Мета проєкту — надання фінансової підтримки журналісткам для покриття витрат на доглядову працю. Загалом в рамках програми вдалося підтримати більш ніж 40 учасниць.
Ця програма стала можливою завдяки проєкту «Голос стійкості: підтримка жінок у журналістиці під час війни», який реалізується Центром прав людини ZMINA за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF).
«Дбаємо про тебе, поки ти дбаєш про інших» одна з найбільших підтримуючих програм, яка траплялась мені з моменту, як я стала мамою. Завдяки тому що я змогла залучити до догляду за дитиною няню, в мене з’явилася можливість відвідати важливе закордонне навчання і як наслідок встановити купу корисних контактів», — ділиться відгуком про участь у програмі Лєра Широкова, ведуча прямих ефірів радіо культура, журналістка «Гендер в деталях».
Вона додає: на превеликий жаль, будь-які заходи, не пов’язані напряму з зароблянням грошей, сьогодні не можуть стати пріоритетом для неї, адже медійниці доводиться дбати не лише про малюка, а і про батьків, які втратили дім через війну. Саме тому Лєрі Широковій було надважливо отримати підтримку у навчанні, що, своєю чергою, відкрило перед нею нові кар’єрні досягнення.
«Окремо хочу підкреслити: у часи війни для мами малюка дуже важко спланувати час відпочинку. Саме завдяки таким програмам як ця мені вдалося тиждень поспіль поспати суцільну ніч у ліжку. Це прозвучить дивно, але так виглядає реальність працюючої мами в місті, яке щоденно обстрілюється. Зазвичай ми бігаємо пів ночі в укриття і чекаємо відбою тривоги. А так я була у відрядженні на навчанні й змогла виспатися. Бо у той момент не дбала про життя і безпеку дитини, не перебувала в статусі цілодобової мішені для громадян росії», — зазначила Лєра Широкова.
Участь у програмі допомогла у професійному розвитку також і журналістці з Києва Анастасії Федченко. До виходу в декрет вона працювала редакторкою регіонального відділу на Суспільному. На початку 2025 року, за місяць до народження доньки, її чоловік, морпіх Андрій Кузьменко загинув на війні. Тож піклування про доньку Катрусю лягло на плечі Анастасії — звісно, не без допомоги подруг та рідних.
«Програма від “Жінок у медіа“ дозволила мені скористатися послугами няні. Поки няня гуляла з моєю чотиримісячною донькою, я встигла побути членкинею журі конкурсу журналістських матеріалів “Честь професії”. Також це дозволило мені трохи подбати про себе — зокрема і готувати їжу. Вдячна організаторкам і донорам за цю можливість», — розповіла Анастасія Федченко.
Понад три роки фактично самотужки виховує двох дошкільнят редакторка видання «Полтавська думка» Діана Страшко, поки її чоловік захищає Україну. Відчувати підтримку від спільноти інших жінок, мам у журналістиці — це дуже цінно, наголошує вона:
«Дуже часто здається, що не просто біжу свій “марафон”, а ще й з двома маленькими дітьми на руках. Вважаю, що програма турботи про мам у медіа – це не лише приємний бонус, не просто ініціатива, що компенсує деякі витрати на дитину. Вона додає стимулу та натхнення розвиватися, працювати далі, попри будь-які труднощі в житті приймати ситуацію та вірити в краще».
Про складність поєднувати журналістику та материнство говорить також головна редакторка сайтів кампанії проти сексизму в медіа й політиці «Повага» та платформи «Жінки — це 50% успіху України» Вікторія Кобиляцька. У сучасних реаліях, коли перебуваєш у постійній напрузі через тривоги та обстріли, стає складно шукати баланс:
«Це постійні емоційні гойдалки, коли сумніваєшся, чи гарно робиш свою роботу, а потім, якщо щось справді вдається, навіть не можеш толком порадіти, бо ж відразу запитуєш себе: “А про дитину ти подбала? Хоч знаєш, чим син займався, поки ти два дні писала текст і не мала часу навіть розпитати в нього, як минув його день у школі?” Або навпаки — дитина хворіє, ми валяємося в ліжку, я зранку й до пізньої ночі читаю йому вголос книжки й не можу відлучитися навіть на мить. А тим часом горять дедлайни й робочі чати розриваються від численних запитів».
Цього літа Вікторія Кобиляцька вперше наважилася відправити сина на тиждень до табору. Цей крок дався їм нелегко, адже для дитини це була перша самостійна поїздка далеко від дому. Крім того, реалізувати цю поїздку виявилося надскладно у фінансовому плані: частина проєктів, у яких медійниця була залучена, закрилися через ситуацію із фінансуванням від USAID. Тож запланована ще із зими поїздка була під загрозою.
«Завдяки програмі з доглядової праці мені вдалося оплатити витрати на дитячий табір. Син поїхав у Карпати, гарно там відпочив і привіз цілий міх позитивних вражень. А я змогла бодай трішки видихнути, поки його не було, і дати раду роботі, не відкладаючи нічого в довгу шухляду, — говорить Вікторія Кобиляцька, — Дякую громадській організації “Жінки в медіа” за таку помічну ініціативу. Це дуже цінна й відчутна підтримка для медійниць. Надто зараз, коли доводиться долати всі виклики війни».
Завдяки програмі «Ми дбаємо про тебе, поки ти дбаєш про інших» до табору вдалося відправити дитину також журналістці Громадського радіо Анастасії Багаліці. Медійниця поєднує роботу з вихованням чотирьох дітей, поки її чоловік служить. Тож навантаження з догляду і менеджерингу дітей повністю лягає на її плечі. Крім того, за кошти проєкту Анастасія оплатила послуги няні для найменшої дитини:
«Насправді я хотіла почати цей відгук з фрази, що за 15 років вже звикла бути працюючою мамою-медійницею і відповідати буквально за все. Але останні роки, особливо коли у мене народилася найменша донька, дуже сильно змінили мої очікування від себе в материнстві, в професії і від середовища з його рівнем і формами підтримки. Тому ця програма — чудовий спосіб сказати жінкам, а їх, нагадаю, в журналістиці більшість, які намагаються сумістити професійний і материнський досвід: “Ти є, ти заслуговуєш на підтримку, ми бачимо, що тобі не просто, ми поряд”. Дякую за цю небайдужість».
Крім витрат на няню та літні табори, учасниці ініціативи «Ми дбаємо про тебе, поки ти дбаєш про інших» також змогли оплатити для своїх дітей репетиторів, гуртки та додаткові заняття. Час, який діти проводили, навчаючись, мами могли виділити, щоб закрити власні потреби. Зокрема — професійні. Так, наприклад, редакторка сайту «Наше місто — Дніпро» Тетяна Захарова коштом проєкту змогла оплатити репетитора з англійської для свого 11-річного сина. Ця допомога, каже медійниця, стала для неї справжнім порятунком:
«В умовах війни та підвищеного навантаження в роботі програма дозволила мені делегувати частину піклувальних обов’язків і забезпечити синові додаткові заняття, які так важливі для його розвитку. Завдяки вашій ініціативі я змогла відчути підтримку та зосередитися на своїй професійній діяльності, знаючи, що моя дитина отримує необхідну увагу. Ваша робота не лише підтримує жінок у медіа, а й створює можливості для наших дітей, допомагаючи нам поєднувати материнство та кар’єру. Дякую за вашу чуйність, гнучкість і турботу! Ця програма — приклад того, як можна реально змінити життя на краще».
Організувавши індивідуальні та групові заняття для сина, головна редакторка сайту «Інформатор Коломия» Наталія Сандецька змогла запланувати собі робочі виїзди:
«Спасибі ГО “Жінки в медіа”, Центру прав людини Zmina та структури ООН Жінки в Україні за чудову ініціативу. Цього літа наш син мав нагоду на лише відпочити, але й пізнати нове, знайти друзів, не нудьгувати, поки мама працює. Індивідуальні й групові заняття розвантажили мене і дали можливість двічі на тиждень організовувати виїзди для підготовки матеріалів, проводити зйомки і навіть підготувати кілька розслідувань. Це цінно», — розповіла у відгуку Наталія Сандецька.
Журналістка з Херсона Валентина Пестушко також втратила частину доходу через призупинення проєктів, які фінансувалися коштом USAID. Заявку на програму від ГО «Жінки в медіа» вона вирішила подати, аби покрити витрати на репетиторів для своєї доньки. Через війну та постійні обстріли Херсона дівчинка не може навчатися офлайн, тож майже весь час проводить удома, підключаючись до уроків через платформу Zoom.
«Такий формат дається важко, не завжди вдається добре засвоїти матеріал. Тому ми звертаємося по допомогу до репетиторів, особливо з англійської. Я вважаю, що знання мови є особливо важливими для майбутнього доньки. Це, звісно, додаткові витрати, і не завжди легко їх закривати», — говорить Валентина Пестушко.
Вона зауважує, що під час підготовки документів для програми «Ми дбаємо про тебе, поки ти дбаєш про інших» команда «Жінки в медіа» була чуйною та уважною з нею — і це, каже журналістка, багато значить:
«Адже щодня я одночасно і журналістка, і мама у прифронтовому місті. У таких умовах особливо важливо знати, що твою працю цінують, а тебе готові підтримати».
Нагадаємо, ГО «Жінки в медіа» також проводить групи самопідтримки для журналісток — зустрічі у дружньому колі, де можна поділитися тим, що турбує, послухати інших та за бажанням отримати зворотний зв’язок від психотерапевтки. Наступна група запланована на 19 вересня 2025 року та буде присвячена темі поєднання журналістики з материнством, а також репродуктивного тиску на медійниць. Слідкуйте за анонсом про початок реєстрації у на сторінках «Жінки в медіа» у соцмережах.