“Жінки в медіа” та Національна рада України з питань телебачення та радіомовлення презентували “Гендерний профіль українських медіа”. Це вже друге дослідження, яке проводить громадська організація за підтримки Урядової уповноваженої з гендерної політики Катерини Левченко та Українського Жіночого Фонду.
У 2024 році опрацювали 492 анкети від медіа, в яких працюють 8900 співробітників та співробітниць. Цей показник майже вдвічі перевищує минулорічний.
Дані для аналізу
Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко вкотре наголосила, що дуже важливо працювати у зв’язці: держава, медіа, громадянське суспільство. Тільки тоді можна досягти потужних результатів.
Членкиня Нацради Олена Ніцко пригадала, що на початку першого дослідження зустрічалися з опором від медіа, адже ті не розуміли навіщо збирається ця інформація.
«Вони думали, що можливо підуть якісь санкції, чи зауваження від регулятора. Ми пояснювали для чого це робиться. Для того, щоб зрозуміти, яким чином влаштована наша медійна галузь, хто в ній працює, скільки чоловіків, скільки жінок, наскільки враховуються ідеї і думки різних сторін. Дослідження дозволяє нам оцінювати ситуацію і як ми можемо допомогти медіа», — сказала Ніцко.
Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко зазначила, що питання забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків є дуже актуальними, тому що це один із вимірів прав людини, демократії та справедливості.
«Гендерний профіль українських медіа — це дуже класний інструмент. Барометр, навігатор, як хочете можемо називати. Він дає нам ті дані, які говорять про реальний стан, на які ми можемо спиратися, які ми можемо аналізувати. І тоді наші виступи, політика базується на валідованих і верифікованих даних», — сказала Катерина Левченко.
Аналітикиня ГО “Жінки в медіа” Зоя Красовська поділилася результатами дослідження. Серед основних висновків можна назвати:
- Робота в медіа залишається сферою, де більшість працівників – це жінки. У вибірці опитаних редакцій 58% – жінки, і 42% – чоловіки.
- Жінки суттєво переважають у творчих професіях, але не суттєво переважають у керівництві медіа. Наприклад, серед журналісток може бути 70-80% жінок, але в керівництві медіа ледь понад 50%. Зі зниженням рівня відповідальності в управлінні медіа, збільшується частка жінок в групі професійних ролей. Так, у керівництві усього медіа жінок менше, ніж серед керівників середньої ланки, яких своєю чергою менше, ніж журналісток чи комунікаційниць. При цьому, хоча чоловіків у медіа загалом менше, у керівництві медіа їх може бути до 50%.
- Чим старша вікова група, тим більше відсотково вона представлена чоловіками. У деяких категоріях професій у групах 61+ років відсотково склад чоловіків міг переважити, хоча у тій же професійній категорії молодшого віку працюють переважно жінки.
- Серед людей з інвалідністю, які працюють у медіа, чоловіків більше, ніж жінок. Загалом в опитаних медіа працює 5% людей з інвалідністю. З них жінок 44%, а чоловіків – 56%. Серед усіх чоловіків інвалідність мають 7%, а серед усіх жінок – 4% мають інвалідність.
- Чоловіки переважно становлять більшість у тих професіях, що повʼязані з технічним обслуговуванням медіа.
- Більше жінок, ніж чоловіків, проходять професійне навчання, підвищення кваліфікації або ж перекваліфікацію.
- Найчастіше гнучкі політики щодо соціального захисту, батьківства, опікунства та покращення балансу між особистим життям та роботою застосовується щодо жінок.
Робота з ветеранами
В дослідженні йдеться також про те, що більшість редакцій не практикують особливого підходу до чутливих груп в умовах війни: ветеранів, сімей поранених чи загиблих військовослужбовців, які раніше працювали у редакції, людей, що вимушено переїхали через війну. Частково відсутність таких практик пояснюється відсутністю у редакції людей, на яких вони можуть бути скеровані.
Однак є медіа, які запроваджують системну роботу щодо залучення ветеранів. Про це говорив директор департаменту управління людськими ресурсами “Суспільного” Андрій Конопляник. Він розповів, що “Суспільне” залучило підтримку ГО “Центр зайнятості вільних людей” та Veteran Hub і почали впроваджувати практики та інструменти, які можуть покращити шлях реінтеграції ветеранів до робочих процесів і до цивільного життя загалом.
«Ми разом з партнерами організували і провели тренінги для працівників та керівників, де надали алгоритми та підказки, як спілкуватися та взаємодіяти з ветеранами, як уникати тригерних питань. Ми вдосконалюємо процеси онбордингу та адаптації, впроваджуємо менторські програми “Рівний рівному”, щоб ментором для ветерана виступав також ветеран. Плануємо подальші кроки стосовно облаштування інфраструктури і забезпечення доступності робочих місць», — розповів Конопляник.
Менеджер соціальних проєктів Starlight Media, ветеран Гліб Стрижко наголосив, що ветеранська політика — це на щось точкове, а довгострокова історія. Політика передбачає роботу з мобілізованими працівниками й працівницями, тими, хто повертається на роботу вже в статусі ветерана чи ветеранки, а також ветерани й ветеранки, які тільки працевлаштувалися.
«Ми зрозуміли, що ми в силах формувати вже певну національну стратегію, дружню до ветеранів. Влітку 2024 року з’явилась ідея створити принципи бізнесу дружнього до ветеранів. Це своєрідний гайд, які компанії беруться реалізовувати в своїх організаціях. Ми залучили три сторони: бізнес, державу і громадський сектор. Станом на зараз вже 31 компанія підписалась під виконання принципів. В кожній компанії ці принципи можуть реалізуватися по-різному. Говорячи про ветеранів і ветеранок, ми в першу чергу не говоримо про статуси, а говоримо про людей. Тому що наявний військовий бойовий досвід не визначає людину, як професіонала», — розповів Стрижко.
Серед принципів, які пропонуються бізнесу:
- вимірюваність і підзвітність. Тобто компанія бере на себе зобов’язання проводити опитування, щоб розуміти, що працює, що не працює і публічно звітувати про це.
- вшанування пам’яті. Кожна компанія може робити це по своєму.
- підтримка ветеранського бізнесу. Якщо, наприклад, треба обрати компанію з кейтерингу, то перевагу надавати ветеранському бізнесу, якщо він якісний.
«Навіть, якщо ви невелика компанія, ви можете підписати ці принципи. Ми не говоримо, що ви за рік маєте реалізувати всі 12. Це довгострокова історія. CEO компаній, які підписались під цими принципами, не сприймають ветеранську політику як щось соціальне. Вони говорять і чітко артикулюють про те, що ми даємо можливості для ветеранів, а не надаємо їм допомогу. Заохочую і представників медіа теж долучатись і підписуватись під ці принципи», — зазначив Гліб Стрижко.
Системна робота
На шляху до гендерної рівності дуже важлива систематична робота. В медіа це стосується і контенту, і самого колективу. Директорка департаменту з питань розмаїття, інклюзії та рівних можливостей “Суспільного” Анастасія Гудима розповіла, що у них постійно виходить контент, який висвітлює жіноче лідерство. А також триває робота з колективом. Так, наприклад, березень присвячений жіночому лідерству всередині компанії.
«Ми зробили на стіні спеціальне місце і закликаємо писати імена жінок, які надихають. Саме в компанії. Творчі працівники і працівниці, якщо вони відчувають лідерство, будуть створювати відповідний контент. Також ми спільно будемо дивитися фільм “Суфражистка” і будемо обговорювати його», — розповіла Гудима.
Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко наголосила, що дослідження “Гендерний профіль українських медіа” має системний характер.
«Ця системна робота продовжується. Я дуже сподіваюсь, що вона буде щорічною, щоб ми могли проаналізувати динаміку, як в нас змінюється гендерний склад українських редакцій» — сказала вона.
Голова комітету Верховної Ради з питань свободи Ярослав Юрчишин відзначив, що сам факт того, що на одинадцятому році війни та четвертому році повномасштабного вторгнення ми говоримо про потребу розвитку гендерного балансу в наших медіа свідчить про демократію.
«Дякую “Жінкам в медіа” і всім дотичним до цього дослідження. Тому що вони фактично формують нову нормальність», — сказав Юрчишин.
Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко вручила подяку Лізі Кузьменко “За лідерство, наполегливість та плідну співпрацю, утвердження гендерної рівності та захист прав жінок в Україні”.
«Забезпечення гендерної рівності водночас важлива справа, але і стає небезпечною. Вже зараз ця сфера перебуває під величезною загрозою і тиском маніпуляцій. Якщо ми не будемо думати про базові права, які у нас є, то навіщо нам демократія? Якщо ми не відчуваємо свободи, то як ми можемо за неї боротися?», — зазначила Левченко.
Завантажити повний текст дослідження можна ось тут.