Дискусія навколо вживання фемінітивів триває. У медіа дедалі частіше використовують назви професій у жіночому роді, однак на офіційному рівні їхнє вживання досі не систематизоване. Навіть Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко, яка послідовно наголошує на важливості фемінітивів, у документах офіційно значиться як «урядовий уповноважений». Які перспективи мають фемінітиви? Що відбувається зі стандартами і правописом? І чи варто відмовлятися від їх використання тим, хто вже їх застосовує? Про це говорили 18 березня в «Укрінформі» під час дискусії «Чому вживання фемінітивів має значення».
Правопис — це не стандарт
Все почалося з того, що 2 березня на сайті “Укрінформу” з’явилася стаття, у якій сказано, що голова Національної комісії зі стандартів державної мови Юлія Чернобров заявила, що невживання фемінітивів не є порушенням стандарту державної мови. Така позиція викликала хвилю дискусій. Адже феміністичні організації довго боролися за те, щоб фемінітиви вживалися на рівні з маскулінітивами. В український правопис, прийнятий у 2019 році, було внесено пункт про творення фемінітивів.
І тут така заява. Аби прояснити ситуацію і розставити всі крапки над “і”. Урядова уповноважена з гендерної політики Катерина Левченко та ГО “Ла-Страда” ініціювали зустріч з експертками.
В комісії кажуть, що “вживання фемінітивів не є порушенням і невживання не є порушенням”.
Вони також наголошують на різниці між стандартом мови та правописом.
«Український правопис фіксує норми словозміни і вживання розділових знаків. Тобто він апріорі не може зафіксувати обов’язковість вживання фемінітивів. А лиш правильні форми за наявності кількох варіантів. Фемінітиви — це велика семантична група слів і фіксуватися, унормовуватися має у словниках і довідниках, а потім законодавчо», — каже членкиня Нацкомісії зі стандартів державної мови Катерина Пономаренко.
Її колега Наталія Мазур зазначила, що мова — це організм, який постійно розвивається і лексичні одиниці, зокрема і фемінітиви, не можна стандартизувати.
«Лише термінологія може стати об’єктом стандартизації. Український правопис з 2019-го року лише констатує, що в українській мовній практиці творення іменників назв осіб жіночої статі відбувається за допомогою низки суфісів», — зазначила Наталія.
Катерина Пономаренко вважає, що фемінітивні і маскулінітивні назви осіб жіночої статі за професійною діяльністю сьогодні є паралельно вживаними. Комісія застерігає від суто формального підходу в цій сфері.
«На наш погляд, лише співпраця мовознавців представників громадськості, державних органів може сприяти формуванню спільного підходу до питання фемінітивів. Тільки результати найновіших мовознавчих досліджень та пропозиції від фахівців зможуть унормувати мовотворчість і сприяти вільному і системному розвиткові мови», — сказала вона
Мова медіа рекламує мовну норму
Національна комісія зі стандартів державної мови відзначає, що фемінітиви – не нове явище в українській мові. Про це свідчать давні словники і твори класичної літератури. Звісно, що з розвитком суспільства з’являються і нові слова, а відповідно творяться фемінітиви. І саме медіа важливі в процесі їх популяризації.
«Мова медіа — це та мова, яка пропагує і рекламує мовну норму, мовну поведінку, і культуру гендерно коректного мовлення», — сказала членкиня комісії Ольга Гриценко.
Водночас Ольга вважає, що вживання звернень типу “журналісти й журналістки” порушує правило “економії мови” і є “штучним нанизуванням паралельних називань осіб жіночої і чоловічої статі”.
Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко відстоює позицію, що використання фемінітивів у медіа є важливим. Моніторинг Нацради з питань телебачення та радіомовлення “Гендерний баланс на регіональних телеканалах у другому півріччі 2025 року” свідчить про те, що в регіональних медіа вживання фемінітивів на досить високому рівні. У різних областях цифри різні, але скрізь показник вище 50%. А, до прикладу, в Сумській області — 93%.
«Це хороший показник. В медійній спільноті було багато критики і спротиву вживанню фемінітивів. Але зараз ми бачимо, що медіа з так званого Списку якісних медіа, який формує Інститут масової інформації практичні всі вживають фемінітиви. Поширена ця практика і в регіональних медіа. Мова не зводиться винятково до мовотворення і орфографії. Ми використовуємо фемінітиви і будемо використовувати їх надалі. Цей процес не можливо зупинити. Медіа сьогодні мають бути такими, якими ми хочемо, щоб суспільство було завтра», — сказала Кузьменко.
Співзасновник “Громадського радіо” Андрій Куликов зазначив, що дискусії навколо фемінітивів триватимуть ще довго. Принаймні доти, доки на сторінці Уповноваженої із захисту державної мови написано “Уповноважений”.
Фемінітиви — це не лише про мову
Вживання фемінітивів — це не лише про мову. Це й про політику і навіть національну безпеку.
Завідувачка кафедри стратегічних комунікацій та прикладної лінгвістики центру стратегічних комунікацій Навчально-наукового інституту інформаційної безпеки та стратегічних комунікацій Національної академії Служби безпеки України Лариса Компанцева говорить, що вживання фемінітивів може бути ще й маркером, тим, що відрізняє нас від росіян. Так у 2021 році росіяни запускали наратив: “Гендер — загроза національній безпеці”. Фемінітиви і слово “гендер” дратували росіян. Завдяки цьому можна було зрозуміти, проукраїнський, чи проросійський той чи інший ресурс.
«У росіян є такий напрямок як “екологія російської мови”. Вони кажуть, що фемінітиви — це західний винахід і не може бути вжитий в російській мові. Тому фемінітиви — це той маркер, за яким ми відрізняємося від Росії», — каже докторка філологічних наук, професорка Лариса Компанцева.
Менеджерка зі стратегічних комунікацій ГО «Ла Страда-Україна», докторка філософії в галузі філології Ольга Дунебабіна, що колись вживання суфіксів на позначення жіночого роду в професіях називали буржуазним націоналізмом і таким, що шкодить об’єднанню російської і української мов.
«Сьогодні ми повертаємо в мову правницю, професорку чи редакторку. І ми не просто слідуємо мовній моді, ми здійснюємо акт мовної реституції.
Ми повертаємо жінкам їхню видимість у професіях, яку в них відібрали в радянських термінологічних бюлетенях», — зазначила Дунебабіна.
Радниця міністра освіти і науки з гендерних питань Олена Харитонова звернула увагу на те, що суперечки виникають навколо фемінітивів на позначення високих, владних посад, чи звань. Адже раніше жінки просто не могли займати ці посади. Водночас ні у кого не виникає сумнівів щодо слова “прибиральниця”. Воно звучить значно частіше ніж “прибиральник”. А от “Професором” ніби то може бути лиш чоловік. Але ж реальність не така.
«Якщо ти не маєш назви — ти не існуєш, а якщо існуєш, то не маєш великого значення. Щоб уникнути антропоцентризму, може бути дві стратегії: перша — фемінізація, послідовне вживання фемінітивів. А друга – це нейтралізація, коли ми вживаємо, наприклад, збірні поняття, слова спільного роду і так далі», — вважає вона.
(Авт. Наприклад, в освіті вживаються такі слова, як “студенство”, “учнівство”, “викладацтво”).
Катерина Левченко наголосила, що використання фемінітивів в діловій мові є дуже принциповим і важливим питанням для розвитку державної політики.
У 2024-му році Міністерство оборони затвердило своїм наказом спеціальні методичні рекомендації щодо гендерно чутливої мови в комунікаціях і одним із інструментів є вживання фемінітивів.
Служба з надзвичайних ситуацій розробила і прийняла інструкцію щодо використання гендерно-чутливої мови. Це робиться для того, аби підсвітити, наскільки представленими є жінки в цих професіях.
Народна депутатка Євгенія Кравчук каже, що інколи виправляє, коли на неї кажуть “народний депутат”. Завдяки їй та іншим колегам в назві свята День захисника додалося “і захисниці”. Це важливий крок для видимості жінок в армії.
«Я б дуже хотіла, щоб мене всюди офіційно, як жінку, називали “урядова уповноважена з питань гендерної політики”, але по всім офіційним документам я проходжу як “урядовий уповноважений з питань гендерної політики”, що з моєї точки зору є порушенням моєї гідності», – зазначила Левченко.
Катерина Левченко визнає, що для того, аби змінити підхід, запровадити вживання фемінітивів у нормативно-правових актах потрібно провести велику роботу. І починати її треба вже зараз.
Наприкінці зустрічі ініціювали створення робочої групи, запропонували проводити різні конкурси, цікаві події для популяризації української мови і вживання фемінітивів.
P.S:
Чомусь, коли починаються розмови про фемінітиви завжди починаються “жарти”, насміхання над словами, які, начебто, “ріжуть вухо”. Часто згадують таке слово як “пілот”, мовляв фемінітив “пілотка” — це про головний убір. Я спитала свого семирічного сина: що таке “пілотка”? Він не задумуючись відповів: “Жінка, яка працює пілотом”. У дитини, яка не жила в радянському союзі немає асоціацій з кепкою. Для дітей утворення фемінітивів природнє. Якщо їх не будуть перевчати в школі, то вони виростуть і змінять нарешті всі необхідні нормативно-правові акти. Окремі “смішні” форми мають стимулювати дикусію, пропозиції, а не відмовлятися від фемінітивів загалом.
Авторка: Олена Кущенко, журналістка «Жінки в медіа»