Цієї весни понад 40 українських журналісток отримали підтримку для турботи про власне здоров’я: їм компенсували витрати на профілактичні медогляди, консультації лікарів та необхідні медичні товари відповідно до індивідуальних потреб. Ініціативу вдалося реалізувати у партнерстві з European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF).
Турбота про здоров’я є не лише питанням добробуту журналісток, а й важливою передумовою стійкості редакцій та якості інформації, яку отримує суспільство.
Визнання того, що ресурс не є безмежним
«Втома, недосипання, хронічний стрес – на жаль, це зараз постійні наші супутники, що негативно впливають на здоров’я. Будемо чесними: чи завжди ми йдемо до лікаря, навіть коли відчуваємо, що таки треба?», — каже Олена Мовчан, редакторка сайту «Кордон.Медіа» з міста Суми, одна з учасниць програми.
Цьогоріч вона змогла пройти необхідні обстеження та отримати консультації фахівців завдяки ініціативі «Дбаємо про своє здоров’я» від ГО «Жінки в медіа».
Умови програми передбачають чіткий дедлайн для використання цієї підтримки, тож, як зазначає медійниця, відкладати не завжди приємні візити до лікарів просто не було можливості. І саме це, за її словами, стало дієвим стимулом нарешті подбати про себе.
«Продовжую жити у рідному місті й бути частинкою найкрутішої команди “Кордон.Медіа” за декілька кілометрів від лінії фронту. Наскільки це легко чи важко, місцевим розповідати не потрібно, тому що кожен — у таких же умовах, а той, хто далеко, все одно не зрозуміє, скільки не розказуй», — зазначає Олена Мовчан у відгуку про участь в програмі.
Фізичне здоров’я, розповідає вона, періодично дає збої: то коліно «виходить з чату», то темніє в очах, з’являється запаморочення. Саме тому, наголошує вона, важливо регулярно прислухатися до свого організму й проходити профілактичні обстеження:
«Але будемо чесними: завжди то часу на це не вистачає, то бажання, то ще чогось. Підставляйте самі будь-яку причину, тут підходить все. Тож щиро дякую ГО “Жінки в медіа” за надану можливість взяти участь у програмі “Дбаємо про своє здоров’я”. Скористалася цією можливістю і дуже задоволена».
Житловий комплекс, де мешкає операторка, монтажерка Суспільного Аліна Шевченко, опинився поблизу епіцентру прильоту під час одного з недавніх ракетних обстрілів столиці. В той час медійниця спала — підстрибнула від прольоту ракети.
«В момент, коли вона вдарила біля сусіднього дому, я впала на підлогу і доволі сильно забилася. Та ніч дуже вплинула на мій психологічний стан. Завдяки підтримці від “Жінки в медіа” я змогла закрити потреби в реабілітації після пережитого досвіду — покрити місяць тренувань у реабілітаційному центрі. Це допоможе мені відчути себе краще як емоційно, так і фізично. Дякую вам за підтримку! В такий час особливо щемно отримувати підтримку в особливості тоді, коли не очікуєш її», – говорить Аліна Шевченко.
Учасницею цієї хвилі програми «Дбаємо про своє здоров’я» стала і Анастасія Крупка, журналістка «Український тиждень» зі Львова. Ось як вона описує свої рефлексії від проекту:
«Поки чекала своєї черги у клініці, спостерігала за людьми довкола і думала, як багато з нас приходять сюди вже тоді, коли терпіти далі неможливо. Бо раніше не було часу, можливості чи чогось іще. Хоча насправді це база, без якої неможливо ні якісно працювати, ні жити».
Саме тому, зазначає вона, так важливо, щоб роботодавці, власники медіа та редакції створювали умови, у яких працівниці та працівники можуть без перешкод подбати про себе — фізично і ментально. Умови, де можна спокійно звернутися до лікаря, взяти паузу, подбати про себе, мають бути нормою.
«Дякую громадській організації “Жінки в медіа” за те, що піднімають цю тему й допомагають формувати культуру відповідальності та турботи», — каже журналістка.
У програмі також взяла участь Тетяна Семаковська, випускова редакторка видання «Бахмут IN.UA». Цю підтримку вона називає своєчасною та дуже важливою:
«Робота в медіа пов’язана з високою відповідальністю та емоційним навантаженням. У такому ритмі турбота про себе часто відкладається, навіть коли розумієш, що вона необхідна. Саме тому ця програма стала для мене не просто можливістю отримати допомогу, а й нагадуванням про те, що власне здоров’я і ресурс не можуть постійно відкладатися на потім. Особливо цінним є сам підхід програми — вона дає свободу обрати те, що потрібно саме тобі, без зайвих пояснень чи формальностей. Це про довіру, повагу до учасниць і реальну турботу, а не формальну підтримку для галочки», — говорить Тетяна Семаковська.
Програма для неї — також і про відчуття, що ти не залишаєшся наодинці з навантаженням:
«У момент, коли ти звикла підтримувати інших, аудиторію, команду, інформаційний простір — з’являється хтось, хто підтримує тебе. І це має дуже велике значення. Я вважаю такі ініціативи надзвичайно важливими для медійниць, адже вони не лише допомагають окремим учасницям, а й формують нову культуру в медіа — культуру турботи про себе, уважності до власного стану і визнання того, що ресурс не є безмежним».
Культура турботи про себе
«Ми часто кажемо, що в Україні треба запровадити культуру медичних чекапів. Я справді дуже часто бачу, що у нас її просто немає. Для когось піти обстежитися “просто так” – це буквально дивно. Мовляв, навіщо, коли нічого не болить? А тим часом це може буквально врятувати життя», — ділиться роздумами Катерина Гончарова, журналістка «РБК-Україна».
Про себе розповідає, що вона з тих, кому важливо мати відчуття контролю. Все контролювати, звісно, неможливо. Проте є щось, на що ми можемо вплинути — це турбота про здоров’я. Часто відлякувати тут можуть черги, тривалі очікування на прийом і те, що держава покриває лише частину обстежень, тоді як вартість на медпослуги помітно зростає:
«Тут багато невідомого й такого, що може піти не так. Але планові обстеження дозволяють видихнути і зосередитися на важливому. Я б дуже хотіла, аби планові чекапи стали нормою для всіх. Мені пощастило взяти участь у проєкті “Дбаємо про своє здоров’я” від ГО “Жінки в медіа”, за що їм велика дяка. Це дозволило мені якраз і пройти саме такий чекап, щоб видихнути і зосередитися на вартісних речах. І піти подихати весняним повітрям».
Про програму як про можливість сповільнитися, зупинитися і зосередитися на собі говорить також і ведуча радіо NV Ірина Гарнець з Києва.
«Ефіри, новини, інтервʼю — важливе, все це має значення. Визначити, що головне, проговорити, зʼясувати, проаналізувати. І так щодня. А все інше на потім, життя, здоровʼя, відпочинок. Воно так не працює, як зʼясувалося. Втома, перепади настрою, відсутність сили встати з ліжка — “це ж в усіх так”, “в такий час живемо!”. А виявляється, що не в усіх і так не має бути, – розповідає Ірина Гарнець, – Завдяки цій програмі я змогла зупинитись на секунду, глибоко вдихнути і подумати про себе. Про те, що моє тіло має обмеження на використання, а турбота про себе це не розкіш, а базова необхідність».
Ірина Гарнець звертається до колежанок, які тільки починають свій професійний шлях у медіа:
«Ви молоді і активні, у 20 років здається, що витримаєте все. Але слухайте себе і своє тіло. Не ігноруйте гормональні збої, емоційні гойдалки, втому. Бо в 40 з цим буде складніше давати раду. Я дуже вдячна програмі “Дбаємо про своє здоровʼя” і “Жінки в медіа” за можливість подбати про себе. І я хочу, аби кожна з жінок памʼятала, що ми маємо бути важливими, в першу чергу, для себе. Не після роботи, здачі статті, наступного відрядження чи змонтованого інтервʼю, а прямо зараз і завжди».
Про постійні стреси, пов’язані з роботою журналіста в Україні, говорить і головна редакторка NGL.media Олександра Губицька: стрес разом з фізичним та емоційним навантаженням і постійними дедлайнами залишають слід на здоров’ї. Водночас більшість журналісток не мають медичного страхування чи фінансової можливості вчасно звернутися до лікаря. Саме тому, на думку Олександри Губицької, ця програма не просто корисна, а життєво необхідна:
«Така ініціатива має і ширше значення. Підтримуючи здоров’я журналісток, організація підтримує і якість української журналістики загалом. Такі програми формують культуру турботи про себе в професійному середовищі, де звично ставити роботу вище за власне здоров’я. Для мене це можливість зупинитися й подбати про себе, а не відкладати звернення по допомогу через відчуття вини, що комусь важче за мене чи хтось потребує більше».
Катерина Семисал, фахівчиня групи діджитал «Суспільне Полтава» підкреслює, що для неї важливим у програмі було те, що нарешті вдалося приділити достатньо часу для свого здоров’я і при цьому зберегти основні ресурси. Уже п’ять років як медійниця є доноркою крові. Тому з огляду на це її стан здоров’я також є критично важливим.
«Дедлайн — і я впоралася за кілька днів. Наразі після програми я проходжу відповідне лікування і почуваю себе набагато краще. Інколи те, що відкладаєш так довго, за правильної ситуації і підтримки вирішується вельми швидко».
Редакторка ZN.UA з Києва Оксана Онищенко ділиться: підтримка, яку вона отримала у межах програми, прийшла в дуже непростий для неї час — тоді, коли після травми потрібна була реабілітація.
«У момент, коли я сиділа й думала, як із цим упоратися, отримала запрошення до програми. Ці кошти дали мені можливість не відкладати лікування і зосередитися на відновленні. Але, мабуть, не менш важливим було відчуття підтримки. Що ти не сам у складний момент. Я дуже вдячна всім, хто це зробив можливим», — говорить медійниця.
Ідею створити програму про здоров’я саме для журналісток вона називає «дуже класною» і наголошує: у нашій професії легко відкладати себе «на потім» через звичку працювати в постійному напруженні.
«Коли я хворію, хочу бути дитиною, про яку подбають»
Одним із найпоширеніших обстежень, яке обирають учасниці програми «Дбаємо про своє здоров’я», вже не вперше стає обстеження зору. Зір медійниць може страждати через постійну роботу за комп’ютером, стреси та надмірні робочі навантаження.
Фото у нових окулярах виставила керівниця суспільно-політичного відділу «Кордон Медіа» з Сум Лілія Наумова. Їх, каже, давно треба було замінити, але це постійно відкладалося.
«Я замінила окуляри. Для журналіста це критично. Ми постійно в текстах, екранах, деталях. І коли починаєш гірше бачити, це вже не про дискомфорт, а про роботу. Жити і працювати в регіоні поруч із фронтом — нелегко. У нашій роботі багато напруги, емоційно складних тем і великого навантаження. І часто про власне здоров’я просто не встигаєш подумати. Тому програма “Дбаємо про своє здоров’я” з’явилася дуже вчасно», — говорить медійниця.
Ця програма для неї — не лише про медичну складову, а також про увагу і турботу, про розуміння. Щоб розповідати важливі історії і працювати для людей, журналісти мають бути в ресурсі. Й цей проєкт його додає.
Офтальмолога відвідала також і Олександра Стасишин, кореспондентка каналу «Ми — Україна» зі Львова. Учасниця згадує свою історію: проблеми з одним оком розпочалися у неї ще у лютому 2022 року. Тоді вона пішла до лікаря і зробила діагностику, остаточний вердикт фахівець мав винести після додаткових обстежень. Її запис був на 25 лютого 2022-го. За день до цього, 24 лютого, в Україні розпочалася повномасштабна війна, тож той візит тоді так і не відбувся.
«Око з часом саме перестало сіпатися, ніби розуміло, що тоді було не до нього. Минуло чотири роки. Краще бачити я не почала, і десь всередині розуміла: треба закінчити те, що почала. Але завжди знаходилось щось “важливіше”, ніж похід до окуліста. А потім світ вирішив за мене: випадковий допис, анкета, запис — і вже тиждень у мене перші окуляри. Тепер я чітко бачу не лише проблеми, а й букви. Не повторюйте моїх помилок. Бережіть свій зір. І дякую “Жінки в медіа”, що підштовхнули», – каже Олександра Стасишин.
Огляд у офтальмолога з-поміж іншого обрала і воєнна фотокореспондентка Lb.ua Інна Варениця. Після тривалих переїздів, перебування у відрядженнях та носіння важкого бронежилета завдяки програмі «Дбаємо про своє здоров’я» вона започаткувала для себе нову традицію — ходити на масаж. Про корисність таких процедур сказав їй і її офтальмолог, адже саме від напруги мʼязів в шиї може падати зір.
«Минулого тижня студенти написали мені питання на лекції-інтервʼю, в чому мені стала в нагоді фармацевтична (медична) освіта. Краще розуміти себе. Ми все життя намагаємось зрозуміти своє тіло і свою душу. Хто ми і навіщо живемо. Тіло іноді ламається — душа, до речі, теж, і в такі моменти навіть зі знаннями медицини ми стаємо беззахисні. Коли я хворію, я хочу бути тою дитиною, про яку подбають. Важливо, щоб хтось взяв за руку і відвів, куди треба, пояснив, що далі, що можна зробити і які ризики», — говорить Інна Варениця.
Важливо мати вибір, у тому числі, вибір лікаря, додає вона. Але такий вибір – лікаря, лікування чи просто огляду, — коштує грошей:
«А ще більше вартує підтримка, коли тебе ніби за руку візьмуть і відведуть на огляд, або заплатять у момент, коли ти не можеш дозволити собі витрати на себе. Допомога від “Жінки в медіа” і програми “Дбаємо про своє здоровʼя” у цьому — безцінна. Бути сильним і здоровим – це дорого. Зекономити можна, якщо ходити в спортзал і вчасно проходити чекапи».
Не всі учасниці готові публічно ділитися детальними відгуками про участь у програмі «Дбаємо про своє здоров’я» — і це цілком зрозуміло з огляду на делікатність теми, зазначає проєктна менеджерка ГО «Жінки в медіа» Олександра Горчинська.
Водночас у приватних відгуках учасниці діляться, наскільки важливою і своєчасною для них є ця підтримка.
«Медійниці, яких ми підтримуємо, розповідають, що завдяки цій ініціативі їм вдається виявляти серйозні проблеми зі здоров’ям і вчасно розпочинати лікування. Часто йдеться про речі, про які вони навіть не здогадувалися, адже тривалий час не проходили обстежень.
Ми нагадуємо журналісткам, що дбати про себе — це необхідність, особливо в умовах постійного стресу, в якому ми всі зараз живемо. Наша більша мета — формувати культуру турботи і всередині редакцій.
Адже фізичний і психологічний стан медійників безпосередньо впливає на їхню здатність працювати, а отже — і на якість інформації, яку отримує суспільство. У цьому сенсі турбота про здоров’я журналістів — це також про стійкість медіа і довіру аудиторії. І це те, про що не повинні забувати роботодавці», — зазначає Олександра Горчинська.
Цей проєкт, реалізований ГО «Жінки в медіа», є частиною програми підтримки Voices of Ukraine / SAFE, яку координує European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF). Програма Voices of Ukraine / SAFE впроваджується в межах Hannah Arendt Initiative за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.