168 учасників та учасниць приєдналися до вебінару «Штучний інтелект в роботі медіа: дата-журналістика, політики редакції та безпека», який проводила ГО “Жінки в медіа” спільно з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення, Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики, у партнерстві з ЮНЕСКО та за підтримки Японії. Така кількість бажаючих навчатися свідчить про актуальність і широку зацікавленість медійників і медійниць у темі.
Розшифрувати інтерв’ю, згенерувати картинку, озвучити текст – це лише невелика частина того, де може бути корисним ШІ в роботі редакцій. Дехто вже не уявляє собі роботу без розумної програми. Якщо штучний інтелект допомагає спростити роботу і автоматизувати процеси – то чому б і не скористатися цим.
Старша юристка Лабораторії цифрової безпеки, членкиня Експертного комітету з питань ШІ при Міністерстві цифрової трансформації України Тетяна Авдєєва радить редакціям виписати всі процеси, визначити потреби і дивитися, які саме функції можна делегувати ШІ, чи дійсно це буде дешевше, і чи дійсно легше, ніж, якщо ті ж дії виконуватиме людина.
Поряд з перевагами є й негативні наслідки у широкому використанні ШІ. Деякі настають одразу, а деякі видно буде через певний час. Тому й варто проводити різноманітні навчання, вводити політики і регулювати використання штучного інтелекту.
Голова Нацради з питань телебачення та радіомовлення Ольга Герасим’юк зазначила, що для національного регулятора пріоритетним є забезпечення інклюзивного, безпечного цифрового середовища. «ШІ має залишатися інструментом, а не ставати загрозою», — сказала вона.
Ведуча програм радіо “Місто над Бугом” з Вінниці Аліна Олійник після вебінару зазначила, що для неї були цінними поради щодо розумного використання ШІ, з метою фактчекінгу, пошуку достовірних джерел, аналітики матеріалу, створення зображень для підсилення поданого матеріалу.
«Головним відкриттям для мене стало те, що журналісти можуть користуватися ШІ, як інструментом, котрий не заміняє їх, але допомагає у роботі. Сподобалась ідея/порада щодо чесного зізнання редакцій перед аудиторією про те, що вони звертаються за допомогою до ШІ, готуючи журналістські матеріали у своїх ЗМІ», — сказала Аліна.
Теорія мертвого інтернету
Керівниця досліджень дезінформації в OpenMinds, кандидатка соціологічних наук Юлія Дукач говорила про теорію мертвого інтернету. В мережі стає все менше людей-коментаторів, а все більше ШІ-ботів. І якщо ще кілька років тому це здавалося теорією змови, то тепер – реальність. Створити ботоферму може навіть людина без спеціального досвіду. Один бот може залишати коментарі кожні 36 секунд на 40 різних тем. До того ж технології удосконалюються, ботів все важче розпізнавати. Вони не просто лишають коментарі, а живуть повноцінним цифровим життям: логіняться, постять контент, коментують, ведуть дискусії, поширюють наративи. Вони можуть задавати певний тон комунікації і потім включаються реальні люди і допомагають поширенню дезінформації, чи “зради”.
А Тетяна Авдєєва відмітила неочевидний наслідок використання ШІ в редакціях, який стане помітним через декілька років. Так, наприклад, багато рутинної роботи в медіа раніше робили студенти, або журналісти початківці. Працюючи поруч з досвідченими колегами, вони вчилися і росли професійно. Якщо ж віддати цю роботу ШІ, то через деякий час матимемо брак спеціалістів.
«Якщо роботу “джунів” буде виконувати ШІ, то через 5 років не буде фахівців середнього рівня, а через 10 – “сеньорів”. Тобто навчати молодих журналістів – в наших інтересах», — каже Тетяна.
Загроза для жінок
Однією з найбільших загроз для жінок в медіа є використання ШІ для поширення дезінформації, онлайн-атак, створення діпфейків.
Гендерний вимір є як в роботі самого ШІ, так і в загрозах, які він несе. Про це говорила Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко. Вона зазначила, що на шляху змін і ламанні патріархальних стереотипів легко маніпулювати і наносити шкоди. «ШІ має допомагати, а не руйнувати», – говорить Левченко.
Голова Нацради Ольга Герасим’юк наголосила, що ми живемо в тривожній реальності, коли випадки онлайн-насильства стали не рідкісними епізодами, а системним тиском.
Координаторка програми комунікації та інформації відділення ЮНЕСКО в Україні Альбертіна Пітерберг говорить, що в усьому світі жінки стикаються з випадками гендерно зумовленого насильства. В Україні це особливо актуально, коли журналістки відіграють провідну роль у документуванні наслідків війни.
“Потрібні систематичні рішення, адже це не віртуальне насильство. Воно має реальні наслідки”, — зазначила Пітерберг.
Дата-аналітик TEXTY.ORG.UA Сергій Міхальков розповів про дослідження, яке проводили разом з Жінки в медіа, аналізуючи відео в ТікТок, що згенеровано штучним інтелектом з використанням образів відомих журналісток. Складність роботи з ТікТоком полягала в тому, що відео можуть видалятися, як самою платформою, так і власниками.
Аналізували контент як за допомогою програм, так і вручну. Найчастіше використовують образи відомих журналісток для закликів підписати петицію, оформити заявку на фінансову допомогу, а також для поширення проросійських наративів. Такі відео набирають мільйони переглядів. Не всі можуть визначити, що відео згенероване, чи в ньому змінена звукова доріжка. Тому реальні люди можуть починати цькувати реальних медійниць. До того ж такі відео можуть використовуватися для крадіжки персональних даних, чи для розширення аудиторії певного каналу і подальшого просування наративів, потрібних зловмисникам.
«Мене захопило дослідження Texty.org.ua стосовно діпфейків і здивували масштаби наративів, які вони транслювали. Це вкотре доводить мені, що необхідно бути обережними з такими заявами і обов’язково проводити фактчекінг», — написала відгук журналістка “Ґвара Медіа” Ілона Талавиря.
Редакторка “Суспільне Житомир” Анна Максимова подякувала за те, що на вебінарі дали розуміння куди звертатися і як діяти якщо використовують ШІ, щоб дискредитувати медіа або журналісток і обов’язково поділиться інформацією з колежанками.
Не сваріться з ботами
В Україні немає жорсткого регулювання ШІ. Є рекомендації, якими можуть користуватися редакції. Наприклад, посібник від Лабораторії цифрової безпеки “Використання систем штучного інтелекту відповідно до прав людини” або Рекомендації Комісії з журналістської етики щодо використання штучного інтелекту для створення журналістських матеріалів
Експертки ж на вебінарі крім маркування контенту і не зливання чатам персональних даних, дають такі поради. “Ніколи не сперечайтеся з ботами”, — радить Юлія Дукач. Вони налаштовані на суперечку і будь-яка спроба переконати його, чи довести протилежну думку розширює простір для просування запрограмованих наративів. До того ж у машини “більше терпіння, ніж у вас”.
«Навчайте команди», — додає Тетяна Авдєєва. Важливо вчити не тільки користуватися ШІ, а й медіаграмотності, цифровій безпеці тощо. Тільки комплексний підхід може спрацювати. До того ж технології постійно змінюються, то ж варто проходити навчання постійно.
«Пропрацьовуйте факапи», — ще одна порада від Тетяни. Якщо раптом поширили щось “не те”, то варто визнати помилку, опублікувати спростування. «Розробляйте політики та інструкції», — радить юристка.
Політики – для зовнішнього користування. Щоб їх могли бачити читачі, партнери, донори. А інструкції – більш детальні рекомендації для внутрішнього користування. Тетяна радить обов’язково включати принципи, заходи, відповідальних і комунікацію і кризових ситуаціях.
Учасниці вебінару поділилися, що було для них найкориснішим і як використовуватимуть здобуті знання в роботі.
Редакторка відділу культури медіа “Львівська Пошта” Марічка Ільїна одразу після вебінару анонсувала колегам, і буде лобіювати створення редакційних політик користування ШІ і акцентувати на глибшому вивченні цифрової безпеки при роботі з ШІ.
«Дуже мені відгукнулась теза про вирощування молодших колег, бо вже зараз бачу, як колеги з інших редакцій зіткнулись з цією проблемою. В нас все ще не так погано, бо ми лише два роки, як перейшли в онлайн цілковито, тож все ще дотримуємось олдскульних принципів щодо підготовки молодого покоління;) Дуже цікаво також було послухати про діпфейкові ролики в тіктоці. Розуміла, що це проблема, але не аж така. Дякую за важливі знання і поштовх розвиватись в цьому напрямку!», — поділилась Марічка.
Журналістка, редакторка регіональних новин на “Радіо ROKS “. ТзОВ “Радіо ТОН” Любов Красновська також серйозно замислилася над створенням політики щодо використання інструментів ШІ на студії. Адже хоч раніше і користувалися правилами використання ШІ, але формалізації процесу у редакції досі не було.
«Особливо цікавими були практичні моменти: як розпізнати бота/троля, як реагувати на їхні дописи, як раціонально використовувати ШІ у своїй роботі, які системи краще обирати, а також – за якими принципами створюють діпфейки тощо. Особисто для себе записала ресурси, якими краще користуватися у роботі», — зазначила Любов.
Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко нагадала, що організація фіксує випадки онлайн-насильства. Вона закликала не мовчати і повідомляти про кібератаки.
«Дані нашого свіжого дослідження “Коли штучний інтелект стає ворожим: гендерні загрози проти українських журналісток” говорять про те, що кожна п’ятнадцята респондентка (7%) зі 119 опитаних, уже зазнала атак, створених із використанням ШІ, а ще 16% стали свідками таких нападів проти колег. Хоча проблема лише зароджується, уже зафіксовано кілька гучних випадків. Якщо про вас поширюють дискредитаційний контент, то варто з цим боротися. Скарги окремої людини можуть не спрацювати. Але якщо діяти системно, то можна вплинути на ситуацію. У нас є європейські партнери, яким ми можемо передавати дані і звертатися до великих платформ з вимогою видаляти дискредитаційний контент, створений ШІ. Тож звертайтеся», – закликала Ліза Кузьменко.
Медийниця також вказувалася, що безпека жінок у медіа є не лише питанням прав людини, а й передумовою свободи слова. Коли журналістки змушені самоцензуруватися через страх переслідування, це негативно впливає на якість журналістики та різноманіття голосів у медіа. Відповідальність за створення безпечного, етичного й гендерночутливого середовища не може лежати лише на постраждалих. Для цього потрібні узгоджені дії редакцій, громадських організацій, держави та цифрових платформ, адже тільки спільні зусилля здатні зберегти незалежну журналістику в Україні.
Авторка: Олена Кущенко, Жінки в медіа