Підтримка психоемоційної стійкості серед жінок-журналісток залишається одним із пріоритетних напрямків у роботі ГО “Жінки в медіа”. Надавати таку допомогу вдається зокрема завдяки групам самопідтримки для українських медійниць.
Кілька таких груп “Жінки в медіа” уже провели протягом першого півріччя 2025 року. Ці зустрічі стали можливими зокрема завдяки підтримці Міністерства закордонних справ Нідерландів та реалізації проєкту “Посилення стійкості журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерній дезінформації”.
“Через повномасштабну війну українські журналістки щодня змушені працювати в умовах посиленого навантаження — як фізичного, так і психологічного. Робота з чутливим контентом, документування воєнних злочинів, зйомки на лінії фронту — все це підвищує ризики здобуття вторинної травми, а отже, емоційного виснаження. До професійних викликів додаються також виклики особистого характеру: вимушені переїзди, втрата близьких та рідних, проблеми зі здоров’ям. За допомогою груп ми хочемо надати медійницям можливість порефлексувати, висловитися, послухати одна одну та відчути, що вони не залишаються з цими складнощами наодинці”, — зазначає проєктна менеджерка ГО “Жінки в медіа” Олександра Горчинська.
Серед тем, які порушувалися на групах самопідтримки цього року, були робота з емоційним захистом, а також право на горювання і переживання втрат.
“Нещодавно я втратила близьку людину. Це не перша моя втрата, але — найболючіша. Я відчуваю, що не готова говорити з кимось про свої почуття та емоції з цього приводу, бо здається, ніби ніхто на світі не зможе зрозуміти. Втім, коли побачила анонс і тему офлайн-групи самопідтримки від “Жінки в медіа”, подумала, що це, мабуть, знак: треба йти”, — розповідає Поліна Вернигор, журналістка фонду “Повернись живим”.
Вона згадує: хоч і мовчала під час зустрічі, можливість послухати інших учасниць теж виявилася для неї терапевтичною та дало відчуття, що вона перебуває у колі своїх. Завдяки цьому стало легше переживати біль всередині себе:
“Деякі учасниці також чули недоречні слова співчуття, нечутливість до втрати від близьких, знецінення тощо. Водночас досвід інших учасниць був корисний для підготовки моєї авторської передачі на “Громадському радіо”, де я підійматиму тему втрати. На групі самопідтримки дівчата говорили про різні аспекти своїх втрат під час війни — це допомогло мені глибше пізнати тему і відрефлексувати її”, — зазначила Поліна Вернигор.
Вона підкреслює: такі зустрічі важливі для медійниць, які часто не готові публічно говорити про свої почуття чи переживання:
“Я багато працюю з історіями військових і описуючи в своїх матеріалах їхній досвід, часто відчуваю, ніби не маю права говорити на велику аудиторію про власний біль. Бо я ж в тилу, я не настільки страждаю, як ті, хто воює чи виживає у населених пунктах на лінії фронту. Проте у вузькому колі я можу трохи розслабитися, бо перестаю боятися чийогось осуду”.
Про те, чому важливо мати можливість відрефлексувати особисті втрати, говорить також ще одна учасниця груп самопідтримки, журналістка та дослідниця Кримської правозахисної групи Ірина Сєдова:
“Мій батько помер у Криму і я не змогла потрапити на похорон. Це великий особистий біль для мене, який складно прийняти. Рада, що є мої улюблені “Жінки в медіа”, які допомагають пережити такі складні моменти. Під час зустрічі колежанки поділилися досвідом того, як вони переживали власні втрати, і мені це дуже допомогло. Я почуваюся краще. Тому ще раз хочу подякувати всім, хто був зі мною разом”.
Ольга Юркова, журналістка, засновниця організації StopFake вже тривалий час бере участь у групах самопідтримки від ГО “Жінки в медіа” — майже від початку повномасштабної війни. За її словами, такі зустрічі допомагають їй краще зрозуміти свій психологічний стан, осмислити його і рухатися далі, а також — отримати дієві вправи, завдяки яким можна швидко прийти до тями.
“Дуже рада, що завдяки цим групам познайомилася з Марією Фабрічевою. Марія – чудова психотерапевтка і фасилітаторка, яка створила дуже якісний простір підтримки, з чесним фідбеком і водночас повагою до кордонів. Цінний бонус, який мені дає групова робота — розуміння, що я не одна переживаю ці стани. Разом їх легше долати. Для мене, як для медійниці, це шанс уповільнитись і побачити, як багато ми встигаємо проживати, не завжди усвідомлюючи це”, — каже Ольга Юркова. Медійниця додає: ініціатива від “Жінки в медіа” є життєво необхідною. Особливо помічним є те, що йдеться тут не про разові зустрічі, а про системну роботу.
Головна редакторка Громадського радіо Вікторія Єрмолаєва також наголошує на тому, що групи самопідтримки — це про сили рухатися далі, зокрема у період великих втрат.
“Журналістки щодня пропускають через себе багато болі, важких історій та втрат. Під час війни це стало набагато складніше, бо кількість втрат довкола перебільшує здатність людини впоратись із цим самостійно. Група самопідтримки дає змогу почути однодумиць та бути почутою натомість. Нагадати собі, що ти не наодинці з проблемами і емоціями, через які проходиш, що поруч є ті, хто тебе зрозуміють та підтримають. Це безпечний простір для почуттів, за які ніхто не засуджує, та навпаки знайде потрібні слова. Фахова психотерапевтка дає дієві поради, які дійсно працюють”, — зазначає Вікторія Єрмолаєва. Вона називає ці групи “ковтком повітря під час задухи” та справді унікальною можливістю для медійниць.
Розповідаючи про свій досвід взаємодії з ГО “Жінки в медіа”, дата-журналістка Юлія Дукач говорить про те, що відчуття приналежності для спільноти стало для неї важливим правилом турботи про свій психічний стан. Саме це дає їй опору, тепло, впевненість, що ти — не одна.
“Я вперше відвідала групу самопідтримки — і вже дуже хочу називати себе її частиною. Це ніби так просто: розповісти про те, що болить, почути інших, отримати фахову підтримку та коментарі. Але водночас і дуже багато. Бо коли можеш сказати те, про що і соромно, і страшно говорити вголос — особливо в час, коли твоє горе здається “не найбільшим” — це не просто полегшення. Це джерело сил і мотивації на багато тижнів наперед”, — поділилася медійниця.
Юлія Дукач і сама має досвід лікування клінічної депресії, яке завершилося за кілька місяців до початку повномасштабного вторгнення. Тож з лютого 2022 року їй доводиться жити з постійним страхом знову опинитися у стані, коли одних лише медикаментів — недостатньо:
“Такі зустрічі — це не просто формат. Це про підтримку, яка лишається з тобою довго після розмов. Про простір, де можна бути собою — без порівнянь, без гонитви, без стигми. І де можна просто обійняти колежанок. Дякую за цей прекрасний досвід!”
У громадській організації “Жінки в медіа” наголошують, що продовження груп самопідтримки є важливим для учасниць спільноти. Зазвичай групи проходять у форматах онлайн або офлайн у Києві, і кожен з таких форматів є по-своєму корисним та потрібним, додає Олександра Горчинська:
“Онлайн-формат дозволяє залучити учасниць з різних куточків країни, а також тих медійниць, які виїхали за кордон через війну, проте хочуть залишатися частиною українського медіа середовища. Натомість, зустрічі в Києві — це про можливість поспілкуватися у більш тісному колі, побачитися наживо, а для когось — і познайомитися вживу після тривалого спілкування онлайн. Маю надію, що ці зустрічі будуть продовжуватися та гуртуватимуть довкола себе ще більше жінок”.
Наступна група запланована на 7 серпня офлайн у Києві. Анонси та реєстрація через групу “Жінки в медіа” на Facebook.
Групи проходять в рамках ініціативи «Зміцнення стійкості жінок-журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерованій дезінформації», яку реалізує ГО «Жінки в медіа» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.