Рік: 2024

Гендерна рівність у міському просторі: жіноча видимість у топоніміці

Міська топоніміка є важливим елементом культурної пам’яті та символічного простору, який відображає суспільні цінності та ієрархії. В українських містах історично спостерігався суттєвий гендерний дисбаланс у назвах вулиць, площ і об’єктів — жіночі імена були представлені мінімально або відсутні зовсім.

У період деколонізації та переосмислення радянської спадщини питання гендерної рівності в міському просторі набуває особливої актуальності. Локальні медіа відіграють ключову роль у тому, щоб пояснювати сенс таких змін і показувати, як громадські ініціативи можуть впливати на символічну видимість жінок у публічному просторі.

Що було зроблено

Онлайн-видання 0564.ua опублікувало серію матеріалів, присвячених ініціативі «рівні у кривому» та реалізації проєкту «Феміністичний квартал» у Кривому Розі.

У матеріалах:

  • показано, що упродовж 2023–2024 років місто отримало понад 60 топонімів на честь жінок;
  • розкрито значення жіночої видимості в міському просторі;
  • порушено теми гендерного дисбалансу, історичної несправедливості та шляхів її подолання.
  • центральним елементом серії стало інтерв’ю з Ольгою Костіною, засновницею ініціативи «рівні у кривому», яка реалізувала проєкт «Феміністичний квартал».

Як реалізували

Редакція застосувала комплексний підхід до висвітлення теми, поєднавши: інтерв’ю з ініціаторкою проєкту та серію новинних і аналітичних матеріалів про події та лекції в межах «Феміністичного кварталу».

Зокрема, на сайті було опубліковано матеріали:

  • «Чому права не дають, а беруть: лекторій 3-го «Фемкварталу» у Кривому Розі відкрився лекцією про емансипативні рухи»;
  • «Як правильно застосовувати фемінітиви: у «Фемкварталі 3.0» слухали лекцію про нашуміле»;
  • «”Зупинити чебурашку”: як у феміністичній колажній майстерні криворожанки повертали сенс 8-му Березня».

Такий формат дозволив показати гендерну рівність не як абстрактну ідею, а як процес реальних змін у міському просторі, що відбуваються завдяки громадській активності.

Серія матеріалів сприяла підвищенню видимості жінок у символічному просторі міста та поясненню значення топонімічних змін для ширшої аудиторії.

Матеріали:

  • показали, що гендерна рівність може мати конкретні, вимірювані результати;
  • продемонстрували роль громадських ініціатив у трансформації міського простору;
  • сприяли усвідомленню того, що локальні зміни є частиною ширших суспільних процесів.

Що можуть наслідувати інші медіа 

  • Використовувати локальні кейси для демонстрації того, як гендерна рівність реалізується на практиці, а не лише на рівні декларацій.
  • Пояснювати символічне значення змін у міському просторі — топоніміки, назв, меморіальних об’єктів — як елементів культурної пам’яті.
  • Поєднувати інтерв’ю з експертками та активістками із серією тематичних матеріалів, щоб забезпечити глибоке й послідовне висвітлення теми.
  • Показувати зв’язок між громадською активністю та реальними результатами, надихаючи інші громади на подібні ініціативи.
  • Говорити про гендерну рівність мовою міського життя, демонструючи, як вона впливає на щоденний досвід мешканців і мешканок.

Розмова про гендерні стереотипи з чоловіками як цільовою аудиторією

Контекст

У публічному дискурсі гендерні теми зазвичай адресуються жінкам, тоді як вплив гендерних стереотипів на чоловіків часто залишається недооціненим або табуйованим. Це ускладнює розмову про психічне здоров’я, емоції, тілесність і вразливість чоловіків, а також звужує можливості для переосмислення моделей маскулінності.

Що було зроблено

Редакція «Гречки» створила цикл аналітичних матеріалів про вплив гендерних стереотипів на суспільство з фокусом саме на чоловічій аудиторії.

У матеріалах:

  • проаналізовано, як стереотипи шкодять психологічному, фізичному та соціальному добробуту чоловіків;
  • порушено теми здоров’я, сексуальності, емоційної вразливості та соціального тиску;
  • показано позитивні приклади подолання стереотипів, а не лише проблемні аспекти.

Як реалізували

  • Публікації виходили на сайті упродовж 2023–2024 років.
  • Згодом матеріали були озвучені та адаптовані у формат подкасту, що дозволило розширити аудиторію.
  • На основі циклу створено окремий подкаст «Ти ж чоловік», який зробив складну тему доступнішою та менш конфронтаційною.

У редакції пояснюють, що під час підготовки циклу матеріалів про гендерні стереотипи свідомо обрали нетиповий підхід до формування тем і заголовків. Хоча аналіз впливу гендерних стереотипів на суспільство переважно стосується жіночого досвіду, автори навмисно змістили фокус і зробили акцент на чоловіках — як у заголовках, так і в прикладах. У редакції наголошують, що багато гендерних стереотипів мають двосторонній характер і впливають на різні групи, а такий ракурс допоміг залучити ширшу аудиторію до розмови.

За словами представників медіа, особливо цінними стали відгуки читачів і читачок, які зізнавалися, що використовували матеріали циклу як аргументи в дискусіях про гендерні питання — як чоловіки, так і жінки. Окремі публікації мали й глибший особистий ефект. Так, у матеріалі про вплив стереотипів у подружніх стосунках частина читачок упізнавала описані ситуації та вперше усвідомлювала, що пережитий досвід був формою насильства і не є нормою.

«Ми в “Гречці” намагаємося, якщо писати про проблему, то з використанням принципів журналістики рішень. А як це зробити, коли пишеш про гендерні стереотипи? На відповідь підштовхнула Тамара Марценюк, яка виступила експерткою в частині матеріалів циклу. Не просто описати проблему, а й показати приклади тих, хто ці стереотипи руйнує. Як на мене, саме буденні приклади з життя цього “зламу” шкідливих стереотипів вплинуть краще, ніж сторінки високочолої аналітики», — розповідає Ірина Требунських, журналістка видання.  ​​

Вплив

Два матеріали циклу вийшли у фінал українського журналістського конкурсу «Честь професії» у 2024 році. Проєкт сприяв розширенню суспільної дискусії про шкоду гендерних стереотипів для чоловіків і необхідність їх переосмислення.

Аудіоформат допоміг залучити нову аудиторію, зокрема чоловіків, які рідше взаємодіють із аналітичними текстами на гендерну тематику.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Говорити про гендерну рівність, звертаючись до чоловіків як до цільової аудиторії, а не лише до жінок.
  • Поєднувати аналітику з аудіоформатами, щоб знизити поріг входу в складні теми.
  • Показувати не лише проблеми, а й приклади змін, які можуть бути підтримувальними й мотивуючими.

Видимість жіночого героїзму в умовах війни через локальні історії

Контекст

Повномасштабна війна особливо гостро вдарила по прикордонних регіонах України, зокрема по Чернігівщині, яка пережила облогу, масовані обстріли та гуманітарну кризу. У цих умовах жінки часто брали на себе критично важливі ролі — рятували життя, підтримували громади, дбали про дітей і вразливих людей, ухвалювали рішення в ситуаціях крайньої небезпеки.

Водночас локальні жіночі історії війни ризикують залишатися невидимими поза межами регіону або зводитися до узагальнених образів «жертв». Проєкт «Сильна жінка» став спробою зафіксувати реальний жіночий досвід війни через живі, конкретні історії.

Що було зроблено

У 2024–2025 роках регіональне медіа «Вість» реалізувало проєкт «Сильна жінка», який складався з 50 журналістських матеріалів про українських жінок у контексті повномасштабного вторгнення.

У центрі проєкту — історії жіночого героїзму, материнства, професійної відповідальності та виживання під час війни, які отримали широкий резонанс у медіапросторі.

Серед найяскравіших матеріалів циклу:

  • «Пологи в бомбосховищі: акушерка Віра Целик і її 42 дні в облозі Чернігова» — історія про народження дітей при світлі генератора, під обстрілами;
  • «Чемодан, дві сумки й тазик. Модульні містечка заповнюють семенівці» — розповіді жінок, які були змушені залишити домівки, рятуючи своїх дітей. 

Як реалізували

Журналісти працювали з реальними свідченнями та особистими історіями жінок, щоб передати складність, напруження і водночас силу їхнього досвіду під час війни.

У матеріалах використано наратив, що:

  • показує жінок як активних учасниць подій, а не пасивних жертв;
  • підкреслює стійкість, відповідальність і здатність ухвалювати рішення в критичних обставинах;
  • поєднує емоційний вимір із документуванням локальної історії війни.

Вплив

Проєкт набув загальнонаціонального звучання: матеріали активно передруковували, поширювали в соціальних мережах і обговорювали. Історії привернули увагу до ролі жінок у війні та їхнього внеску у виживання й підтримку громад у прикордонному регіоні.

Проєкт також став прикладом того, як локальне медіа може впливати на формування ширшого національного наративу про війну.

Очільниця чернігівської газети «Вість» Ольга Макуха зазначає, що локальні медіа фіксують жіночі історії війни — про окупацію, втрати, поранення, пологи в бомбосховищах, материнство під обстрілами, волонтерство та щоденне виживання — як живий і конкретний досвід жінок Чернігівщини. За її словами, впізнаваність імен, вулиць і місць допомагає жінкам усвідомити цінність власного досвіду та його значущість для історії. Це, на думку Макухи, сприяє формуванню колективної пам’яті регіону, у якій жіночі голоси звучать рівноправно з чоловічими. 

“Таким чином локальне медіа робить внесок в утвердження гендерної рівності, визнаючи жіночий досвід війни важливою частиною суспільного досвіду. Водночас медіа допомагає проговорити травму, відчути підтримку й солідарність, зміцнюючи єдність громади”, — додає вона. 

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Системно працювати з жіночими історіями у контексті війни, соціальних криз і надзвичайних ситуацій.
  • Показувати особистий досвід як інструмент емпатії, взаємної підтримки та суспільної солідарності.
  • Фіксувати локальну історію війни, зберігаючи голоси жінок як важливу частину колективної пам’яті.