На сьогодні у російському полоні перебуває близько 30 медійників. Про це повідомили 24 квітня на засіданні Координаційного комітету при Міністерстві культури та інформаційної політики України з реалізації кампанії Ради Європи «Журналісти мають значення» в Україні. Йдеться не лише про журналістів, а й адміністраторів телеграм-каналів, операторів та інших. Серед тих, кого утримують у неволі, залишається і п’ятеро жінок-медійниць. Це Ірина Данилович, Ірина Левченко, Вікторія Рощина, Анастасія Глуховська та Яна Суворова. Ми зібрали їх історії та найсвіжішу інформацію у процесі роботи над звільненням із полону.
Ірина Данилович
44-річна Ірина Данилович — правозахисниця, журналістка, авторка проєкту «Кримська медицина без обкладинки». Співпрацювала з незалежними ЗМІ, зокрема медіапроєктом «INжир» та ініціативою «Кримський процес», розповідала про сфабриковані справи проти політв’язнів. Нині Ірина незаконно увʼязнена до 7 років, її викрали окупаційні силовики у квітні 2022 року.
Як зазначають у Центрі громадянських свобод, Ірину Данилович викрали увечері 29 квітня 2022 року в Коктебелі, коли вона поверталася з роботи додому. Цього ж дня у її будинку силовики провели обшук та вилучили техніку і книги, а також повідомили її родичам, що стосовно Ірини ухвалено рішення про адміністративний арешт. Про її місце перебування не повідомили. Згодом стало відомо, що Ірину тиждень утримували в підвалі ФСБ без жодного статусу та адвокатської допомоги
Батько Ірини розповів, що родина шукала доньку 12 днів, доки не знайшли інформацію про те, що вона в СІЗО:
«Суд виніс арешт на 2 місяці. З яких причин і як, нам на той час відомо не було. Ну якби не почали шукати, то до цього часу, напевно, вже шукати було б нікого. Тому що, є такі приклади».
7 травня 2022 року журналістці оголосили про місяць і 29 діб арешту через підозру в «незаконному придбанні, передачі, збуті, зберіганні, перевезенні чи носінні вибухових речовин або вибухових пристроїв» за ч. 1 ст. 222.1 Кримінального кодексу Російської Федерації.
Наприкінці липня 2022 року з ув’язнення Ірині вдалося передати інформацію про нелюдське поводження та погрози від представників ФСБ.
Через постійні скарги Данилович на адміністрацію СІЗО її перевели до камери без опалення, де вона захворіла на отит і повністю втратила слух на ліве вухо через ненадання медичної допомоги. За день до оголошення вироку правозахисниці викликали швидку допомогу, медики якої відмовили в госпіталізації.
28 грудня 2022 року Феодосійський міський суд Криму оголосив Ірині вирок — 7 років колонії загального режиму та 50 тисяч рублів штрафу. Зі звинувачення виключили частину про придбання та зберігання вибухівки, залишили – носіння.
29 червня окупаційний Верховний суд Криму змінив вирок Ірині Данилович, термін покарання скоротили на один місяць.
В листопаді минулого року повідомлялось, що Данилович утримується в антисанітарних умовах та не отримує належного лікування.
Ірина Левченко
Ірина Левченко — журналістка-пенсіонерка з окупованого Мелітополя. Разом із чоловіком Олександром її викрали на початку травня 2023 року. У чому їх звинувачують і де утримують, нині не відомо.
Зі слів сестри Ірини Олени Руденко в інтерв’ю «Громадському радіо», зв’язок із подружжям зник 6 травня, а за деякий час стало відомо, що вони затримані, сплять на цементі та отримують їжу, яку неможливо їсти. Ірина Левченко на час затримання вже 2 роки не займалася журналістикою, бо була на пенсії. Ось що розповідає Олена Руденко про момент затримання:
«У нас є свідчення однієї людини, яка у час затримання перебувала поряд. Вона бачила, що Ірина розмовляла з російськими військовими у місті. І Ірина очима показала цій людині, щоб вона проходила мимо, не зупинялася і не вв’язувалася. Ми вважаємо, що це і був момент їх затримання — 6 травня о 10 ранку. Це все, що нам відомо».
Також Олена Руденко зазначає, що Олександр Левченко зміг передати записку, у якій повідомив, що його обвинувачують у тероризмі й збираються судити, але розповідав лише про себе, з Іриною зв’язку не було. Сестра Ірини Левченко написала заяву до українських правоохоронних органів.
Вікторія Рощина
26-річна журналістка-фрілансерка родом із Запоріжжя, яка у 2022 році стала лауреаткою премії «Мужність у журналістиці» від Міжнародного фонду підтримки жінок у ЗМІ (IWMF), зникла на тимчасово окупованих територіях у серпні 2023. Раніше жінка працювала з низкою провідних видань України, серед яких “Радіо Свобода”, “Громадське”, “Українська правда”, спеціалізувалася на темах криміналу та судового процесу. З початку повномасштабного вторгнення писала репортажі з окупованих територій.
4 жовтня 2023 року ГО “Жінки в медіа” зробили заяву щодо зникнення Рощиної. “Ми пильно стежимо за цією справою та закликаємо українські правоохоронні органи докласти зусиль з розшуку журналістки, а міжнародну спільноту відреагувати на цей інцидент”.
Батько Вікторії Володимир розповів виданню The Daily Beast, що 27 липня його донька вирушила з України до Польщі, і повинна була дістатися окупованих територій на сході України — через Росію — за три дні. Коли рідні говорили з нею 3 серпня, журналістка розповіла, що пройшла за кілька днів прикордонні перевірки, але не сказала, де саме вона була. Заяву про зникнення українським правоохоронцям подали 12 серпня. Зі слів батька, СБУ підтвердили те, що Вікторія у полоні в росіян.
Раніше Вікторію Рощину затримували двічі, проте їй вдавалося вириватися з полону, тож вона знову поверталася до професійної діяльності. Ось як журналістка пояснила у своєму коментарі, коли отримувала нагороду «За мужність у журналістиці», чому відмовилася здатися: «Я ніколи не боялася говорити правду. Люди мають знати правду, а винні мають відповісти. Не вважаю це мужністю, а, скоріше, професійним обов’язком».
Анастасія Глуховська
До повномасштабного вторгнення Анастасія Глуховська працювала журналісткою видання «РІА-Мелітополь». Її викрали вранці 20 серпня 2023 року з власної квартири, місцеперебування журналістки досі невідоме. Усі спроби рідних розшукати Анастасію не дали результатів — росіяни не повідомляють жодної інформації про неї.
Зі слів Світлани Зазілецької, журналістки «РІА-Мелітополь», через місяць після викрадення Анастасії російське телебачення показало відео, на якому озброєні люди заходять до її квартири з обшуком. Потім надягають на неї кайданки, виводять, саджають до машини та відвозять у невідомому напрямку.
Яна Суворова
19-річна Яна Суворова працювала адміністраторкою мелітопольських телеграм-каналів. ЇЇ разом з іншими медійниками викрали 20 серпня 2023 року. Усіх їх звинувачують у тероризмі. Яна Суворова теж потрапила на відео із затримання, яке показали російські ЗМІ, де вона під тиском зізнається, що передавала дані про пересування техніки.
«Сьогодні полоненим присвятили цілий блок-бастер в дусі роспропаганди: ФСБшники в балаклавах з автоматами стрибають через паркани, вибивають двері, хапають людей і виводять у кайданках з дому. Далі пропаганда знімає каяття і зізнання, які добуті відомим всім способом. Серед полонених навіть 19-річна дівчина і хлопець хворий на шизофренію. Мета цих телесюжетів – залякати мирне населення. Зазвичай такі пропагандистські трюки російські загарбники дістають із комори, коли на фронті успіхів немає. Тоді в хід запускається головний коник – терор місцевого населення», – йдеться у повідомленні телеграм-каналу «РІА-Мелітополь».
Питання повернення з полону відкрите
Як повідомила директорка Департаменту Інформаційної політики та інформаційної безпеки Міністерства культури та інформаційної політики України Ганна Красноступ на засіданні координаційного комітету з реалізації кампанії Ради Європи “Журналісти мають значення”, імена полонених медійників фіксують: «Багато наших партнерських організацій — ІМІ, НСЖУ, окремі наші колеги та громадські організації — ведуть перелік журналістів та журналісток, які, на жаль, сьогодні знаходяться в полоні Російської Федерації. Як на мене, це особиста наша відповідальність і моя відповідальність як координатора кампанії Ради Європи в Україні «Журналісти мають значення» — повернути кожного і кожну до України, на Батьківщину».
Сергій Томіленко, голова НСЖУ, зазначив, що НСЖУ працює із партнером — Європейською федерацією журналістів, щоб принаймні по відомих кейсах цивільних журналістів всі були внесені в єдину базу Ради Європи: «Ми закликаємо до безумовного звільнення, але для того, щоб ми тримали постійно в полі зору тему солідарності з полоненими, то ми теж закликаємо, щоб в Україні однією з провідних тем була солідарність з полоненими журналістами».
Ярослав Юрчишин, Голова Комітету Верховної Ради з питань свободи слова ВРУ, у Facebook повідомив, що парламент підтримав постанову щодо сприяння звільненню журналістів-заручників режиму Путіна.
«Імена Владислава Єсипенка, Дмитра Хилюка, Вікторії Рощиної, Ірини Данилович мають бути на слуху всього світу, адже їх незаконно тримають у російських тюрмах. Тільки міжнародний розголос та тиск з боку найбільш авторитетних організацій світу може вплинути на росію».
Нагадаємо, що в жовтні 2023 року ГО “Жінки в медіа” опублікували дослідження «Недооцінена загроза: гендерна дезінформація щодо українських журналісток», у якому наведено докази як Росія використовує стратегію гендерної дезінформації в Україні, аби примусити журналісток замовчати та сформувати певне негативне уявлення про гендерну рівність і роль жінок у демократичних суспільствах.
Авторка: Вікторія Швець.