Коли стартував проєкт «Лідерки в медіа — Українсько-європейська програма підтримки», ми поставили за мету об’єднати медійниць довкола спільних тем і викликів, передусім — посилення ролі жінок у медіа та розвитку їхнього лідерського потенціалу.
У межах програми протягом кількох місяців відбулося п’ять онлайн-зустрічей з експертками та експертами з різних сфер: від нейробіології та феміністичної історії до кар’єрного розвитку й міжнародних партнерств.
Ділимось основними інсайтами зустрічей та відгуками учасниць програми.
«Міжнародні партнерства: ресурс стійкості медіа в часи кризи» з Олею Мирович
На першому вебінарі спікеркою стала Оля Мирович, керівниця ГО «Львівський медіафорум». Оля розповідала про програми обміну, інвестиції в партнерства та виклики сектору. Дійшли висновку, що розбудова партнерств не вимагає моментального відгуку й більш подібна до вкладень, результати яких буде видно через роки. Тому важливо мати довгострокове бачення.
«Організація у своїх цінностях так чи інакше віддзеркалює цінності керівника. Я б не змогла працювати там, де не бачу довгострокової перспективи. Пощастило, що моїй команді цей підхід теж відгукується», — поділилася думкою Оля.
Говорили на вебінарі й про різницю між донорством та партнерством. Донор перш за все надає ресурси, а партнерство створює цінність. Оля Мирович радить – для плідного партнерства обом організаціям важливо відповісти на запитання: «Ким ми є?»; «Ким ми не є?»; «Яку зміну ми прагнемо всі разом здійснити в середовищі?». Відповіді на ці запитання – це і є стратегія.
Зараз, каже керівниця «Львівського медіафоруму», — саме час партнерств, довгострокових ініціатив, фундамент яких ми закладали набагато раніше.
Партнерство — це ресурс, який допомагає досягти цілей, інколи воно дає знання, інколи кошти, інколи — розширення аудиторії або підтримку, «відчуття плеча». Якою б великою чи маленькою не була організація, вона точно може мати додану вартість, яку і внесе до партнерства.
Говорили на зустрічі й про негативний досвід, який виникає, якщо представники компаній поводяться некоректно. Зробили висновок – кожен член команди має знати, де межа, яку не можна перетинати, й вільно сказати про свій дискомфорт у спілкуванні.
«Я нарешті зрозуміла цю різницю між донорством і партнерством, — ділиться відгуком про вебінар Марина Сингаївська, заступниця головного редактора LB.UA. — Протягом цих двох годин я постійно щось записувала. Аналізувала, що ми робимо правильно, а що — ні. Дуже цінна порада — ставити питання і доводити партнерам, що для них ця співпраця буде вигідною».
«Я отримала дуже багато інформації до роздумів. Забираю собі ці поради як в роботу, так і в особисте життя», — подякувала заступниця директора з правових питань Starlight Media Оксана Остапко.
«Стрес, вигорання і піклування про себе» з біологом Петром Чорноморцем
На другому вебінарі мінілекцію про нейробіологію провів Петро Чорноморець, кандидат біологічних наук, співзасновник «Змінотворців», викладач Києво-Могилянської бізнес-школи й школи «Майбутні».
Разом із Петром учасниці розбирались у природі втоми, у її відмінності від вигорання, й почали з відомостей про мозок, нейрони й синапси, структуру і функції цього органу. З подивом з‘ясували для себе (або ж вчергове запевнились), що жодна їжа, напої, стимуляція, мотивація — не замінять природний відпочинок, перемикання з роботи на особисте, і сон, завдяки якому ми відновлюємося. «У вас має назавжди зникнути очікування, що можна щось з‘їсти й відновити систему», — зауважив Петро. За словами науковця, відпочивати потрібно щодня, доводити себе до виснаження не варто, а відпустка – це не спосіб відпочинку, а місце й час для нових вражень.
Окрім втоми, говорили й про стрес і про те, як відрізняти ці два стани, спостерігати за собою, відстежувати події та навантаження і визначати, що саме впливає на нас найсильніше. «Чи вистачає у вас часу на близьких, друзів, на книжки, на театр, на прогулянку в лісі? Нормальний стан — це той, в якому у вас є час на ці, або інші важливі для вас справи, не пов‘язані з роботою», — говорить Петро.
Щоби мінімізувати ризики вигорання й виснаження, спікер порадив планувати обов‘язкові справи на 30 відсотків своєї продуктивності — навіть не на 50 і тим паче не на 100. Таке планування допоможе вмістити термінові задачі, які неодмінно виникатимуть, і залишити час на відпочинок.
Якщо ми інтенсивно й довго працюємо, то втрачаємо здатність заспокоюватись і вміння відпочивати. Окрім того, у журналістів та журналісток особлива проблема — багатозадачність. Треба шукати шляхи мінімізувати багатозадачність і дисоціюватись від болючих тем, водночас не втрачаючи відчуття етичності й доречності.
«Мати свій голос: жіноча преса як платформа, мережа і активність» від історикині Алли Швець
Алла Швець, докторка філологічних наук, професорка Національного університету «Львівська політехніка», провідна наукова співробітниця Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України на третій зустрічі учасниць програми «Лідерки в медіа» розповідала про жінок, які творили історію, випускали перші жіночі друковані видання, об‘єднували землячок і діаспорянок.
Олена Кисілевська, Мілена Рудницька, Наталя Кобринська, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Леся Українка та багато інших жінок в ті часи прагнули й сестринства, і свободи у вираженні себе. Вони висловлювали сміливі ідеї, друкували періодику й прозу, шукали підтримки чоловіків — і знаходили її.
«В умовах загроженості нації, кількість видань, яку робили жінки, працювала на українство, на самоствердження жінок, на вироблення досвіду, на вишколення, і на формування цілої генерації журналісток», — підсумувала пані Алла.
У двадцятому столітті переважна більшість жіночих видань базувалась на Заході країни, проте Альона Яцина, CEO «Кордон.Медіа» (м. Суми) та воєнкорка наголошує, що Галичиною географія жіночої преси не закінчується. «Ми спілкувалися з місцевими дослідниками Сумщини. Коли ми говоримо про український контекст, маємо не забувати, що в інших регіонах також було багато цікавих процесів».
Важливо знати імена жінок, на чиїх плечах ми стоїмо, і саме завдяки розповіді Алли Швець учасниці програми відкрили для себе нові історичні постаті та більше дізнались про вже відомих діячок. Детально почитати про діяльність жінок тих часів та дізнатись, чому не вийшов другий альманах жіночої прози можна за посиланням.
«Цінувати себе – примха чи необхідність?» практикум від коучині Уляни Ходорівської
Уляна Ходорівська, кар‘єрна консультантка і коучиня, розповідала, як питання грошей, синдрому самозванки, цінування себе – пов‘язані з вірою в себе.
На вебінарі говорили про професійну частину своєї ідентичності, про те, яке місце займає робота в системі нашого життя. Ринок праці, за словами коучині — це зона обміну потреб і ресурсів, і якщо ми залишаємось на своїй роботі, це означає, що цей обмін взаємовигідний.
Уляна розповідала про соціальну взаємодію та етичні маніпуляції у спілкуванні, про те, чому нам можуть відмовляти у працевлаштуванні й чому це не означає, що ми погані фахівчині. Говорили й про те, що у робочих взаєминах важлива рівність і агентність, а попередніх домовленостей не обов‘язково дотримуватись роками — можна передомовлятись, просити про зміну обов‘язків або зарплати.
Кар‘єрна коучиня розповіла учасницям про поняття компетенцій і про те, що з віком та часом наші компетенції мають набирати цінність, а ми — зростати. Якщо ми даруємо, жертвуємо чи продаємо компетенції — ми не контролюємо, скільки віддаємо сил, а винагорода виявляється непропорційною. Під час роботи в групах учасниці вчились аналізувати, із чим вони впорались за останній рік. Уляна навчила не рахувати досягнення, а відмічати прості завдання, які вдалось зробити й не міряти свою роботу лише успіхами.
Уляна Ходорівська підмічає, що ця вправа корисна, адже якщо ми з дня на день робимо якусь роботу, іноді складається враження, що нічого не розвивається. Треба час, щоби відстежити, як саме змінюються та вдосконалюються наші компетенції, а ще варто вірити в себе, турбуватись про свої потреби, щоби мати доступ до професійної сили.
«Для профі віра в себе — це не примха, а необхідність», — відмітила Уляна.
«Відчуваю, ніби мій мозок трохи вивернули навиворіт. Я ніколи не думала про свою роботу в таких категоріях. Ви дали можливість оцінити процеси, які відбуваються», — відгукнулась про вебінар Марина Сингаївська, заступниця головного редактора LB.UA
«Три дилеми медіаінноваторів», — розмова з медіаменеджером Андрієм Боборикіним
П‘ятий, останній вебінар програми, учасниці провели разом з Андрієм Боборикіним, виконавчим директором «Української правди». Андрій стежить за інноваціями та на зустрічі розмірковував, як вирішувати дилеми, з якими стикаються медіа.
Розповідав про те, що варто звертати увагу на нові технології й підходи, але водночас зважувати, чи йти за ними, чи розвивати те, що вже є. Говорив про зростання сегмента YouTube, яке з роками не припиняється, і це зростання змушує медіа замислитись — чи продовжувати створювати контент на рівні традиційного циклу телебачення, чи ж переорієнтовуватися.
Андрій Боборикін розповів також, як змінилась економіка уваги в медіа з розвитком інтернету, та про те, яку долю займають контент-кріейтори. «Що робити з зірковими авторами, які мають всі інструменти, щоби створювати свої невеличкі проєкти, які можуть перетворюватися у визначні проєкти? Які нові стосунки ми маємо будувати? Однозначних відповідей у мене поки що немає», — прокоментував Андрій.
На зустрічі з медіаменеджером говорили про те, чи перестають люди читати й чому падає трафік текстових сайтів. Андрій Боборикін каже, читання конкурує з відео, але текстові новини житимуть ще довго.
Окремо обговорили пошуки прямого контакту з аудиторією, впровадження підписок, персоналізацію, платний контент, покращення роботи редакції за допомогою штучного інтелекту та конкуренцію з телеграм-каналами.
«Коли чуєш звук дрона або ракети, ти в першу чергу заходиш в телеграм і перевіряєш, звідки летить, а не дивишся у вікно. Це стає більш реальним, ніж сама реальність. Це і є основна цінність телеграм-каналів, яка актуальна зараз, але вона не буде актуальною завжди», — зауважив Андрій Боборикін.
Після вебінару учасниці ставили безліч запитань і ділились думками. «З Андрієм мені подобається звіряти годинники, тому що він дуже класно мислить, іноді наперед, бачить те, чого ми не бачимо», — розповіла Анастасія Равва, генеральна продюсерка «Еспресо.TV».
«Саджати дуби», цінувати себе й об‘єднуватись
Після завершення останнього вебінару програми «Лідерки в медіа» ми спитали учасниць, яка із зустрічей запам‘яталася їм найбільше.
Вікторія Бега, заступниця головного редактора hromadske поділилась, що їй відгукнулися тези Уляни Ходорівської. «Дуже багато всього, що відбувається у нас в професії залежить від нашого психічного стану, атмосфери в команді, від побудови зв‘язків. Всі інші вебінари також були цікаві, немає чогось, що пройшло безслідно, але Уляна для мене – топ».
Оксана Остапко, заступниця директора з правових питань Starlight Media сказала, що для неї вся програма — про цінності. «”Лідерки в медіа” дають мені багато опори, того, що я можу використати не лише професійно, а і фундаментально. Найбільше мене вразила лекція Алли Швець й історія про збірку “Перший вінок”. Вона дала мені дуже багато ресурсу».
«Спікери всі були різнопланові, я навіть не очікувала такої палітри тем», — відгукнулась Марина Сингаївська, заступниця головного редактора LB.UA
Марія Фрей, членкиня правління Суспільного, зауважила, що їй хотілося б продовжити зустрічі. «Мені здається, така програма має тривати від шести до дев‘яти місяців, упродовж повноцінного навчального року. Мене з мозаїки вебінарів вразила Алла Швець, але найбільше сподобався Петро Чорноморець. Я все ще використовую його приклади й поради».
«Це було моє перше навчання в колі жінок, — відмітила Маргарита Дикалюк (Бугайчук), головна редакторка видання «Український тиждень», — помітила багато того, чого в нашій редакції зараз немає. Зміни не завжди швидкі, але їх треба впроваджувати».
Вікторія Бега підсумувала – не обов‘язково чекати, коли щось організують зовні, можна об‘єднуватись і робити разом.
Нагадаємо, що програма «Лідерки в медіа – Українсько-європейська програма підтримки» організована ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) та за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини стартувала в серпні 2025 року й триватиме до кінця року. Для участі у програмі відібрано 10 жінок, які займають лідерські позиції в медіа.
Програма допоможе посилити роль жінок у медіа, сприяти впровадженню принципів інклюзії та різноманіття, налагодити партнерство з організаціями та медіа з ЄС, підтримати учасниць через силу сестринства й спільноти, а також спільно розробити політики гендерної рівності й жіночого лідерства для українських медіа.
Фото: Геннадій Кравченко, Валя Поліщук, «Жінки в медіа».