Марина Мухіна — журналістка-фрілансерка, спеціалізується на темі тимчасово окупованих територій. Дописи, що містять сексуалізоване цькування та мову ворожнечі на її адресу, з’являються у телеграм-каналі “Старобельск Айдар.сайт” кілька років поспіль.
“Дописи такого характеру почали зʼявлятися з квітня 2022-го, після того, як я відвідала на антиросійський мітинг. Вони побачили мене на відео та поширили цю новину із закликами “денацифікації” мене”, — розповіла Марина Мухіна у коментарі “Жінки в медіа”.
До початку повномасштабної війни вона проживала у місті Старобільськ, Луганської області. 27 березня 2022 року виїхала до Тбілісі, Грузія. Там прожила рік — тоді працювала інтернкою в International Partnership for Human Rights і писала статті про життя в окупації та воєнні злочини для видань “Східний варіант” та Hromadske. У липні 2023 року повернулася до України.
“Вони почали відслідковувати мою діяльність. Писати такі дописи стали у той момент, коли саме напередодні я покинула окуповане місто. Але там лишалися мої рідні — батьки, молодші брат та сестра, бабусі. Цими текстами вони весь час привертали увагу до них, коли вони і так “були на олівці”, — зазначила Марина Мухіна.
Так, на її адресу в телеграм-каналі з’являються дописи російською мовою, що містять такі вислови, як: “дурналістка”, “піхва”, “недалёкая селюковая нацистка на подсосе у всяких иностранных сми-помоек”, “ротата жаба з немитим волоссям” та інше.
Інфоприводами для таких дописів може служити професійна активність Марини Мухіної. Так, наприклад, одна з таких публікацій з’явилася в телеграмі після її перемоги на конкурсі журналістських матеріалів “Люди дії” у листопаді 2024 року.
“Використання сексуалізованої лексики, принижень та образ є проявом гендерно зумовленого насильства, спрямованого на підрив авторитету журналістки як професіоналки та публічної особи. Такі практики є частиною ширшого явища TFGBV (technology-facilitated gender-based violence), яке особливо поширене щодо жінок, які працюють у медіа”, — пояснює Ліза Кузьменко, голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики.
“Оскільки прямих погроз на мою адресу не було, крім погроз денацифікації та людського суду, до правоохоронних органів я не зверталася”, — говорить Марина Мухіна.
Нагадаємо, що “Старобельск Айдар.сайт” — проросійський ресурс, який існує ще з 2014 року. Хто саме веде цей телеграм-канал, журналістка не знає, проте переконана, що той, хто це робить, і досі залишається у окупованому Старобільську.
За її словами, деякі родичі й досі перебувають в окупованому Старобільську, що посилює тривогу: кожна нова публікація в телеграм-каналі змушує її дзвонити додому та перевіряти, чи з близькими усе в порядку.
Нагадаємо, що нещодавно ГО “Жінки в медіа” запустила документування випадків онлайн-насильства, спрямованого проти українських журналісток через їхню професійну діяльність. Відтепер завдяки інтерактивній карті можна відстежувати та аналізувати такі атаки, що допоможе розкрити масштаби проблеми та сприяти її подоланню.
Якщо ви, як журналістка, зазнали онлайн-атаки або стали свідком подібного інциденту, ваша інформація надзвичайно важлива. Повідомте про випадок, щоб допомогти нам виявляти загрози та захищати права жінок у медіа. Заповніть форму, поділіться ключовими деталями та долучіться до створення безпечнішого інформаційного середовища.
Якщо ви зазнали онлайн-атаки та потребуєте підтримки, ми готові допомогти. Отримайте безкоштовні консультації з питань кібербезпеки, психологічну підтримку, юридичний захист, чи іншу необхідну допомогу за запитом. Напишіть нам на електронну пошту: ngo.womeninmedia@gmail.com
Ця активність виконується за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів у межах проєкту “Посилення стійкості журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерній дезінформації”, що реалізується ГО “Жінки в медіа”