Що таке ґендерно чутливі індикатори, що робити, коли спікери/ки категорично проти фемінітивів, і навіщо редакціям ґендерна політика? Про це говорили на онлайн-тренінгу “Гендерно чутлива журналістика: від репортажу до редакційних принципів», який відвідало 80 журналістів.
Тренінг організовано ГО “Жінки в медіа” спільно з Національною радою України з питань телебачення і радіомовлення за підтримки ЮНЕСКО.
Суспільство, яке прагне до ґендерної рівності є більш конкурентоздатним. Про це під час вступного слова заявив представник Нацради з питань телебачення та радіомовлення, медіаюрист Олександр Бурмагін. В такому суспільстві не виникає питань до статі, коли робота виконується професійно. І жінки, й чоловіки можуть штурмувати позиції ворога, керувати підрозділами і збивати ворожі безпілотники.
«Є дослідження, які показують пряму кореляцію між рівнем дотримання прав людини, і рівнем економічного розвитку, сталості та стійкості суспільства», — сказав Олександр.
Ключову роль у формуванні суспільства, де немає сексизму, стереотипів та інших дискримінаційних проявів грають медіа. Саме тому редакціям важливо дотримуватися стандартів, прийняти і застосовувати ґендерну політику.
Однак, на шляху до становлення ґендерної рівності може виникати багато перепон. Наприклад, переслідування чи цькування журналісток. Штефані Ґрюссінґер, виконувачка обов’язків керівниці бюро ЮНЕСКО в Україні, наголосила на важливості боротьби з онлайн-насильством стосовно журналісток. Дослідження організації виявило, що 73% медійниць у світі зазнавали онлайн-насильства під час роботи.
“Жінки в медіа” також проводили дослідження «Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток».
За словами Штефані, ЮНЕСКО розробила рекомендації щодо подальших дій у випадку кібер-насильства, які вже незабаром будуть опубліковані українською мовою.
Щоб досягти рівності між жінками й чоловіками, Україні потрібно 134 роки. Про це сказала голова ГО “Жінки в медіа”, членкиня Комісії з журналістської етики Ліза Кузьменко, посилаючись на дані Всесвітнього економічного форуму. Але для того, щоб до цього дійти слід кожного дня робити хоча б маленьку дію.
Дослідження Інституту масової інформації показало, що 24 з 50 досліджених медіа досі використовують в матеріалах елементи мови ворожнечі, сексизму, дискримінації і стереотипізації. Саме тому редакціям важливо знати про ґендерні індикатори і опиратися на них. Фактично — це маркери, орієнтири, знаючи які, простіше уникнути недоречних висловлювань і акцентів.
«Ґендерна рівність в медіа існує в двох площинах: в роботі самої редакції, і в контенті. Варто звертати увагу на те, хто приймає рішення в редакції, чи однакова оплата праці жінкам і чоловікам за однаковий обсяг роботи тощо. В контенті варто дивитися, кого запрошуємо коментувати ту, чи іншу тему: експертів чи експерток і т.д.», — розповідає Ліза Кузьменко.
Це є основою ґендерно чутливих індикаторів, розроблені ЮНЕСКО для медійного контенту та які “Жінки в медіа” переклали і адаптували під українську дійсність. Подивитися їх можна за посиланням.
Справжньою помічницею в роботі редакції на шляху до впровадження ґендерної рівності може стати ґендерна політика, шаблон якої раніше розробили Комісія з журналістської етики, «Жінки в медіа» за підтримки Урядової уповноваженої з ґендерної політики.
«Часто говорять про те, що складно провести моніторинг контенту, адже на це потрібні ресурси. Але можна взяти короткий період, наприклад, тиждень. І подивитися: в яких розділах пишемо про жінок, чи даємо їм можливість прямої мови, скільки пишемо про насильство і вразливі категорії населення, чи даємо інформацію про шелтери, чи гарячі лінії», — пояснює експертка.
Ліза Кузьменко висловила розуміння, що у регіональних медіа одній людині доводиться виконувати одночасно обов’язки декількох людей. До цього додаються вимкнення світла, мобілізація працівників, обстріли і ще багато чого. Але варто з чогось починати. Не одразу все буде ідеально, але принаймні маленькі кроки завжди можна зробити. Наприклад, подивитися чи є можливість поєднання роботи і материнства для працівниць медіа, чи є можливість взяти дитину на роботу тощо.
Прикладом ґендерно чутливої журналістики голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко назвала випадок на ток-шоу, коли політикиня Юлія Тимошенко почала говорити про слабкість жінок, ведучий Павло Казарін відповів: “Я вірю в ґендерну рівність”. Це хороший приклад, коли журналіст не залишає без уваги стереотипні судження. Тобто, герої й героїні публікацій, експерти й експертки можуть говорити різні речі, які будуть суперечити ґендерній політиці. Але чи транслювати це на загал — залежить від медіа.
До того ж важливо постійно оновлювати знання. Варто користуватися безкоштовними можливостями, які надає громадський сектор чи міжнародні організації. Навіть пройдений тренінг — це вже крок до ґендерної рівності.
Медіаексперт, креативний директор Львівського медіафоруму Отар Довженко говорив про важливість редполітики загалом і ґендерної політики зокрема. Він наголосив на тому, що вона має бути спільною для всієї редакції, не надто великою за обсягом, але чіткою і адаптованою під потреби конкретного медіа. В різних медіа цей документ може називатися по різному: правила, стандарти тощо. Незмінним залишається лиш те, що цю політику має розробити колектив, а не власник, чи засновник. Написанням основи редполітики має займатися одна людина, а вносити пропозиції і уточнення — усі працівники й працівниці медіа.
Важливо, щоб редакційна політика була не тільки для редактора, а й для всієї команди.
«Чим більше люди братимуть участь в обговоренні, тим менше буде спротиву під час виконання», — вважає Отар.
Отар Довженко зазначив, що дуже важливо не просто мати документ, а ще й дотримуватися того, що там написано. Адже правила, які не обов’язкові для виконання ведуть до порушення й інших правил.
Він радить чітко прописувати, що можна і не можна робити журналістам в особистих соцмережах, що допускається і що ні – у суб’єктивних колонках.
«Якщо пишете, що не вживаєте мови ворожнечі, то пояснюйте, що саме маєте на увазі. Бо кожна людина може розуміти її по своєму», — пояснює експерт.
До того ж варто мати редакційний словничок, де прописати написання власних назв і суперечливих слів, оформлення текстів для позаштатних авторів та авторок.
Як ґендерна політика не може втілюватися без редакційної, так і редакційна не буде повною без ґендерної. Однак, важливо не просто формальне прийняття, а й адаптація під потреби певної редакції.
«Не треба робити Ctrl+C — Ctrl+V. Будьте чесними з собою. Якщо пишете про ґендерний баланс, то варто розуміти, що досягти показника 50/50 складно. За цим треба постійно слідкувати. Тому краще рухатися поступово», — говорить Отар Довженко.
Довженко наголошує, що вживання фемінітивів — це питання культури мовлення. Навіть якщо спікери/ки категорично проти їх вживання, то у непрямій мові журналісти/ки можуть використовувати їх, як того вимагають правила.
«На вашому боці правда і правопис. На їхньому боці — вжиток, який існував протягом кількох десятиліть під впливом російської мови. У вас більше аргументів, застосуйте їх. Якщо їх не хочуть чути, то ідіть далі. Коли в нас буде жінка-президентка, яка буде вимагати називати себе “президент”, оце буде проблема, отут нам треба буде, напевно, скликати з’їзд для того, щоб вирішити, як тут діяти, а поки що це настільки рідко трапляється, що можна просто вирулювати з кожного випадку», — радить Довженко.
Набагато більшою проблемою на думку Отара є те, коли хтось у команді не хоче вживати фемінітиви. Тут уже потрібен редакторський контроль, адже тут йдеться вже не про особисті переконання, а про правила редакції. Хочеш тут працювати — маєш дотримуватися їх.
Мозок з часом не сприймає текст без фемінітивів
Журналістка NV і проєктна менеджерка ГО “Жінки в медіа” Олександра Горчинська поділилась практичними кейсами і правилами створення матеріалів. На жаль, у суспільстві досі існує поділ на так звані чоловічі й жіночі сфери. Медіа транслюють такий стереотип через те, що запрошують коментувати теми культури, чи освіти жінок, а економіку, чи військову справу — чоловіків. Олександра Горчинська говорить, що варто шукати можливо когось менш публічного, однак це допоможе рухатися у бік ґендерного балансу. Звісно, це потребує більше часу і зусиль.
Олександра зазначила, що вживання фемінітивів входить у звичку і з часом позначення професії жінок у чоловічому роді вже не асоціюється з жінкою.
«З часом мозок уже не сприймає текст без фемінітивів», — каже вона.
Олександра радить уникати в матеріалах стереотипних зображень жінок та чоловіків. Наприклад, перед святами в медіа починають з’являтися матеріали про те, що краще подарувати. І часто ці поради зводяться до того, що жінкам треба каструлю, а чоловікові — шурупокрут. Однак такі рекомендації посилюють стереотипне сприйняття людей.
«Треба подавати матеріали, не підсилюючи стереотипів. Варто відходити від традиції зображення жінок як оцих всіх “лагідних”, “берегинь домашнього вогнища”, “окрас колективу” і так далі.», — вважає Горчинська.
Під час висвітлення домашнього і ґендерно зумовленого насильства Олександра радить дотримуватися таких правил:
- Сповідувати нульову толерантність до насильства.
- Уникати сенсаційності та стигматизації.
- Уникати слова “Жертва” (краще писати постраждала, вціліла, та, що пережила насильство).
- Уникати віктимізації.
«Не використовуйте виразу “шлюбний обов’язок”. Чомусь вважається, що у шлюбі не може бути сексуального насильства. Але насправді це не так. Часто люди говорять: “Щось же вона таке зробила, що її зґвалтували”. Жодна дія не може виправдати насильство. Те, що жінка вживала алкоголь, чи вдягла відвертий одяг — не означає, що її можна ґвалтувати», — пояснює журналістка.
Війна в Україні показала, що жінки беруть участь у захисті країни на різних посадах. Вже є позитивний момент, що свято називається Днем захисників та захисниць. Однак, коли справа стосується дітей, чи декрету, то медіа, порушуючи цю тему, пишуть здебільшого про жінок. Але ж є чоловіки, які йдуть у декрет. Є пари, де і жінка, і чоловік — військові. Хто тоді має йти в декрет?
«Треба подавати такі теми не підсилюючи стереотипи. Щоб не виникало враження: що ж це за мама?! Залишила дитину, а сама пішла воювати. Навпаки варто показувати, що і чоловік, і жінка можуть бути рівними, і це просто вибір кожного, який шлях обирати», — розповідає Олександра.
Акцент на зовнішності й сексуальності в матеріалах — недоречний. Коли жінка, яка є професіоналкою та самодостатньою особистістю, а для медіа вона все одно просто “красуня”, чи “білявка”, то так нівелюються усі досягнення у сфері жіночих прав. Для сенсаційності і клікбейту у заголовках деякі медіа пишуть про жінок, що вони чиїсь дружини, сестри, наречені. Це принижує жінок і робить їх невидимими.
«Вказувати статус жінки доречно тільки якщо вона перша леді», — зауважила Ліза Кузьменко.
Наприкінці тренінгу завжди приємно читати відгуки учасників та учасниць.
“Дякую за корисні знання, які необхідні не тільки в нашій роботі, а й в особистому житті”, — написала директорка ТОВ РІА “Вісник Куп’янщини” Ольга Полтавець.
“Дякую за оновлення знань! Деякі моменти дійсно залишалися поза увагою до сьогодні)”, — редакторка радіо “Релайф” Ірина Мордик.
“Дякую за чудовий тренінг! Було дуже корисно!”, — Генеральна продюсерка “Еспресо” Анастасія Равва.
«Дякую за цікавий захід. Треба лупати сю скалу і далі…рівень розуміння ґендерних стандартів і їх застосування, прийняття суспільством — це складова нашого квиточка в ЄС та цивілізований світ», — підсумував Олександр Бурмагін.
На тренінг зареєструвалося понад 200 медійників, з яких понад 80 журналістів взяли участь у заході. Усі учасники отримали сертифікати.
На жаль, через стабілізаційні відключення електроенергії, спричинені російською агресією на території України, деякі медійники не змогли підключитися онлайн. Проте для них забезпечено доступ до матеріалів тренінгу та запису.
Олена Кущенко