У рамках програми 52 представниці медіа з різних регіонів України отримали кошти, щоби попіклуватися про своє фізичне та ментальне здоров’я. Вони пройшли профілактичні медичні огляди та отримали консультації психотерапевтів, щоби далі продовжувати виконувати свою складну роботу в умовах війни.
Програма “Дбаємо про своє здоров’я”, реалізована “Жінки в медіа” за підтримки European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF), з’явилася як відгук на актуальні проблеми, з якими стикаються українські медійниці сьогодні. Стреси, великі навантаження, необхідність піклуватися про дітей та інших членів родини часто не дозволяють турбуватися про власне здоров’я вчасно. Ще один фактор — відсутність медичного страхування для співробітників і співробітниць у багатьох редакціях, зокрема і через скорочення фінансування для медіа в країні, що перебуває в умовах повномасштабної війни.
В рамках програми “Дбаємо про своє здоров’я” відібрані учасниці з різних регіонів — представниці різних типів медіа — отримали змогу пройти обстеження, медичні процедури та отримати консультації лікарів відповідно до власних потреб. Багатьом з них це допомогло виявити хронічні захворювання, загострення хвороб, нові захворювання та передопераційні стани, і відреагувати вчасно.
Прямий вплив війни
“Запорізька правда” — найстаріше видання Запорізької області, обласна україномовна газета, яка у 2017-му році відсвяткувала свій сторічний ювілей. Сьогодні місто Запоріжжя, як і регіон загалом, регулярно перебуває під обстрілами та ракетними атаками з боку російської армії, частина територій області — окуповані. Попри це видання продовжує працювати та має електронну версію.
Наталія Зворигіна очолює редакцію “Запорізької правди” вже майже 10 років — з 2015-го. Цьогоріч стала однією з учасниць програми “Дбаємо про своє здоров’я”. Не так давно їй довелося пережити дві складні операції та довгий шлях реабілітації після них, який і досі не завершено. Весь процес коштує величезних фінансових витрат. Саме тому ця фінансова допомога стала в нагоді.
“У часи важких випробувань для мене ви проявилися як надійні друзі, готові реально допомогти. Завдяки вашій підтримці я відчуваю, що світ набагато кращий завдяки вам, і ваша прихильність обігріває душу, спонукаючи вірити у добро. Ви додали мені впевненості, що я подужаю ту біду, яка спіткала особисто мене. І у мене попереду ще буде багато справ, в тому числі, журналістських. Тримаймося разом, нам ще святкувати перемогу!”, – написала у своєму відгуку про програму Наталія Зворигіна.
Місто Сєвєродонецьк, що на Луганщині, вдруге перебуває у російській окупації — з 25 червня 2022 року. Вперше росіяни контролювали його ще у 2014-му — з 22 травня по 22 липня. Чимало людей, зокрема і журналістів та журналісток, були змушені виїхати з рідного міста. Серед них — головна редакторка видання “Сєвєродонецьк онлайн” Яна Чумаченко. До Сєвєродонецька переїхала після того, як було окуповано Луганськ, де Яна працювала у різних газетах та інтернет-виданнях. Видання “Сєвєродонецьк онлайн”, яке було засноване наприкінці 1990-х, очолила наприкінці минулого року, і разом з колегою організувала новий формат для медіа майже з нуля. Після окупації Сєвєродонецька живе в Івано-Франківську.
Завдяки підтримці від “Жінки в медіа” Яна Чумаченко змогла обстежитися у лікарів та ідентифікувати захворювання, яке виснажувало її організм останні два роки. Таке обстеження було б складно реалізувати без доволі коштовних аналізів.
“Це неймовірна та дуже необхідна можливість. Адже ми часто в робочому хаосі не те, що обстежитися, поїсти забуваємо. А тут чіткі терміни та значні кошти для реалізації. Можливість випала прямо напередодні Дня журналіста й це стало кращим подарунком. Дуже важливо говорити про це та підтримувати такі ініціативи”, – підкреслює Яна Чумаченко.
З початком повномасштабної війни в Україні захищати Україну у військо пішли чимало жінок, серед яких також і медійниці. Одна з них — журналістка Леся Ганжа, яка відразу після вторгнення долучилася до батальйону територіальної оборони у Києві, а згодом отримала звання старшого солдата і спеціальність операторки дронів.
Навантаження, пов’язане із несенням служби безпосередньо на бойових позиціях, дається взнаки та відбивається на здоров’ї напряму. Зокрема страждають спина та поперек — через необхідність сидіти в одній, незручній позі по 6-8 годин, щоденне носіння важкого спорядження тощо. А можливість подбати про здоров’я для військовослужбовиці означає зокрема і бути боєздатною.
“Завдяки вам я таки добралася до лікаря-реабілітолога, який послухав мої казки про спину й поперек, обстежив, поставив діагноз, прописав таблетки і масажі. Звітую, дівчата: таблетки п’ю, на процедури ходжу. Дякую”, – зазначила у своєму відгуку Леся Ганжа.
Оголошення про набір на цю програму спонукав Софію Чолас, кореспондентку державного інформаційно-аналітичного телеканалу “Рада”, написати список медичних процедур та консультацій, які варто пройти журналістці. Софія говорить, що здивувалась на скільки довгий він вийшов, та обрала розпочати із найнеобхіднішого. Вона розробила план лікування зі спеціалістом і до нині продовжує працювати над покращенням свого здоров’я.
“Дякую що попіклувались про моє здоровʼя. Як і раніше продовжую роботу у зоні бойових дій та розказую про найкращих людей у пікселі”, — говорить Софія Чолас.
“Програма стала поштовхом подбати про своє ментальне здоров’я й відкласти думки про зміну професії”
“У професійній журналістській спільноті ми часто обговорюємо, що не етично брати коментарі та інтерв’ю у людей, які нещодавно пережили травматичну подію — обстріл, окупацію, втрату близьких. Але рідко говоримо про те, що журналісти самі постійно знаходяться в середині травматичних подій. Коли ми приїжджаємо знімати наслідки обстрілу в Харкові, Дніпрі чи Одесі, а в цей момент стається повторний обстріл, для нас він такий саме небезпечний, страшний та шокуючий, як і для наших героїв”, — так розповідає ще одна учасниця програми “Дбаємо про своє здоров’я”, 37-річна журналістка-фрілансерка Юлія. Прізвище у цьому матеріалі не вказуємо на її прохання.
Зйомки евакуацій, робота в прифронтовій зоні, на деокупованих територіях — все це щоразу накладає відбиток на ментальне здоров’я журналістів, підкреслює Юлія. Вона зізнається: після зимових обстрілів Києва та зйомок їхніх наслідків стала час від часу короткостроково втрачати свідомість. Та у лікарні, куди зверталася раніше, не знайшли фізичну причину цього й діагностували ці епізоди як “гостру реакцію на стрес”.
“Я розуміла, що треба звертатися до психотерапевта, але відкладала терапію через її вартість, — говорить Юлія. — Програма “Дбаємо про своє здоров’я” від ГО “Жінки в медіа” стала для мене поштовхом почати дбати про своє ментальне здоров’я й відкласти думки про зміну професії”.
В рамках програми журналістка взяла декілька сесій у психотерапевтки — спеціалістку обрала собі сама. Раніше, згадує Юлія, вже стикалася з подібними програмами, де пропонувалася психологічна допомога для журналістів. Проте там терапевт, з яким треба було б працювати, був запропонований організаторами заздалегідь. Вона ж мала сумніви у кваліфікації таких спеціалістів, що відлякувало від участі.
“Психотерапевтка, з якою я почала сесії в рамках програми від “Жінки в медіа”, підтвердила, що це дійсно мені необхідно. І взагалі — вона вважає, що зараз кожна журналістка, що висвітлює війну в Україні, повинна мати психологічну підтримку. Тож ще раз дякую за своєчасну та потрібну допомогу”.
“Якщо хочеш крутити цю планету, це робиться здоровими ногами”
Журналістка інформаційного онлайн-порталу “Гречка” з міста Кропивницький Ірина Требунських розповідає: раніше планувала відвідування лікарень та профілактичні огляди, але з початком великої війни планувати будь-що стало неможливо. Свої відпустки їй доводиться підганяти під дати, коли чоловіка-військового відпустять зі служби, а витрати важко передбачити, адже виникають термінові побутові проблеми або запити зборів на армію.
“Так і питання власного здоров’я постійно відходять на другий план. Болить — можна потерпіти, хронічні хвороби — колись дійду до них, може після війни. Але від цього затягування стає тільки гірше”, – зізнається Ірина.
Вона наводить приклад: має спадкову схильність до варикозу. Розширення вени, яка почала темносиньою незграбною крученою смужкою виділятися на лівій нозі, журналістка помітила у себе років зо п’ять тому. Тоді працювала у друкованому медіа і мала більше вільного часу, тож спробували експериментальне лікування. Воно допомогло, проте тимчасово. Вже через півтора року після експериментального лікування вена на нозі знову почала проступати. З’явилися набряки, біль, відчуття важкості в нозі. Та Ірина все відтягувала похід до флеболога — мовляв, нога ходить, можна і потерпіти. При цьому перестала носити взуття з підборами, хоч інколи хочеться, і стала соромитися одягати спідниці. Водночас боялася, почути, що потрібна операція.
“Завдяки підтримці “Жінки в медіа” я зважилася піти до лікаря. Знаючи, що мені компенсують консультацію, обирала не “де ближче і дешевше”, а фахівця, чиїй компетентності я можу довіряти. Знайшла чудового флеболога, який мені пояснив, чим загрожує подальше затягування з варикозом, які ускладнення будуть. Роз’яснив детально, які є види операцій, як їх проводять, які наслідки від неї. Відповів на всі мої запитання, від “який реабілітаційний період після операції і які вправи потрібно робити” до “а це дуже боляче?”, – ділиться історією Ірина Требунських.
Наступний крок у лікуванні — недешева операція, запланована на осінь, на яку журналістка почала відкладати кошти та додає: радо скористалася би подібними програмами для медійниць з покриття коштів на планові операції, якби такі існували:
“Дуже дякую за таку програму підтримки. Це не тільки важливо з фінансової точки зору, це ще й нагадування — якщо хочеш крутити цю планету, це робиться здоровими ногами!”
“Почуваєшся не забутою і не самотньою”
“За останній рік в мене виявили кілька поганих діагнозів, серед них астма і аутоімунне захворювання. Якось я усвідомила, що ходжу до лікарів чи здавати аналізи щотижня. Це забирає час, гроші, душевні сили. Але що поробиш, лікуватися треба”, – розповідає про себе журналістка онлайн-видання hromadske Наталія Мазіна.
Кошти, отримані в рамках програми “Дбаємо про своє здоров’я”, Наталія витратила на аналіз на алергени, який за власні гроші зробити не змогла б. Результати такого тесту дозволяють краще зрозуміти, як не контактувати із алергенами у майбутньому, щоб не провокувати астму.
“Дякую “Жінкам в медіа” за цю можливість, за підтримку, це цінно для мене і важливо. І не лише через гроші, а ще й тому, що почуваєшся не забутою, не самітньою”, – резюмує Наталія Мазіна.
Тест на визначення алергенів виявився однією із найбільш популярних опцій серед цьогорічних учасниць програми від “Жінки в медіа” — його обрали відразу кілька медійниць. Серед них також і журналістка сайту Texty Юлія Дукач. Завдяки такому тесту вона дізналася, що має алергію на траву — ту, що росте всюди, і від якої не сховатися.
“Нарешті зробила діагностику – перший — і найдорожчий — крок на шляху до лікування свого сезонного стану ненависті до весни-літа із вічно закладеним носом та запаленими очима. Станом, коли не знаєш що гірше – чхнути 10 разів поспіль, чи мати ймовірність, що заснеш посеред роботи після таблетки від алергії”, – так розповідає про результати обстеження Юлія Дукач.
Дітям треба здорова мама
Ольга Булковська, журналістка національної мережі гіперлокальних медіа Район.in.ua, кураторка West Media Forum з Луцька, має трьох дітей: двоє неповнолітніх, і одного старшого сина, який служить у війську. Останнім часом живе на два міста: Луцьк і Київ, поєднуючи роботу із доглядом за молодшими дітьми. Подаючи заявку на програму “Дбаємо про своє здоров’я” Ольга розуміла, що має проблеми зі здоров’ям, проте не уявляла їхніх реальних масштабів.
“Робота і життя на два міста та постійні стреси зробили свою справу. Впав зір. Маю виразки всіх органів травлення, які лікуватиму щонайменше місяць. У серпні має бути ще операція — сподіваюся, планова, а не термінова. Є у медиків і претензії до роботи серцево-судинної системи. Й ще низка дрібніших проблем, які, однак, потребують тривалого лікування, – так розповідає про своє здоров’я Ольга Булковська. – Окрім того, мала прийом у психотерапевта – і буду не менш ніж півроку приймати антидепресанти. Бо навіть сон став для мене розкішшю через постійне самонакручування, а тривожність – майже постійним станом”.
Жінка додає: для того, аби почати обстеження, потрібен був стимул, і ним виявився саме відбір на програму. Велику роль зіграв і фінансовий аспект: через постійну потребу в грошах обстеження власного організму відкладала до останнього, і звернулася до лікарів у майже критичному стані — коли відкрилися виразки.
“Знаю багатьох колег, які так само, як і я, виявили завдяки вашій підтримці ті проблеми зі здоров’ям, які треба було вирішувати на вчора. Ми ділимося цими історіями, зокрема і для того, щоб усі, хто їх прочитає, дослухалися до свого організму, який переважно сигналізує про негаразди. Дорогі-дорогі колеги, бережіть себе – ви у себе одні, потребуєте турботи і піклування. А здоров’я – то цінність, яку зможете зберегти лише ви самі”, – говорить Ольга Булковська, і підкреслює — діти — також її стимул. А їм потрібна здорова мама.
ГО “Жінки в медіа” регулярно організовує програми, метою яких є підтримка психічного та фізичного здоров’я українських медійниць: групи самопідтримки, ретрит для журналісток та їхніх дітей у Карпатах, програми індивідуальної психологічної допомоги, компенсація коштів за медичні обстеження, та інше.
Нагадаємо, що ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики України, у 2023 році опублікували результати дослідження «Гендерний баланс у прийнятті рішень в медіаорганізаціях України». Опитування, яке грунтується на 173 анкетах від журналістів та журналісток 168 українських медіа, показало, що хоча жінки складають більшість в керівних органах редакцій, серед власників медіа переважають чоловіки. Розмір редакцій впливає не лише на гендерну репрезентацію, а й на навантаження на жінок-керівниць. Часто в маленьких колективах одна й та сама людина поєднує одразу кілька керівних посад, оскільки медіа мають брак кадрів та ресурсів. Деякі опитувані вказували, що саме низькі доходи у медіа стають причиною того, що редакції складаються в основному з жінок, які й обіймають керівні посади.
Ініціатива “Дбаємо про своє здоров’я” від ГО “Жінки в медіа” є складовою програми підтримки «Голоси України» (Voices of Ukraine), яку координує Європейський центр свободи преси та медіа (European Centre for Press and Media Freedom). «Голоси України» (Voices of Ukraine) реалізується у межах Ініціативи Ганни Арендт (Hannah-Arendt-Initiative) і фінансується Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини (German Federal Foreign Office).
