісія з журналістської етики та Детектор медіа. Якщо у вас є конкретні приклади — радимо звертатися до них для подальшої експертизи.
Наша головна позиція залишається незмінною:
Будь-які прояви агресії, мови ворожнечі, погроз чи принижень — включно з онлайн-насильством — є неприпустимими щодо будь-якої представниці медіаспільноти.
Ми відкриті до фіксації й інших історій жінок-журналісток, за умови наявності підтверджень: скріншотів, публікацій, заяв або судових документів.
Дякуємо всім, хто долучається до розмови. Ми переконані, що лише через повагу, відкритість і дотримання етичних принципів ми можемо створити безпечне та професійне середовище для всіх у медіа.
З повагою,
Команда ГО «Жінки в медіа»
Якщо ви зазнали онлайн-атаки та потребуєте підтримки, ми готові допомогти. Отримайте безкоштовні консультації з питань кібербезпеки, психологічну підтримку, юридичний захист, чи іншу необхідну допомогу за запитом. Напишіть нам на електронну пошту: ngo.womeninmedia@gmail.com