1 вересня Комітет Верховної Ради України з питань свободи слова на своєму засіданні розглянув справи про погрози журналісткам Катерині Лихогляд і Катерині Коберник та редакції «Бабеля», а також воєнній журналістці Анні Калюжній.
У засіданні взяли участь представники Національної поліції, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, журналістської спільноти та громадських організацій. ГО «Жінки в медіа» представляла голова організації Ліза Кузьменко.
Розгляд цих випадків ініціювала Громадська рада при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова.
Погрози після журналістських розслідувань
Катерина Коберник, головна редакторка «Бабель» розповіла, що після публікації розслідування про 425-й окремий штурмовий полк «Скеля» на адресу журналісток почали лунати звинувачення в роботі за російські гроші та заяви про те, що, якщо держава їх не зупинить, це зроблять самі військові.
Редакція звернулася до правоохоронних органів. Спочатку заяву направили до ДБР, але там її не внесли до Єдиного реєстру досудових розслідувань і переслали до Національної поліції. Надалі матеріали передавали між Нацполіцією, прокуратурою і ДБР, а редакції доводилося самостійно з’ясовувати, де перебуває справа та хто її має розслідувати.
Через можливу небезпеку журналістки впродовж кількох місяців користувалися приватною охороною, яку редакція оплачувала власним коштом.
Катерина Коберник також повідомила, що представник 425-го полку порадив журналісткам подбати про безпеку, оскільки до підрозділу нібито зверталися різні люди, які пропонували, зокрема, «розібратися з журналістами».
«Пізніше, коли вийшло розслідування Анни Калюжної про 225-й окремий штурмовий полк, та сама людина почала погрожувати вже Ані», — розповіла Катерина Коберник.
Воєнна журналістка Анна Калюжна розповіла, що після її публікацій про ймовірні порушення у штурмових підрозділах отримала близько 200 повідомлень. Частина з них містила ознаки тиску та погроз, а також вимоги припинити публікації. Згодом до неї на вулиці підійшов невідомий чоловік зі словами: «Може, ти закриєш свій рот». Того самого дня журналістка звернулася до поліції.
За словами Анни Калюжної, це не перші погрози на її адресу. У 2024 році вона отримала повідомлення з погрозами вбивством і зґвалтуванням її та її рідних. Журналістка одразу подала заяву до поліції та передала правоохоронцям інформацію про ймовірних авторів повідомлень. Однак за два з половиною роки, за її словами, розслідування не дало результатів.
«Нічого два з половиною роки не відбувається», — зазначила Анна Калюжна, пояснюючи, чому попередній негативний досвід підірвав її довіру до спроможності правоохоронної системи належно реагувати на погрози.
Під час засідання журналісткам запропонували порушити питання про надання державної охорони. Анна Калюжна відмовилася від такої охорони, пояснивши це недовірою до правоохоронних органів, але попросила Комітет підтримати її звернення щодо отримання дозволу на зброю для особистого захисту. Представники «Бабеля» також не зверталися по державну охорону, оскільки редакція раніше самостійно найняла приватних охоронців.
Майже два місяці без належних слідчих дій
Ігор Дем’яненко, начальник відділу розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи Головного управління Національної поліції України, що матеріали щодо погроз журналісткам «Бабеля» надійшли до поліції 2 липня 2026 року, після чого відомості внесли до ЄРДР, але прокуратура визначила підслідність за Державним бюро розслідувань.
Водночас Олена Діденко, керівниця Управління Головного слідчого управлінння Державного бюро розслідувань заявила, що погрози журналістам, навіть якщо їх висловлює військовослужбовець, не належать до військових кримінальних правопорушень і мають розслідуватися Національною поліцією. За її словами, ДБР отримало матеріали лише наприкінці серпня і звернулося до прокуратури для вирішення питання про належну підслідність.
Олександр Сорочко, начальник Другого управління Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Офісу генерального прокурора повідомив, що після встановлення місця перебування особи, чиї висловлювання перевіряють у межах провадження, справу можуть знову направити до територіального підрозділу Національної поліції. Зокрема, йшлося про можливе передання матеріалів до іншої області, залежно від місця вчинення ймовірного правопорушення.
У результаті майже два місяці правоохоронні органи не могли остаточно визначити, хто саме має здійснювати досудове розслідування. Журналісток не визнали потерпілими та не провели з ними необхідних процесуальних дій.
«Півтора місяця не проводиться розслідування, не визначений статус потерпілих, не допитуються свідки. Зараз ми просто будемо втрачати час, з’ясовуючи, хто кому що передавав і не передавав», — констатував під час засідання Ярослав Юрчишин.
Голова Комітету назвав ситуацію «пінг-понгом» між правоохоронними органами та наголосив, що без парламентського контролю визначення підслідності може тривати й надалі.
«Два з половиною роки у справі Анни Калюжної і майже два місяці неможливості визначити підслідність у справі “Бабеля” — це виглядає, відверто, як саботаж. Так виглядає, що до розголосу ця справа в принципі не рухається. Якщо потрібен розголос — ми будемо його забезпечувати», — заявив він.
Окремо Ярослав Юрчишин наголосив на гендерній зумовленості атак: мішенями погроз, зокрема погроз сексуалізованим насильством, стають журналістки.
Справи взяли на комітетський контроль
За підсумками засідання Комітет вирішив:
- взяти справи щодо погроз Анні Калюжній та журналісткам «Бабеля» на комітетський контроль;
- підготувати окремі звернення щодо кожної зі справ до Генерального прокурора, керівників ДБР і Національної поліції;
- закликати керівників правоохоронних органів узяти розслідування на особистий контроль;
- вимагати інформацію про процесуальний стан проваджень та проведені слідчі дії;
- на початку жовтня провести повторне засідання, щоб перевірити динаміку розслідувань.
Анні Калюжній також запропонували окремо звернутися до Комітету щодо розслідування погроз, які вона отримала у 2024 році. Комітет готовий розглянути цю справу за участю відповідальних правоохоронних органів.
Після засідання Ярослав Юрчишин заявив, що справа про погрози смертю і зґвалтуванням Анні Калюжній та її рідним не розслідується вже два з половиною роки, а справа щодо Катерини Лихогляд, Катерини Коберник і «Бабеля» впродовж майже двох місяців передається між правоохоронними органами через суперечки про підслідність.
«Виглядає, що журналістам, та ще й воєнкорам, можна погрожувати вбивством безкарно. Так не буде», — наголосив голова Комітету.
За його словами, війна не може бути виправданням бездіяльності правоохоронних органів, а розслідування порушень у військових підрозділах не є діями проти війська.
«Висвітлення проблем — це ключова функція журналістів. Це те, що захищає нас і не дає перетворитися на Росію, яка знищує українські медіа. Як військо захищає нас фізично, так медіа захищають цінності демократії, які відрізняють нас від країни-агресора», — зазначив Ярослав Юрчишин.
ГО «Жінки в медіа» наголошує: погрози журналісткам та відсутність своєчасної реакції на них створюють атмосферу безкарності й можуть змушувати медійниць відмовлятися від суспільно важливих тем. Такі випадки стосуються не лише особистої безпеки конкретних журналісток, а й свободи медіа та права суспільства отримувати інформацію.
Правоохоронні органи мають не перекладати відповідальність одне на одного, а забезпечити своєчасне, ефективне та неупереджене розслідування кожної погрози у зв’язку з професійною журналістською діяльністю.
Раніше ми писали, що 23 червня 2026 року видання «Бабель» опублікувало журналістське розслідування Катерини Лихогляд «Штурмовий полк «Скеля» має бойові заслуги і добре забезпечення. А ще, кажуть очевидці, там катують і забивають людей на смерть». Після виходу матеріалу журналістка видання зіткнулася з погрозами, мізогінними образами та кампанією дискредитації в онлайн-просторі. Більше про це в матеріалі «Ми почуваємося, м’яко кажучи, не дуже спокійно»: як журналістки «Бабеля» зіткнулися з погрозами після розслідування про «Скелю».
Крім того, раніше ми писали про те, що Воєнкорці Анні Калюжній роками погрожують через професійну діяльність: що відомо зі справи і що каже журналістка про реакцію поліції