Програма покликана надати підтримку журналісткам для покриття витрат на піклувальну працю: послуги няні, оплату дитсадків, гуртків, репетиторів в умовах підвищеного навантаження самих медійниць.
Ініціатива впроваджується ГО «Жінки в медіа» у межах проєкту «Голос стійкості: підтримка жінок у журналістиці під час війни», який реалізується Центром прав людини ZMINA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
WPHF – це гнучкий і швидкий інструмент фінансування, який підтримує якісні заходи, спрямовані на підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використовування ключових можливостей миробудівництва.
В рамках проєкту, фінансову компенсацію на покриття витрат вже отримали десятки медійниць. Всі вони — з різних куточків України та представляють різноманітні типи медіа. Участь у програмі допомагає їм розвантажитися та делегувати частину обов’язків по догляду за дітьми.
“Бути мамою, яка працює, складно — хто б що не казав, і скільки помічників у тебе не було. Влітку цей квест ускладнюється відсутністю навчального закладу і, відповідно, змоги працювати, коли дитина вчиться”, — розповіла у коментарі “Жінки в медіа” виконавча директорка Громадського радіо Руслана Брянська.
Завдяки проєкту їй вдалося оплатити витрати на дитячий табір для доньки Стефанії — дитина провела час на свіжому повітрі, з активностями, яскравими враженнями та емоціями, у компанії друзів. Тим часом медійниці вдалося приділити цей час роботі.
“Часто саме на жінок, крім інших видів праць, лягає і доглядова: ти маєш балансувати між роботою і вихованням дитини. Розвиток, гуртки, заняття — все це потребує твого часу, – зазначає Руслана Брянська, – Торік влітку я часто брала доньку в редакцію, після чого ми заїздили у дитячі центри і магазини. Я почувалася винною, що через роботу не могла приділити їй достатньо уваги. Цього року завдяки програмі з доглядової праці я нарешті спокійна: дитина побувала у дуже хорошому таборі, я ж працювала, розвивалася і не переймалася щосекунди, що мені треба робити і одне, й інше. Ця допомога надзвичайно важлива і я дякую за неї!”
Журналістка-фрілансерка, авторка Lb.ua та “Східний варіант” Марина Мухіна завдяки програмі від ГО “Жінки в медіа” покрила витрати на няню, яка допомагала у догляді за донькою під час чотирьох її відряджень. Няня забирала дитину з садочка та проводила з нею час до тих пір, поки не передавала “зміну” мамі журналістки.
“Раніше доводилося вирішувати це питання з допомогою власних фінансових можливостей, просити знайомих, щоразу переживати, чи ніхто не забув, що сьогодні його черга забрати Оленку. Проте завдяки цьому проєкту я змогла спокійно їхати і працювати, не думаючи про організаційні моменти. Окрема подяка за спрощену систему звітності та допомогу на кожному етапі у цьому питанні. Сподіваюся, що програма продовжиться і ще більше медійниць скористаються цим привілеєм”, — зазначила Марина Мухіна.
Мати дитину, виховувати її самостійно і залишатися в професії — ще та задача, додає журналістка. Але з такими програмами та підтримками з’являється розуміння, що все — вдасться.
Професія журналіста — це постійне навантаження, каже ще одна учасниця програми “Ми дбаємо про тебе, поки ти дбаєш про інших”, головна редакторка сайту “СТЕП — Медіа про Західний Донбас” Тетяна Волкова з Павлограда. Особливо зараз, у часи жорсткої конкуренції з телеграм-каналами, коли новина живе кілька хвилин і у тих, хто працює з інформацією, є мало часу на верифікацію.
“Травень був насиченим на події: я висвітлювала наслідки шахедних атак на місто, брала участь у різноманітних заходах, а ще — встигала навчатися, проводити “Школу блогерів”, та нарешті потихеньку відновила заняття йогою — поки що раз на тиждень, але це вже щось. У цьому допомогла програма від ГО “Жінки в медіа”, яка покрила певні витрати на догляд за дитиною в періоди підвищеного робочого навантаження”, — розповіла Тетяна Волкова.
Світлані Наконечній, заступниці редакторки газети “Ямпільські вісті” програма допомогла покрити витрати на заняття з англійської мови для дитини. Поки її донька опановувала нові знання та навички, журналістка присвячувала час роботі — програму вона називає “справжнім подарунком для родини”:
“Як мама й журналістка я добре знаю, що означає постійна нестача часу — і як важливо при цьому не втратити найцінніше: розвиток, освіту й емоційне зростання дитини. Донька із захопленням ходила на заняття, не просто запам’ятовуючи слова чи граматику, а в ігровій, цікавій, доступній формі знайомилася з мовою. Завдяки таким ініціативам можна по-справжньому відчути, що нас підтримують, і що турбота про дитину — це не лише справа родини, а й спільна цінність”.
Олена Гтінецька, журналістка видання “Мост” з Херсона, розповіла, що завдяки програмі їй вдалося оплатити заняття у гуртку з рукоділля для своєї доньки. Медійниця додає: для її дитини це — значно більше, ніж просто хобі. Через численні переїзди, пов’язані з війною, стреси та втрату близьких дівчинці було надважливо знайти справу, на яку вона б відволіклася.
“З початку широкомасштабного вторгнення ми чотири рази міняли міста, частину будинку було зруйновано внаслідок артилерійського обстрілу. Доньці було важко знайти друзів, вона переживала особисті втрати: ми з частково окупованої території Херсонщини, і загалом через окупацію та війну втратили п’ятьох членів нашої родини”, — ділиться своєю історією Олена Гнітецька.
Тривалі пошуки хобі та занять привели їх до рукоділля. Журналістка зазначає: там у її доньки склалися дружні відносини з іншими дітьми та з викладачкою. Саме це згодом допомогло дитині пережити вимушену зміну школи через булінг.
“На цих заняттях відкрився її талант і творчі здібності, також це допомагає їй адаптуватися у дитячому колективі. Фінансово було дуже складно оплачувати заняття, але відмовити я їй не могла. Тож ця програма стала в нагоді й ми за це справді вдячні, — говорить Олена Гнітецька, — До того ж я, як мама, яка виїжджає працювати у небезпечних зонах, розумію, що мені теж важливо перемикатися. Поки дитина на рукоділлі, я можу попрацювати, або йду на пробіжку — це допомагає психологічно перемикнутися після обстрілів та атак дронами”.
На плечі українських медійниць може лягати не лише обов’язок по догляду за дітьми, але і за іншими членами родини, зокрема за старшими родичами. Олена Геренко, директорка інформаційного видання “Північ Медіа” з міста Суми скористалася допомогою в рамках програми від “Жінки в медіа” для того, аби покрити послуги доглядальниці для своєї 79-річної мами, яка потребує постійного догляду після перенесеного інсульту.
“А ще — потребує терпіння і вміння освоїти навички, з якими я раніше не стикалася. Тож я навчилася робити уколи, перевдягати памперси, розуміти мамині бажання, іноді буквально читати думки… У нас з’явилися доглядальниці, професійні і, що важливо, душевні жінки, й їхня допомога — безцінна. Бо життя триває, мені треба працювати, їздити у відрядження, брати участь у заходах, навчатися і розвиватися”, — розповіла Олена Геренко.
Послуги доглядальниці, додає медійниця, вкрай необхідні таким людям, як її мама, проте — не дешеві, тож на це, а також на ліки можуть йти всі зароблені кошти.
“Завдяки вам я змогла максимально зосередитись на роботі і навіть відвідала тренінг у іншому місті. А ще відволіклась від рутини і якоюсь мірою заспокоїлася”, — додала Олена Геренко.
Координаторка проєкту від ГО “Жінки в медіа” Олександра Горчинська зазначає, що піклувальна праця жінок часто лишається непоміченою.
“Але без неї — немає ні новин, ні репортажів, ні історій, які змінюють світ. Ми вдячні всім журналісткам, які діляться своїми історіями, і партнерам, завдяки яким ця програма стала можливою. Зробімо так, аби підтримка медійниць — була не винятком, а новим стандартом як для редакцій, так і для держави”, — наголошує вона.
Жіночий фонд миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF) — це єдиний глобальний механізм, створений виключно на підтримку участі жінок в процесах розбудови миру та безпеки, а також гуманітарної допомоги. WPHF, керований низкою представників громадянського суспільства, урядів та ООН, — це трастовий фонд за участі багатьох партнерів, який мобілізує терміново необхідне фінансування для місцевих організацій, очолюваних жінками, та працює разом із жінками на передовій заради побудова міцного миру. Починаючи з 2016 року, WPHF надав фінансування та підтримав спроможність понад 1000 місцевих жіночих організацій громадянського суспільства, які працюють над питаннями порядку денного «Жінки, мир, безпека» та реалізовують гуманітарну діяльність у 41 країні світу, які постраждали від кризи.