Севгіль Мусаєва - атака 29.07.2026

29 липня 2026 року на YouTube-каналі видання «Українська правда» вийшло велике інтерв’ю Севгіль Мусаєвої та Михайла Ткача з колишнім міністром оборони Михайлом Федоровим. Це інтерв’ю також було поширене у соціальних мережах видання.

У коментарях до інтерв’ю зафіксовано численні висловлювання, що містять звинувачення «Української правди», журналістів видання та її головної редакторки Севгіль Мусаєвої у продажності, роботі на замовлення, відпрацьовуванні «соросівських коштів», а також нібито у поширенні брехні.

Так, наприклад, медійників називають «недалекими, зухвалими і тупими», «журнашлюхами», «соромом української журналістики», «головними борзописаками», «заангажованою компашкою», «європровокаторами», пропонують закрити видання і відправити Михайла Ткача та Севгіль Мусаєву «копати траншеї» та «на фронт».

Крім того, головну редакторку УП зневажливо називають «Севгіль Фіалівна», натякаючи на ім’я власника видання, Томаша Фіали, «фіалохвойдами» та «помилкою Фіали».

Отже, у цьому кейсі простежуються ознаки технологічно фасилітованого гендерно зумовленого насильства (TFGBV), зокрема поєднання онлайн-дифамації, гендерної дезінформації, мізогінної мови ворожнечі, сексистських образ, репутаційних атак та закликів до символічного покарання журналістів. Значна частина коментарів спрямована не на зміст інтерв’ю чи журналістські аргументи, а на дискредитацію редакції та її представників через принизливі ярлики, що є типовою формою онлайн-дифамації.

Щодо головної редакторки «Української правди» Севгіль Мусаєвої додатково використовуються гендерно забарвлені образи, а також зневажливе перейменування, що має на меті її приниження як жінки та журналістки й створює уявлення про її нібито особисту чи фінансову залежність від власника видання. Такі висловлювання мають ознаки гендерної дезінформації, оскільки професійна діяльність медійниці зводиться до припущень про зовнішній вплив і відсутність професійної автономії.

Сукупність мізогінних образ, репутаційних атак і закликів до покарання формує ворожий онлайн-простір, посилює психологічний тиск на журналістів та може мати стримувальний ефект на подальшу професійну діяльність редакції, особливо під час висвітлення політично чутливих тем.