Фіналістки премії “Честь професії-2023” за найкращий матеріал на тему дотримання гендерної рівності побували в Чехії для обміну досвідом за підтримки IFES Ukraine.
В освітній поїздці взяли участь: Ольга Ситник, журналістка-фрілансерка із фокусом суспільних тем, Юлія Ткачук, котра пише про українську музику на “Суспільне Культура” та Ірина Сампан, воєнна кореспондентка, членкиня ГО “Жінки в медіа”, яка працює не лише на українському фронті, але і на Близькому Сході. Координувала робочу групу журналістка Софія Кочмар.
Натомість серед фахівців, з якими вдалося зустрітися медійницям були як ті, хто виховує студентів-журналістів, так PhD дослідники гендерної тематики, адвокати прав жінок в чеській політиці, колежанки-журналістки та аналітики, які з лютого 2022 року стежать за чесько-українськими відносинами.
Зокрема, чеські колеги наголосили, що для Чехії найефективнішою боротьба за права жінок була тоді, коли країна прямувала до ЄС, і майже зовсім припинилася з часу вступу Чеської республіки до ЄС. “Річ у тім, що ми прийняли багато важливих законів про гендерну рівність для інтеграції в ЄС, але потім коли нас вже туди взяли стало зрозуміло, що імплементація цього на місцях складна. Боюся, аби ви не повторили наших помилок”, – застерегла Вероніка Шпрінцова, виконавча директорка організації “Форум 50%”, яка дбає за рівність прав жінок і чоловіків у політиці.
Наприклад, Вероніка пояснила, що Стамбульську конвенцію про протидію домашньому насильству Чехія підписала, але досі не ратифікувала, на відміну від України, яка зробила це минулого року після довгих років боротьби. “Ми взагалі були шоковані, що Україна змогла зробити це під час війни, а нам не вдалося навіть перебуваючи у ЄС”, – визнає Вероніка Шпрінцова.
Що стосується рівності у професії журналіста, то цікаво було довідатися, що проблеми у нас майже ідентичні. Хоча Чеська республіка вважається найбільш атеїстичною країною в Європі, стигматизація жінок, які бажають працювати дуже висока. Багато молодих дівчат заходять у медійну професію, але дуже рідко повертаються після відпустки по догляду за дитиною. Тому виходить, що жінки в більшості займають найнижчі посади й дуже рідко доходять до рівня найвищого керівництва. “Журналістика, а особливо телевізійна – це й досі чоловічий світ”, – пояснює Марина Урбанікова, членкиня чеської організації “Жінки в медіа”.
Також вдалося відвідати офіс “Радіо Свободи” і місцеве видання “Deniku N”” в якому, до речі, є красивий куточок для дітей, адже видання відкрите до співпраці з колежанками, які вирішили продовжувати працювати навіть з маленькими дітьми. “У нас навіть є приклади, коли наші колеги-чоловіки йшли в декрет замість своїх партнерок. І це, до речі, нас дуже сильно збагатило по тематиці, бо чоловіки почали зовнішнім оком бачити проблеми жінок і виражати це у своїх текстах”, – розповідає редакторка міжнародного відділу Домініка Пігова.
“Розрив у зарплаті, фінансова залежність від чоловіків, незахищеність соло-мам, недооцінена робота з догляду за сімʼєю, демонізація фемінізму і процесів з гендерної рівності, низький рівень представництва жінок на керівних посадах в компаніях та політикумі, сексуалізація, об’єктивація та харасмент. Все це обʼєднує нас, українських жінок, з жіноцтвом у Чехії. Ба більше, попри війну (або навіть завдяки їй) Україна в деяких питаннях на крок попереду. У нас дуже сильна сестринська підтримка, жіноче лідерство, лобі щодо жіночих питань і гендерних реформ. Святі фемінітиви! Щаслива, що маю можливість почути досвід чеських колежанок і поділитися досвідом України”, – поділилась своїми враженнями від поїздки Ірина Сампан.
Нагадаємо, що номінація про гендерну рівність в медіа була започаткована ГО “Жінки в медіа” на конкурсі “Честь професії” у 2022 році та зібрала понад 100 заявок. Премію у 2022 році здобула Марія Семенченко з Reporters за матеріал «Чоловік казав, що я сама себе б’ю».