Десятеро українських журналісток-розслідувачок із провідних українських медіа зібралися 8-9 вересня 2026 року в Києві на стратегічній сесії в рамках програми «Лідерки розслідувальної журналістики — Українсько-європейська програма підтримки». Цей проєкт реалізується ГО «Жінки в медіа» у співпраці з Європейським центром свободи преси та медіа (ECPMF) та за сприяння Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.
Під час стратегічної сесії учасниці — Катерина Саєнко (Суспільне), Яна Корнійчук (Слідство.Інфо), Світлана Стеценко (Bihus.Info), Любов Величко (фрілансерка), Наталія Онисько (NGL.media), Анна Миронюк (незалежна журналістка-розслідувачка), Олеся Біда (The Kyiv Independent), фрілансерка Олена Кущенко (Texty.org.ua), Юлія Химерик (фрілансерка), Ірина Малюкова (ГО «Черкаська інформаційна агенція “18000”») — обговорили спільні виклики у професії, напрацювали можливі шляхи для їх вирішення, а також підготувалися до майбутньої спільної дослідницької поїздки у Берлін, яка відбудеться в листопаді цього року.
День перший: пошук спільних викликів
Перший день роботи розпочався зі знайомства, обговорення очікувань від програми та формування мапи викликів, з якими стикаються журналістки-розслідувачки в Україні сьогодні.
Учасниці розділили виклики на три різних рівні: особистий, редакційний та системний. Так, серед особистих викликів більшість журналісток визначили тривожність, збільшення доглядової праці, виснаження та фізичну безпеку, пов’язану безпосередньо з повномасштабним вторгненням, а також дискримінаційні висловлювання на свою адресу.
Наприклад, журналістка Юлія Химерик згадала, що чимало медійниць у молодому віці так чи інакше стикалися з сексистським ставленням до себе, як-от звертання «дєвочка», що знецінює професійні здобутки та зміщує акценти на вік, стать, зовнішність тощо.
На редакційному рівні журналістки-розслідувачки сьогодні найчастіше стикаються з підвищеним навантаженням на команду, відсутністю страхування здоров’я або недостатнім рівнем його покриття, викликами, пов’язаними із захистом даних та кібербезпекою, а також з браком фінансування.
«Критично важливим аспектом редакційної політики стає кібербезпека та регулярне навчання персоналу, особливо нових працівників, оскільки зловмисники намагаються отримати доступ до редакційних систем через найменш захищених співробітників і співробітниць», – зазначила одна з учасниць, журналістка Bihus.info Світлана Стеценко.
Системний рівень включає такі виклики як онлайн-атаки на медійниць через їхню професійну діяльність, небажання правоохоронців реагувати на розслідування та перешкоджання журналістській діяльності, гендерне цькування, цензуру воєнного часу, обмеження доступу до інформації та мобілізації.
Журналістки також детально обговорили потенційні наслідки воєнної цензури, як-от: імітація інформаційної гігієни, вибірковість тем для публічного обговорення, поширення дезінформації через брак перевірених даних, а також нав’язування суспільству негативних асоціацій, які стосуються роботи медіа. Зокрема про те, що журналісти своїми матеріалами нібито намагаються нашкодити, спровокувати ворожі удари абощо.
Завершився перший день зустріччю з Гоар Ходжаян, керівницею проєктів International Media Support (IMS) в Україні та представництва IMS у Києві та Романом Кіфлюком, національним радником IMS в Україні.
Основною темою розмови стали стратегії підтримки українських медіа та журналістів і журналісток, які займаються розслідуваннями. Презентуючи діяльність IMS, Гоар Ходжаян зазначила, що організація позиціонує себе, перш за все, не просто як донор, а саме як партнери:
«Ми взаємодіємо з партнерами на одному рівні, а рішення ухвалюються спільно, оскільки саме наші місцеві партнери безпосередньо імплементують проекти на місцях. Ми надаємо всебічну підтримку редакціям — не лише фінансову, а також поради, проводимо обговорення, допомагаємо у пошуку додаткового фінансування тощо. Для нас важливо перебувати у дружніх відносинах з партнерськими організаціями», — сказала вона.
Гоар Ходжаян також розповіла про те, як потенційно можуть вплинути на підтримку України внутрішні політичні зміни у країнах, які виступають донорами для українських медіа та громадського сектору. Говорячи про скандинавські країни, зокрема Данію, у якій базується IMS, вона підкреслила, що попри внутрішні зміни підтримка України загалом залишається стабільною:
«Швеція має спільний кордон з Росією, теж відчуває безпосередню загрозу, тому зацікавлена у підтримці України. Звісно, перемога лівих сил у країні може призвести навіть до деякого збільшення фінансування. Водночас прихід до влади правих сил може спровокувати повне закриття програм підтримки в інших регіонах, таких як Африка та Азія. Що є стосується Данії, тут зміна уряду на більш центристський загалом зберігає підтримку на колишньому рівні. Проте будь-яка допомога на наступний рік має бути затверджена та проголосована в парламенті за фінансовим планом. Незмінною залишається також підтримка Норвегії та Фінляндії».
Зі свого боку Роман Кіфлюк дав кілька порад щодо того, як зацікавити потенційних міжнародних партнерів у своїй діяльності. Він наголосив, що самопрезентація — важлива, адже саме розказані під час зустрічі деталі можуть стати тим вирішальним пазлом, який дозволить організаціям-партнерам скласти повну картину щодо потреб України та можливих способів ці потреби закрити.
«Розповідайте про себе якомога більше. Скромність тут — негативна риса, відкидайте її. Ловіть людину, яка вас цікавить, за руку, і, якщо є ця можливість, розказуйте про себе. Це дасть їй змогу більше дізнатися про вас, про ваші проєкти та плани», — сказав Роман Кіфлюк.
День другий: стратегування і підготовка до спільної поїздки
Наступний день стратегічної сесії учасниці програми «Лідерки розслідувальної журналістики — Українсько-європейська програма підтримки» присвятили формуванню «дорожньої карти» напередодні спільної поїздки до Берліна. Медійниці розмірковували не лише над тим, що вони хочуть взяти від такого візиту, а і також про те, що можуть привезти та презентувати німецьким колегам як експертки у своїй галузі.
Журналістка-фрілансерка Любов Величко виокремила наступні напрямки:
«Найперше — це дослідження російського впливу: на політику, на інформаційне середовище, на все. В цьому у нас в Україні точно є експертність. Це також розслідування впливів промислових нафтогазових гігантів, ну і, звісно, формування міжнародної політики в цьому контексті. Адже багато країн Європи, і не лише, залежать від російської нафти і газу».
Українські розслідувачки готові фахово розповідати міжнародній аудиторії про розслідування антикорупційних злочинів, а також — про воєнні злочини, встановлення осіб, причетних до скоєння таких злочинів, роботу з постраждалими внаслідок цих злочинів, як-от з людьми, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом, катування і тортури.
Серед викликів, з якими найчастіше доводиться стикатися у роботі з міжнародною аудиторією уже зараз, журналістки виокремили порівняння становища українських медійниців та медійниць із російськими, нав’язування образу «хороших росіян», в тому числі, просування у Європі «ліберальних журналістів» та «російських медіа в екзилі». А також — сприйняття українських журналістів нібито як надмірно емоційних, таких, що не здатні об’єктивно висвітлювати війну.
Завдяки спільній дискусії в рамках стратегічної сесії розслідувачки напрацювали можливі шляхи протидії цим наративам під час спілкування із закордонними колегами. Це перехід від емоційного захисту до фактажу, використання контрзапитань, аналіз місцевих наративів для використання зрозумілих європейцям референсів під час пояснення українських реалій.
Завершальною зустріччю стратегічної сесії стала офрек-розмова з головою Комітету Верховної Ради України з питань свободи слова Ярославом Юрчишиним.
Під час цієї розмови зокрема обговорили такі питання як своєчасне реагування на онлайн-атаки, скоєні щодо медійниць, на різних рівнях. Ярослав Юрчишин закликав журналісток, які стикаються з подібним, звертатися по допомогу до профільних організацій, таких як «Жінки в медіа», ІРРП, ІМІ, а також — подавати заяви до Національної поліції та звернення до Комітету ВР з питань свободи слова.
«Якщо подібні випадки толеруються або на них немає належної реакції, наступні атаки можуть стати серйознішими — і онлайн, і офлайн», – зазначив він.
Також Ярослав Юрчишин наголосив на необхідності системно боротися з позовами проти громадської діяльності — так званими SLAPP-позовами, які, як тактика, часто застосовуються задля того, аби залякати журналісток та змусити їх замовкнути.
Нагадаємо, програма є продовженням проєкту «Лідерки в медіа — Українсько-європейська програма підтримки», який ГО «Жінки в медіа» успішно реалізували у 2025 році. У рамках цьогорічної ініціативи відібрані учасниці мають можливість прослухати серію вебінарів від українських та європейських експертів і експерток, долучитися до конференції UNCOVERED 2026 в Будапешті, Угорщина, яка відбудеться 17-18 вересня, а також взяти участь у дослідницькій поїздці до Німеччини.