Серією вебінарів від українських експерток розпочалася програма «Лідерки розслідувальної журналістики — Українсько-європейська програма підтримки», яка реалізується ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) та за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
В рамках програми журналістки-розслідувачки, що представляють різні українські медіа — прослухали онлайн-лекції від очільниці Львівського медіафоруму Ольги Мирович, української соціологині, авторки книги «Суниця на кактусі. 45 питань про гендерну (не)рівність і фемінізм» Олени Стрельник, регіональної редакторки Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GIJN) Ольги Сіманович.
Розбудова медійних партнерств
Серія цьогорічних вебінарів розпочалася зустріччю з головою Lviv Media Forum Ольгою Мирович на тему «Від знайомства і нетворкінгу до співпраці: як створювати сильні професійні партнерства.
Її виступ був присвячений стратегіям розбудови партнерств для журналістів та громадських організацій. Як визначила Ольга Мирович, партнерство — це не транзакція, а довгострокова інвестиція, що базується на спільних цінностях, рівності та взаємній повазі. Саме це відрізняє партнерства від співпраці:
«У партнерстві ми виступаємо рівними, а не прохачами».
Справжнє партнерство завжди виникає там, де перетинаються стратегії та спільне бачення змін у середовищі обох — або ж кількох — організацій. Коли організації працюють на цьому перетині, вони реалізують спільну місію, що робить їхню взаємодію глибокою та осмисленою. Якщо ж одна сторона у взаємодії реалізує свою місію, а інша лише забезпечує ресурс, не зачіпаючи власну місію, це просто інша форма співпраці, зазначила Ольга Мирович.
Ця тема відгукнулася учасниці проєкту, журналістці-фрілансерці видання Texty.org.ua Олені Кущенко. Про це вона розповіла у коментарі «Жінки в медіа»:
«На вебінарі Ольги Мирович мені дуже відгукнулися її тези про рівність і партнерство. Вона наголосила, що під час співпраці з донорами, чи партнерами, які фінансують діяльність, важливо не ставати в позицію того, хто просить, а говорити про те, що ти можеш дати взамін. Не боятися пропонувати альтернативні пропозиції. Це дуже важливо для чесного партнерства».
До обговорення самого розуміння партнерств та їхньої успішності під час вебінару мали змогу долучатися також і учасниці проєкту. До прикладу, журналістка Bihus.info Світлана Стеценко зазначила наступне:
«Партнерство — це перш за все підтримка: як фінансова, так і в професійному розвитку. Ми всі працюємо в межах своїх бульбашок, і треба виходити за їхні межі, щоб побачити, як таку ж роботу роблять колеги в інших містах чи країнах».
Реалізація стратегій на перетині інтересів та місій організацій є базовою умовою для формування справжнього та сталого партнерства, вважає Ольга Мирович. При цьому, важливо відстоювати власні межі, бути надійним партнером та уникати токсичної поведінки.
Спікерка також провела аналогію між «садінням дубів» та роботою на довгостроковий результат. Така робота, підкреслила Ольга Мирович, може проявитися через десятиліття, і саме усвідомлення такої думки може допомогти зберегти мотивацію в умовах невпевненості вже сьогодні:
«Якщо ми садимо дуби, це означає, що ми приймаємо швидкоплинність себе і розуміємо, що не можемо обов’язково бачити плоди своєї праці зараз. Але ми працюємо так, щоби вирощування цих дубів підхопили інші».
Роздуми про гендерну рівність і фемінізм
Олена Стрельник, соціологиня і авторка книги «Суниця на кактусі. 45 питань про гендерну (не)рівність і фемінізм», під вебінару розповіла про ідею створення книги та процес роботи над нею. А також разом із учасницями програми обговорила ключові виклики, пов’язані з гендерною рівністю, сьогодні, й те, як на наше сьогодення впливає повномасштабна війна.
«Якщо ми ігноруватимемо гендерний чинник, ми навряд чи зрозуміємо складну природу деяких явищ. Наприклад, таких як домашнє насильство», – підкреслила Олена Стрельник. За її словами, в умовах повномасштабної війни рівень домашнього насильства в Україні зріс.
«Дані свідчать, що жінки значно частіше потерпають від фізичного насильства як найбільш жорстокої форми, що загрожує життю. Однією з головних причин, чому постраждалі жінки не можуть розірвати стосунки з кривдником, є їхня структурна та економічна залежність, наприклад, перебування в декреті. Робота жінки є питанням не лише її економічної, а й фізичної безпеки», — наголосила Олена Стрельник.
Як зазначила експертка, війна стала викликом і для соціології, спричинивши радикальні зміни в суспільстві. Зокрема війна поглибила гендерний розрив у оплаті праці до 40% з урахуванням грошового забезпечення військових:
«Фактичний гендерний розрив в оплаті праці під час війни зріс і, за оцінками, сягає близько 40%. Це пояснюється тим, що офіційна статистика Держстату не враховує грошове забезпечення військових. Де більшість — чоловіки з високими виплатами за перебування на передовій. Водночас велика кількість жінок продовжує працювати на низькооплачуваних роботах, як-от виховательки, соцпрацівниці тощо».
Авторка звернула увагу на важливість критичного мислення та використанні надійних даних для боротьби з гендерною нерівністю. При цьому, додала соціологиня, необхідно зберігати «обережний оптимізм» щодо майбутніх системних змін — навіть попри те, що, на її думку, у майбутньому існує загроза загострення патріархальних тенденцій, тобто певного «відкату» після завершення війни.
«Наразі прогрес у сфері гендерної рівності на політичному рівні утримується та навіть розвивається завдяки євроінтеграційному тиску, наприклад, прийняття стратегії гендерної рівності в освіті. Проте подальша ситуація залежатиме від того, які політики та з якими поглядами прийдуть до влади після війни. Відкати, які ми маємо навіть у розвинених демократіях, говорять про те, що нам треба пильнувати. Ми не знаємо, якою буде конфігурація політичного простору та з якими поглядами люди прийдуть до влади після війни», — говорить Олена Стрельник.
Українські розслідувачки на міжнародному рівні
Вебінар Ольги Симанович, регіональної редакторки GIJN, був присвячений темі «Україна у світових транскордонних розслідуваннях: як українським журналісткам ставати частиною міжнародних проєктів».
Ольга Симанович висвітлила роль Глобальної мережі журналістів-розслідувачів (GIJN) як верифікованої платформи для співпраці, де Україна посідає одне з провідних місць за кількістю представництв.
«Членство в Глобальній мережі журналістів-розслідувачів — це своєрідний клуб обраних та знак якості, адже донори розуміють: якщо організацію обрали до цієї мережі, то вона займається розслідуваннями серйозно та має абсолютно прозорі джерела фінансування», – наголосила експертка.
Вона також поділилася конкретними кейсами успішних копродукцій українських медіа з іноземними партнерами: від розшуку викрадених дітей до викриття воєнних злочинів.
Одним з прикладів таких розслідувань Ольга Симанович назвала матеріал «Слідства.інфо» «Державні діти: Що сталося з дітьми-сиротами під час евакуації до Туреччини». Це історія про українських дітей-сиріт, вивезених під приводом безпеки до Туреччини. Керівниця агенції «Слідство.інфо» Анна Бабінець на нетворкінгу в Малайзії знайшла турецьку журналістку Бурджу Каракас та залучила її до створення турецької частини розслідування і публікації матеріалів на місцевих ресурсах.
Ще одна публікація, яку відзначила спікерка — розслідування Texty.org.ua «Один із сотень тисяч. Історія українського сироти, зниклого в Росії», співавторкою якого є Олена Кущенко.
Основний акцент у своєму виступі Ольга Симанович зробила на алгоритмі входження в міжнародне середовище: ефективному нетворкінгу, розбудові особистого бренду та використанні захищених цифрових баз даних.
Говорячи про налагодження партнерств, експертка зазначила: «Дуже важливо, щоб кожен відчував себе на рівних з іншими, незалежно від того, наскільки велике медіа чи це просто фрілансер, який приєднався до команди»
Прикладом розбудови партнерств у сфері розслідування воєнних злочинів поділилася учасниця програми «Лідерки розслідувальної журналістики — Українсько-європейська програма підтримки», журналістка The Kyiv Independent Олеся Біда. Вона зазначила, що відділ розслідувань воєнних злочинів залучає ресурси OCCRP для отримання доступу до закритих або витокових баз даних, особливо щодо РФ, а також для крос-публікацій англомовних матеріалів із проходженням фактчекінгу.
Ольга Симанович підкреслила важливість дотримання рівності, безпеки та морально-етичного балансу в командній роботі, а також детально розібрала організаційні кроки: від укладання Меморандуму про взаєморозуміння (MoU) до залучення грантового фінансування та подачі на міжнародні нагороди.
Під час вебінару спікерка також поділилася корисними інструментами для розслідувачок, посиланнями на корисні інструменти, які допоможуть в роботі, як-от: платформи для обміну даними та безпеки Datashare (від ICIJ) та оновлена платформа даних GIJN для конфіденційного завантаження документів, автоматичного розпізнавання тексту (OCR) і крос-пошуку зв’язків. Інструмент SafeBox від Forbidden Stories — «страховка» для збереження матеріалів чутливих розслідувань на випадок загрози життю чи арешту.
Жіноче ком’юніті
Ділячись відгуками про вебінари, розслідувачка Bihus.info Світлана Стеценко зазначила, що їй імпонує формат, коли жінки не просто навчаються поодинці, а роблять це разом, підтримуючи одна одну.
«Це відчуття спільноти, де кожна ділиться досвідом і водночас вивчає чужий — доволі успішний, але не завжди, і є та інша модель лідерства, яка мені близька: взаємний розвиток. Саме таке лідерство, засноване на підтримці, а не на ієрархії, хочеться розвивати в своєму професійному середовищі й далі. Це і є, особисто для мене, основна ідея фемінізму — жіноче комʼюніті. Тому щиро дякую кожній, хто бере участь у цій програмі і готова створювати таке комʼюніті», – наголосила Світлана Стеценко.
Фрілансерка Олена Кущенко, в свою чергу, зазначила, що їй також було цікаво дізнатися про професійний досвід колежанок:
«Загалом мені було корисно послухати про досвід інших редакцій і про те, як журналісти і журналістки з різних країн можуть об’єднуватися для спільного результату. Це і про ефективність розслідувань, і про розширення аудиторії, і про новий рівень для редакцій».
Журналістку-фрілансерку Любов Величко найбільше вразив виступ Олени Стрельник. За її спостереженнями, існує багато питань, які однаково цікавлять і її, й інших колежанок. Проте дуже часто ці питання не озвучуються вголос. І саме такі експертки допомагають заповнити пробіли у знаннях:
«Я зрозуміла, що насправді дуже мало знаю про гендерні питання. Попри те, що, здавалося б, я і відвідувала деякі семінари і беру участь у дискусіях, але все одно не вистачає глибини знань, чітких і зрозумілих аргументів для того, щоб більш усвідомлено, максимально глибоко розуміти що є нормою, а що не є нормою у сучасному світі. Дуже позитивно, що ми у жіночому журналістському колі обговорюємо такі питання, актуалізуємо їх. Особливо зараз, під час війни. Тож мені здається, що таких дискусій має бути більше».
Нагадаємо, учасницями програми «Лідерки розслідувальної журналістики» у 2026 році стали: журналістка редакції розслідувань Суспільне Катерина Саєнко, журналістка-розслідувачка Слідство.Інфо Яна Корнійчук, журналістка Bihus.Info Світлана Стеценко, журналістка-розслідувачка Любов Величко, CEO NGL.media Наталія Онисько, незалежна журналістка-розслідувачка та редакторка Анна Миронюк, журналістка The Kyiv Independent Олеся Біда, журналістка-фрілансерка Texty.org.ua Олена Кущенко, фрілансерка Юлія Химерик, керівниця відеовідділу ГО «Черкаська інформаційна агенція “18000”» Ірина Малюкова.
Програма є продовженням проєкту «Лідерки в медіа — Українсько-європейська програма підтримки», який ГО «Жінки в медіа» успішно реалізували у 2025 році.