Журналістки-розслідувачки в Іспанії довели, що система безпеки TikTok не працює. Google знадобилося два роки, щоб запровадити власні правила безпеки. У Бразилії великі технологічні компанії впливають на законодавство, зокрема фінансуючи поїздки для політиків.
Платформи заявляють про захист користувачів, але розслідувачі дедалі частіше перевіряють ці твердження — і показують, що інструменти не працюють. Технології розвиваються швидше, ніж з’являється відповідь на пов’язані з ними ризики.
Чи може журналістика змусити технологічні гіганти до реальної відповідальності? Про це говорили 16 квітня під час дискусії «Тестуючи платформи: розслідувальна журналістика, відповідальність та вплив на політики» на Міжнародному журналістському фестивалі в Перуджі.
РОЗСЛІДУВАЛЬНА ЖУРНАЛІСТИКА ЯК ЩИТ ПРОТИ ВСЕСИЛЛЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ
Розслідувальна журналістика разом з адвокацією торує новий шлях для впливовості редакцій, переконана модераторка панельної дискусії, директорка Ініціативи з інформаційної цілісності Джулі Позетті. Докторка наук Джулі Позетті – переможниця багатьох премій, міжнародно визнана австралійсько-британська журналістка та науковиця. А Ініціатива з інформаційної цілісності – частина проєкту «TheNerve», лабораторії цифрової криміналістики, заснованої журналісткою-лавреаткою Нобелівської премії миру Марією Ресса.
«Завдяки розслідувальній журналістиці та викриттям, які вона продукує, ми тепер маємо беззаперечні докази безкарності великих технологічних компаній, які взагалі не турбуються про безпеку користувачок(-ів) та власний руйнівний вплив на демократичні суспільства й інституції. Вони скорочують власні команди зДовіри та Безпеки (Trust&Safety, T&S – це комплекс політик, технологій та команд, що використовуються онлайн-платформами для захисту від шкідливого контенту, шахрайства та від загроз кібербезпеці – ред.), цим самим стаючи мовчазною підтримкою для авторитаріїв, знищуючи системи, покликані мінімізувати дезінформацію, мову ворожнечі та насильство на цих платформах. Вони газлайтять нас, стверджуючи, що тяжко працюють, аби захищати користувачок(-ів) від небезпек, які несуть їхні платформи, коли насправді єдина вигода, яка їх цікавить, – збільшення заробітку», – каже Джулі Позетті.
Украй важливо, аби розслідувачі все активніше перевіряли твердження цих платформ, тестували системи модерації, висвітлювали внутрішні процеси та рекомендували зміни у підходах. Та й цього може бути недостатньо, потрібно перевіряти й політичні впливи, переконана Джулі.
«Рослідувальна журналістика у співпраці з правозахисницями(-ками) може створювати новий спосіб впливу для редакцій, впливу поза показниками охоплення авдиторії. Контрольовані тестування, прозорі методи та правозахисна оптика трансформує журналістику в механізм підтримки відповідальності, зберігаючи при цьому редакційну незалежність», – додає вона.
Отже, погляньмо на три приклади таких розслідувань: з Європи, США та Латинської Америки. Аби наочно побачити, як журналістські розслідування стають такими інструментами впливу, посилюючи адвокацію та запускаючи покращення законодавства у сфері захисту користувачів(-ок).
США: ЯК БОРОТИСЯ З ІЛОНОМ МАСКОМ ТА GOOGLE
«Ми багато послуговуємося словом «дезінформація». Словом, яке по факту заборонене політичними силами США. Особливо, коли йдеться про захист американських соцмереж від іноземного регулювання (до прикладу, у вересні 2025 року США повідомили європейські країни про розрив меморандумів, які передбачали спільну протидію дезінформації з боку Росії, Китаю та Ірану – ред.). Як ми можемо продовжувати вимагати відповідальності за поширення дезінформації на цих платформах у таких умовах?», – Джулі запитує одного з панелістів Алексіоса Манцарліса. Він очолює один з дослідницьких центрів Корнельського технологічного інституту Нью-Йорка, а також є співзасновником видання про технології «Indicator». До цього 5 років Алексіос Манцарліс пропрацював у відділі Довіри та Безпеки (Trust&Safety, T&S) технологічного гіганта Google.
Що ж насправді потрібно, аби така компанія змінювала власні політики? Наскільки складніше це стало за останні роки?
«Команди Довіри та Безпеки в індустрії складаються з небайдужих людей. За останні два роки ми бачимо координовані політичні зусилля, аби розформовувати такі команди. Це не збіг, що ілонмасківське Вікно Овертона (концепція запропонована Джозефом Овертоном, яка передбачає зміну громадської думки від немислимого до законодавчо закріпленого – ред.) закріплюючи «право найсильнішого», почалося з переслідувань керівництва відділу Довіри та Безпеки. Одного за одним, поки не лишилося нікого», – ділиться Алексіос Манцарліс.
За місяць після того, як Ілон Маск став власником компанії Twitter, у листопаді 2022 року, звільнився тодішній керівник цього відділу – Йоель Рос. Згодом у червні 2023 звільнилася наступна керівниця – Елла Ірвін. Вона пішла з команди незадовго після того, як компанія вийшла з Кодексу практик протидії дезінформації Європейського Союзу.
«Під шумок Ілона Маска інші компанії теж почали позбавлятися цього відділу. Особливо, коли почався активний рух до панування на ринку штучного інтелекту», – каже Алексіос.
Та він переконаний, що попри те, що ситуація доволі плачевна, визначальної роль тут набуває розслідувальна журналістика.
«Я пішов з Google частково через мляве реагування на одну з найбільших загроз, яку несуть дипфейки: інтимні зображення, створені без згоди. Оголені зображення жінок, створені штучним інтелектом», – ділиться він.
Найбільшу шкоду безвідповідальне використання цієї технології наносить жінкам та дівчаткам по усьому світу, переконаний Алексіос. Упродовж останніх 2 років разом з командою Indicator розслідувачі писали про цю технології. Завдяки розслідуванням їм вдалося домогтися видалення десятків тисяч рекламних продуктів, а також кількох додатків для створення цього контенту. Водночас всередині компанії Google ці ж 2 роки знадобилися для того, аби переконати керівництво, що такий ризик існує. Переконати їх діяти відповідно до власних політик.
«Я думаю топ верхівка цих платформ прогнила наскрізь. Але я не думаю, що це стосується усього керівництва. Тож саме журналіст(к)и можуть допомагати підсвічувати, на що необхідно конче реагувати, аби ці дані доходили до тих, хто приймає рішення. Створювати тиск приймати ці рішення», – переконаний Алесіок Манцарліс.
Джулі Позетті додає, що подібні розслідування впливають на збільшення політичної волі реагувати на цифрові виклики. Висвітлювання провокує політичну дію, створюючи тиск на технологічні компанії. Алексіос Манцарліс радить підвʼязувати свої розслідування під конкретні, вже наявні у платформ політики, тиснути на вимоги регуляторів. Не просто підсвічувати «так робити погано», а демонструвати важелі впливу та вимагати відповідальності. Також журналіст(ки) можуть допомагати регуляторам, надаючи їм докази порушень або бездіяльності.
«Ще під час адміністрації Байдена зʼявилося просте правило: робіть зі штучним інтелектом, що завгодно, лишень додавайте позначку, що це ШІ. Але навіть з цим компанії не впоралися. Ми провели кілька аудитів і виявили дуже низький показник дотримання цього правила. Зараз під час обговорення закону щодо регуляції ШІ ці дані можуть допомогти в створенні тиску щодо реальної відповідальності», – додає він.
Звісно, мали б існувати інші механізми аудиту, каже Алексіос, але станом на зараз все, що ми маємо – це розслідувальна журналістика. Джулі додає: ось і один з прикладів, коли вплив журналістики виходить за межі показників охоплення авдиторії.
ІСПАНІЯ ТА ПЕДОФІЛИ У TIKTOK
Співзасновниця та генеральна директорка Maldita Клара Хіменес Крус йде ще далі. А якщо механізм протидії загрозам вже імплементований, але по факту не працює, що тоді? Чи можемо ми щось зробити, якщо компанія не діє за власними правилами та політиками?
Maldita – іспанський фонд та незалежна редакція у формі громадської організації, яка протидіє дезінформації та працює з журналістикою даних. Організація отримала European Press Prize у 2021 році за свого чат-бота для WhatsApp. Команда Клари опублікувала дослідження щодо профілів, які поширюють сексуалізовані зображення неповнолітніх у TikTok. Розслідування стало поштовхом для судового процесу проти компанії, яку розпочала іспанська прокуратура.
Клара Хіменес Крус пропонує два підходи у таких розслідування, залежно від законодавства у вашій країні.
«Ви можете або піти до TikTok і надати їм всі профілі, які просувають сексуалізовані відео з неповнолітніми, створені штучним інтелектом і не лише, адже там є й реальні відео. Надати дані, аби платформа видалила ці профілі. Або… Піти іншим шляхом, який ми й обрали. Ми хотіли перевірити, чи працюють системи TikTok, доступні звичайним користувач(к)ам для повідомлення про порушення. Як на мене, рішення проблеми таких профілів не в тому, аби показати платформі, що треба знести. А в тому, щоб зробити безпечною саму систему», – переконана Клара.
Тож команда поскаржилася на профілі, які публікують сексуалізовані зображення неповнолітніх, через канал, доступний усім користувач(к)ам. І в КОЖНОМУ з випадків рівно за 30 хв отримала повідомлення, що ці профілі та цей контент не порушують жодних політик TikTok.
«Це брехня. Платформа забороняє публікацію контенту генерованого ШІ із зображенням неповнолітніх», – каже Клара Хіменес Крус. Після цього команда вже сконтактувала з компанією, попередивши, що публікуватиме розслідування. Тоді вже TikTok попросив надати ці профілі для перевірки. «На що ми їм відповіли: ми вже надали, через вашу власну систему скарг», – посміхається Клара.
Розслідування опублікували. Після чого TikTok покликали Maldita на термінову нараду. Після обіду у пʼятницю. Цього разу на зустрічі був присутній керівник відділу Довіри та Безпеки компанії.
«Ми ще раз їм сказали: ви вже маєте усі ці профілі. Скарги надходила від одного користувача. Усього 15 профілів. Ми надали їм усі дати цих скарг. До сьогодні вони не змогли їх знайти. Пройшло 4 місяці», – каже Клара. Після цього її команда мала ще кілька зустрічей з TikTok, на яких обговорювали те, що очевидно система не працює. Керівництво компанії переконувало, що працює над рішенням. Та педофільські профілі, які рекламуються дітям, досі активні, досі поширюють контент.
Джулі Позетті висловлює гіпотезу: відповіді на скарги щодо порушень політик у TikTok, найімовірніше автоматизовані. У своєму матеріалі журналісти Maldita навіть дали рекомендації, як шукати подібні профілі. До прикладу, за ключовим словом «школярка». Та жодних дій з запобігання цій небезпеці досі не зроблено.
Розслідування натомість мало інший результат – у юридичній площині. Maldita – громадська організація, яка працює у форматі двох паралельних команд: одна – журналістська, збирає докази; інша – адвокаційна, правозахисна, ці докази передає відповідальним структурам.
«Те, як ми збираємо докази для розслідувань, згодом допомагає адвокаційній команді. Ми забезпечуємо доказами наших правоохоронців. І тут йдеться не лише про іспанську владу, а й про Єврокомісію. Адже в ЄС діє Акт про цифрові послуги», – пояснює Клара. Нормативно-правовий акт Європейського Союзу, прийнятий у 2022 році, регулює незаконний контент, прозорість реклами та протидію дезінформації.
«Зрештою подібні випадки – це системні ризики. Це не просто чоловік, що сексуалізує неповнолітніх у TikTok. Це система, яка дозволяє подібному ставатися раз за разом. Іспанська прокуратура нині займається цією справою. Думаю, свою увагу зверне й Єврокомісія», – каже з надією Клара Хіменес Крус.
Запуск стратегічних судових процесів – один зі шляхів впливу розслідувальної журналістики. «Навіть якщо у вас не діє Акт про цифрові послуги, якщо ваша країна не є членом ЄС, стратегічні судові процеси змушують до пошуку відповідальних та розробки механізмів впливу й захисту. Навіть тоді, коли політична воля відсутня», – завершує вона.
БРАЗИЛІЯ, ПУТІВКИ НА КАРИБИ ТА ЛОБІЮВАННЯ ТЕХ КОМПАНІЙ
Одна з таких країн, котрі не мають власних регуляцій щодо соцмереж, – Бразилія. Ба більше, технологічні гіганти добиваються послаблень наявних запобіжників, лобіюючи свої інтереси серед місцевих політичних сил.
Співзасновниця та виконавча директорка Aos Fatos (бразильської організації, яка фокусується на технологічній журналістиці та протидії дезінформації, зокрема аналізуючи вплив ШІ) Тай Налон пояснює: починаючи з 2020 року у Бразилії були кілька спроб регулювати технологічні компанії. Усі – неуспішні.
«Законопроєкт з протидії фейкам від початку був невдалим. Але зрештою після обговорень у парламенті його адаптували. Закон мав створити системні механізми для регуляції ринку та контенту. Але лоббі технологічних компаній упродовж 2022-2023 завадило його ухваленню», – каже Тай Налон.
8 січня 2023 року після поразки тодішнього президента Жаїра Болсонару на загальних виборах у Бразилії 2022 року та інавгурації його наступника Луїса Інасіу Лули да Сілви, натовп прихильників Болсонару атакував будівлі федерального уряду Бразилії в столиці країни. Події були дуже схожі на захоплення Капітолію у США. Спричинені, як і в США зокрема, засиллям дезінформації. Після цього в Бразилії почалося нове обговорення необхідності регулювати соцмережі та великі тех компанії.
«Нічого не вийшло. Натомість ми спостерігаємо, як закони з захисту довкілля змінюють, створюючи можливості для тех гігантів встановлювати свої дата-центри. Місцевим громадам обіцяють вигадані переваги, просуваючи шкідливі для них же зміни. У нашому розслідуванні ми виявили, що наші законотворці подорожують світом на запрошення великих тех компаній. Усього зафіксували понад 83 візити представників тех компаній до членів та членкинь Конгресу за рік. Політики з цього списку були відповідальними за 15 різноманітних змін у законах на користь тех компаній», – каже Тай Налон.
Великі технологічні гравці зобовʼязані партнеритися з місцевими бізнесами, аби працювати в Бразилії. Так місцеві компанії стають посередниками між міжнародними платформами та бразильськими політиками.
«Насправді це стосується Латинської Америки загалом. Це не лише бразильська проблема. Ми не маємо правил щодо лобіювання. Це може бути все й водночас нічого. Одного дня ти подорожуєш на Кариби, де оплачують усі твої забаганки. А за два дні вже виступає проти закону з протидії дезінформації. Це лобіювання чи спроба вплинути на політику?», – пояснює Тай Налон.
Цей випадок показує нам, що журналіст(к)и-розслідувачі(-ки) мають ще один вектор в роботі з протидії дезінформації: підсвічувати політичні процеси та тих, хто отримує вигоду, опираючись регуляції тех компаній. Демонструвати суспільству, що їхня безпека онлайн продається за гроші. Показувати, ким та з яких мотивів.
ГЕТЬ ВІД СТРАХУ! ДАЙОШ ПРОТИДІЮ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ
Джулі Позетті підсумує дискусію важливим твердженням: ми живемо в епоху недовіри до самої потреби протидіяти дезінформації. У США ця кампанія дискредитації факт-чекерів почалася з політичних мотивів, але зрештою стала світовим феноменом. «Це вже майже алергія на саме слово «дезінформація», – приречено каже Джулі. Водночас технологічні компанії лише нарощують свій вплив. Тож як журналіст(к)и-розслідувачі(-ки) та дослідниці(-ки) можуть спонукати до протидії явищу, в існуванні та формі якого нас змушують сумніватися.
«Хіба не іронічно, що режим, який так кричав за свободу слова, тепер буквально має список заборонених слів. Слів, які не можна використовувати у дослідженнях без ризику покарання. Слів, через які люди втрачають роботу та свої візи, – відповідає Алексіоз Манцарліс. Він переконаний: ми мусимо продовжувати використовувати слова, які мають значення. – Я точно продовжу казати «дезінформація» та «факт-чекінг». 10 років тому ми бачили, як зростала популярність факт-чекінгу, а зараз – як вона стрімко падає. Це свідчить про те, що це координована атака. Позбавити значення щось, що насправді є важливим, але несе загрозу для тих, хто при владі. Так само було з терміном «зміна клімату». Неможливо виграти битву, приховуючи, що ти робиш. Натомість треба навпаки набиратися сміливості й гордо продовжувати свою роботу».
Через 3 різні приклади з різних частин світу, представлені на Міжнародному журналістському фестивалі у Перуджі, Італія, ми побачили, що сьогодні розслідувальна журналістика чи не єдиний інструмент захисту суспільства в еру дезінформації та зростання впливу соцмереж і тех гігантів. Тож підсумуємо:
- Розслідувальна журналістика посилює політичну волю реагувати на проблеми дипфейків, пропаганди чи сексуалізованого коненту, створеного ШІ. Матеріали запускають політичну дію, яка створює тиск на платформи.
- Журналістам потрібно підвʼязувати свої розслідування щодо тех компаній під наявні в них політики та механізми. А також надавати докази порушень та бездіяльності регуляторам.
- Стратегічні судові процеси – один зі шляхів створення реального впливу розслідувальною журналістикою.
- Підсвічування політичних підкилимних ігор демонструє суспільству, що насправді впливає на їхню безпеку онлайн.
Авторка: Ана Море, Жінки в медіа