Онлайн-атаки на журналістку-розслідувачку Bihus.info Олександру Федорко здійснюють через її професійну діяльність. Фокусуються на зовнішності медійниці, публікують деталі її особистого життя, залишають гнівні коментарі, що містять мову ворожнечі та погрози.
Рік тому, в серпні 2024 року Олександра Федорко, яка на той момент працювала головною редакторкою у виданні “Межа”, заявила про початок дискредитаційної кампанії проти неї. Після виходу розслідування про начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у Києві та Київській області В’ячеслава Гузя у мережі з’явилися знімки, на яких Олександру Федорко навмисне оголили за допомогою фотомонтажу, розмістили на сайті інтимного характеру, та додали номер журналістки.
У цьому випадку йдеться про такий вид онлайн-атак як спотворення зображення, що зазвичай передбачає використання чужого фото поза контекстом, часто з сексуальним підтекстом. А також — доксинг, тобто поширення особистої інформації, як-от домашня адреса або номер телефону.
“Я не буду називати нічиїх імен, тому що не знаю, хто це зробив. Можливо, і не ці люди, але дивним чином це відбулося саме після виходу згаданих матеріалів”, – розповіла журналістка у розмові з “Жінки в медіа”. Тоді вона звернулася до кіберполіції та написала заяву, проте ця історія не отримала жодного розвитку, а поліція не повідомила її про перебіг роботи з заявою.
Згодом Олександра Федорко, яка пізніше перейшла працювати у Bihus.info, неодноразово опинялася в центрі уваги блогера Мирослава Олешка. Після початку повномасштабної війни Олешко незаконно перетнув кордон України за підробленими документами, таким чином ухилившись від мобілізації — через це Служба безпеки України оголосила йому про підозру.
У червні 2025-го Мирослав Олешко зробив допис у Х, Телеграмі та Фейсбуці нібито про те, що хлопець Олександри Федорко є ухилянтом, та проілюстрував його фото, взятими в тому числі з соцмереж журналістки. Як пояснила медійниця у коментарі “Жінки в медіа”, вона справді перебувала у стосунках із цим чоловіком раніше, але вони уже давно не разом, тож наведена інформація не відповідає дійсності.
За кілька днів до цього Федорко випустила на YouTube-каналі Bihus.info сюжет про ухилення від військової служби, де згадала Олешка як “очільника партії ухилянтів”. У коментарях під цим відео користувачі натякають на “продажність” Bihus.info Офісу президента, називають колектив “так званими журналістами” тощо.
У ще одному дописі, присвяченому Олександрі Федорко, Мирослав Олешко називає її “ескортницею” та цікавиться її засмаглим виглядом. У іншому — називає її “хвойдою” і “шльондрою” через те, що журналістка нібито виїжджала до Ізраїлю “з подружкою та виїздними хлопчиками”. У коментарях також зафіксовано ознаки мови ворожнечі та сексуалізованого цькування — цей вид атаки включає такі прояви як: розповсюдження пліток або чуток про нібито сексуальну поведінку людини, публікацію сексуалізованих коментарів під її постами або фотографіями, видавання себе за неї, поширення сексуального контенту або сексуальне домагання інших осіб. Мета таких дій — негативно вплинути на репутацію особи.
“У відео я загострила увагу, що Олешко виїхав за кордон, і що він — пропагандист, підриває національну безпеку України. Так, у нас війна, а він сидить за кордоном і каже, що ми не повинні воювати. Окей, тоді завтра тут буде російська армія, і ніякої України не залишиться”, – зазначає Олександра Федорко.
У серпні 2025-го ще одну онлайн-атаку на медійницю здійснив народний депутат України Олексій Гончаренко. На своїх сторінках у соцмережах він опублікував знімок, на якому зображена Олександра Федорко, та натякнув нібито на високу вартість її футболки, “яка коштує в районі 10 тис. грн”. Цю ілюстрацію Гончаренко взяв із сюжету авторства Олександри Федорко на Bihus.info — інтерв’ю з білоруським добровольцем, який служить у складі ГУР МО України Ігором Янковим.
Як пояснила у коментарі “Жінки в медіа” Олександра Федорко, допис Гончаренка не відповідає дійсності, адже насправді футболка має зовсім іншу ціну — вона наводить посилання на онлайн-магазин, де вартість цієї речі становить 210 польських злотих, тобто 2392 грн.
Коментарі під згаданим відео містять ознаки сексизму, як-от: “Дівчині треба Топ-20 українських хітів вести на ТВ”, “ведуча емоційно поплила”, “Таке враження, що ведуча хотіла б щоб Янкі запросив її на побачення”, “Дівчинка дуже слабенько веде! Требу було когось більш досвідченого”, а також знову згадується “хлопець журналістки, який не воює”. Таким чином користувачі натякають на нібито не здатність ведучої професійно проводити інтерв’ю.
На ці випадки Олександра Федорко вирішила ніяк не реагувати та не відповідати на коментарі під дописами.
“Перший випадок у психологічному плані я пережила досить важко. Далі в мене випрацювалася, мабуть, якась толерантність до цього. Звісно, всі можуть переживати такі випадки по-різному, також важливо, про які масштаби ідеться. Я ж для себе зрозуміла, що найкраще, мабуть, таких людей ігнорувати”, — розповідає про те, як сприймає такі атаки на свою адресу Олександра Федорко.
Нагадаємо, що журналістки часто зазнають гендерно зумовленого онлайн-насильства — проявів, які принижують їхню зовнішність, емоційність, сексуалізують, дискредитують як професіоналок. Онлайн-атака може мати руйнівний вплив на психологічний стан журналістки, її фізичну безпеку, професійну репутацію та бажання продовжувати свою роботу. Дії редакції в перші 24 години критично важливі для стабілізації ситуації, запобігання ескалації конфлікту та відновлення довіри.
Саме тому, громадська організація «Жінки в медіа» підготувала гайд: «Що має зробити редакція в перші 24 години після онлайн-атаки на журналістку». Гайд заснований на практиках UNESCO (The Chilling), Coalition Against Online Violence, PEN America, Dart Center for Journalism and Trauma, IWMF.
В документі розкриті варіанти погроз, маніпуляції, дезінформації, є контакти служб, до яких можна звернутися по допомогу та алгоритми дій. Атака на журналістку — це атака на всю редакцію, тож основна задача медіа — підтримати й захистити колегу.
Матеріал підготовлений в рамках ініціативи «Зміцнення стійкості жінок-журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерованій дезінформації», яку реалізує ГО «Жінки в медіа» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.