У червні 2025 року ГО “Жінки в медіа” провели оцінку потреб “Онлайн-насильство щодо українських медійниць: як це впливає, чого бракує, чого потребуємо”. Одна з респонденток, яка побажала зберегти анонімність, розповіла, як стикалася з онлайн-атаками на свою адресу кілька років тому.
У травні 2022 року журналістка, яка до того жила і працювала на Донеччині, переїхала до Тернополя. Там влаштувалася на роботу до редакції місцевого онлайн-видання.
Як зазначила у коментарі “Жінки в медіа” журналістка, атаки почали з’являтися на Фейсбук-сторінці видання під публікаціями її авторства:
“Це було декілька поодиноких випадків. Спочатку — коментар під моєю новиною, де мені побажали “здохнути”. Мене це зачепило в ментальному плані, але вагомого значення я тоді цьому не надала. Згодом, через якийсь час, під іншим дописом мені написали: “от, аби руки зламати журналюгам“”, – розповіла медійниця.
Вона також додала, що матеріали, під якими було розміщено ці коментарі, були на нейтральну тематику — вони не стосувалися жодних чутливих тем, не торкалися місцевих скандалів, корупційної тематики та не могли потенційно зачепити інтереси якихось конкретних людей. Співрозмовниця також підкреслила, що під дописами колег з її редакції подібні коментарі на той момент не з’являлися.
“Я ці погрози сприйняла близько до серця. Розповіла колегам, але мені тільки сказали, мовляв, не звертай уваги. На той момент відчувала, що мені треба допомога — хоча б просто виговоритися. Я тоді була нова людина і в Тернополі, і на сайті. Я не знала, чи можуть такі висловлювання бути небезпечними. Декілька днів переймалася цим, а потім, коли зрозуміла, що реальної загрози немає, перестала зациклюватися”, – згадує журналістка.
Вона зізнається: у той період важливо було мати можливість виговоритися, отримати емоційну підтримку, а також володіти базовими знаннями про онлайн-атаки — їхні види, потенційні ризики та алгоритми дій у подібних ситуаціях. На думку журналістки, у таких випадках особливо корисними могли б стати тренінги та вебінари на цю тему.
“Не можу сказати, що була обізнана в темі онлайн-насильства щодо журналісток — я про це взагалі не чула, чесно кажучи. Я працюю в комунікаціях з 2013 року, з 2021-го — як журналістка. До 2022 року мені слова поганого ніхто не сказав, тим паче, погрози. За ці три роки, як живу у Тернополі — а я переїхала через війну з Донецької області — з погрозами стикалася тільки тоді, коли працювала на тернопільському сайті. Коли працювала редакторкою у Києві, та зараз, на моєму нинішньому місці роботи, з таким стикатися не доводиться”.
Медійниця додає: попри те, що коментарі з погрозами її налякали, вона не зверталася до правоохоронних органів — попри те, що знала, що за фактом такої погрози людину можна притягнути до кримінальної відповідальності.
“Можливо, якби це сталося у моєму місті, я б, не вагаючись, звернулася до поліції. Я впевнена, що так би і зробила. Там я мала комунікації з поліцією, можливо, вони викликали у мене більше довіри, ніж поліція тернопільська, і поставилися б до моєї заяви серйозніше”, – сказала журналістка.
Проблема глибша, ніж здається. Згідно з дослідженням «Її голос — мішень для них», яке провела ГО «Жінки в медіа» у 2025 році за підтримки ЮНЕСКО: 81% українських журналісток стикались з онлайн-насильством. Водночас серед тих, хто фактично стикалися з онлайн-насильством, тільки 64% чітко це визначають. Лише у 19% випадків журналістки зверталися по допомогу правоохоронців й 14% опитаних зіштовхнулись з переходом погроз в офлайн.
Внаслідок атак медійниці найчастіше відзначають погіршення психологічного стану та ментального здоровʼя. На другому місці за частотою наслідків — зниження працездатності, на третьому — самоцензура щодо певних тем.
Нагадаємо, на сайті “Жінки в медіа” працює карта онлайн-атак на українських медійниць. Якщо ви хочете повідомити про атаку та отримати допомогу, будь ласка, заповніть онлайн-форму на сайті, або зв’яжіться з нами через електронну пошту: ngo.womeninmedia@gmail.com
Цей випадок зафіксовано в рамках ініціативи “Зміцнення стійкості жінок-журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерованій дезінформації”, яку реалізує ГО «Жінки в медіа» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.