З часу, коли перше журналістське розслідування у справі Вайнштейна в США спричинило хвилю обговорень, минуло сім років. Це започаткувало глобальний рух #MeToo, який надихнув створення нових медіа, зміни політик у редакціях та розвиток мереж журналістів. Однак розслідування прав жінок і далі залишається небезпечним.
У звіті RSF подано 16 рекомендацій, що допоможуть підтримати журналістів, які висвітлюють питання прав жінок та гендерного насильства, і включають криміналізацію кіберзалякування та створення редакторських посад для гендерних питань.
Вплив #MeToo руху є очевидним: понад 80% із 113 опитаних журналістів зі 112 країн зауважили значне зростання уваги до тем прав жінок та гендерного насильства з 2017 року. Попри це, журналісти, які працюють у цій сфері, стикаються з кіберпереслідуваннями, фізичними атаками та ризиком ув’язнення або навіть смерті в деяких країнах.
RSF закликає уряди та медіаплатформи гарантувати право на незалежне інформування щодо гендерного насильства та прав жінок, а також вжити заходів для захисту журналістів від репресій.
Жінки у медіа об’єднуються для боротьби з сексизмом і підтримки одна одну
Журналістки по всьому світу об’єднуються в мережі, щоб протидіяти сексизму, підвищувати кваліфікацію та захищати права в медіасередовищі. У багатьох країнах ці мережі набирають обертів завдяки #MeToo та гучним скандалам, що стали поштовхом для створення платформ підтримки.
В Україні мережа «Жінки в медіа» з’явилася після інциденту із сексистським висловом тодішнього президента Петра Порошенка до журналістки видання «Детектор медіа». У лютому 2018 року під час пресконференції він звернувся до журналістки словами «дорогенька». Ліза Кузьменко, яка тоді працювала на Громадському радіо, згадує: «Ця фраза була спрямована не лише до цієї журналістки, але і до мене та всіх жінок у медіа». На знак підтримки та привернення уваги до сексизму в політиці Ліза Кузьменко разом з Іриною Земляною розпочали в соцмережах кампанію #ятобінедорогенька. Згодом вона разом з Вікторією Єрмолаєвою створила мережу «Жінки в медіа», яка нині об’єднує 1500 медійниць зі всієї України. Мережа сприяє боротьбі з сексизмом і захисту прав жінок в журналістиці.
Подібні мережі виникають і в інших країнах. У Єгипті, під час руху #MeToo у 2020 році, медійниці об’єдналися під гаслом «Ми віримо вижившим», збираючи анонімні свідчення про домагання в медіа. Асоціація єгипетських журналісток, заснована тоді ж, активно закликає до реформ у захисті жінок у медіасфері, попри численні кампанії залякування в інтернеті. У Пакистані з 2021 року працює Асоціація журналісток, яка нещодавно опублікувала гендерний аудит медіаорганізацій країни, що показав маргіналізацію жінок у редакціях.
У Франкомовній Швейцарії, після розголосу справи Даріуса Рошебіна, у 2021 році була заснована мережа Journalista. Вона об’єднує близько 50 журналісток і небінарних осіб для обговорення умов праці та підтримки розслідувань щодо насильства у редакціях.
Японська мережа Women in Media також з’явилася у 2021 році. Її члени, занепокоєні недостатньою увагою до соціальних проблем жінок, зазначають, що в японських медіа жінки складають лише 20% персоналу, і майже ніхто з них не займає керівні посади. Це впливає на теми, які висвітлюють медіа, та на те, чиї голоси чують. Мережа проводить тренінги для жінок у медіа, прагнучи зміцнити їхню позицію.
Ці мережі, від України до Японії, підтверджують, що об’єднання медійниць для протидії сексизму та підтримки одна одної є важливим кроком до створення гендерно-чутливого медіасередовища.