Видимість жіночого героїзму в умовах війни через локальні історії

Контекст

Повномасштабна війна особливо гостро вдарила по прикордонних регіонах України, зокрема по Чернігівщині, яка пережила облогу, масовані обстріли та гуманітарну кризу. У цих умовах жінки часто брали на себе критично важливі ролі — рятували життя, підтримували громади, дбали про дітей і вразливих людей, ухвалювали рішення в ситуаціях крайньої небезпеки.

Водночас локальні жіночі історії війни ризикують залишатися невидимими поза межами регіону або зводитися до узагальнених образів «жертв». Проєкт «Сильна жінка» став спробою зафіксувати реальний жіночий досвід війни через живі, конкретні історії.

Що було зроблено

У 2024–2025 роках регіональне медіа «Вість» реалізувало проєкт «Сильна жінка», який складався з 50 журналістських матеріалів про українських жінок у контексті повномасштабного вторгнення.

У центрі проєкту — історії жіночого героїзму, материнства, професійної відповідальності та виживання під час війни, які отримали широкий резонанс у медіапросторі.

Серед найяскравіших матеріалів циклу:

• «Пологи в бомбосховищі: акушерка Віра Целик і її 42 дні в облозі Чернігова» — історія про народження дітей при світлі генератора, під обстрілами;
• «Чемодан, дві сумки й тазик. Модульні містечка заповнюють семенівці» — розповіді жінок, які були змушені залишити домівки, рятуючи своїх дітей. 

Як реалізували

Журналісти працювали з реальними свідченнями та особистими історіями жінок, щоб передати складність, напруження і водночас силу їхнього досвіду під час війни.

У матеріалах використано наратив, що:

• показує жінок як активних учасниць подій, а не пасивних жертв;
• підкреслює стійкість, відповідальність і здатність ухвалювати рішення в критичних обставинах;
• поєднує емоційний вимір із документуванням локальної історії війни.
  

Вплив

Проєкт набув загальнонаціонального звучання: матеріали активно передруковували, поширювали в соціальних мережах і обговорювали. Історії привернули увагу до ролі жінок у війні та їхнього внеску у виживання й підтримку громад у прикордонному регіоні.

Проєкт також став прикладом того, як локальне медіа може впливати на формування ширшого національного наративу про війну.

Очільниця чернігівської газети «Вість» Ольга Макуха зазначає, що локальні медіа фіксують жіночі історії війни — про окупацію, втрати, поранення, пологи в бомбосховищах, материнство під обстрілами, волонтерство та щоденне виживання — як живий і конкретний досвід жінок Чернігівщини. За її словами, впізнаваність імен, вулиць і місць допомагає жінкам усвідомити цінність власного досвіду та його значущість для історії. Це, на думку Макухи, сприяє формуванню колективної пам’яті регіону, у якій жіночі голоси звучать рівноправно з чоловічими. 

“Таким чином локальне медіа робить внесок в утвердження гендерної рівності, визнаючи жіночий досвід війни важливою частиною суспільного досвіду. Водночас медіа допомагає проговорити травму, відчути підтримку й солідарність, зміцнюючи єдність громади”, — додає вона. 

Що можуть наслідувати інші медіа

• Системно працювати з жіночими історіями у контексті війни, соціальних криз і надзвичайних ситуацій.
• Показувати особистий досвід як інструмент емпатії, взаємної підтримки та суспільної солідарності.
• Фіксувати локальну історію війни, зберігаючи голоси жінок як важливу частину колективної пам’яті.