Більшість з онлайн-ресурсів, на яких було розміщено публікації в рамках дискредитаційної кампанії проти журналістки з Ужгорода Олени Мудрої, не зареєстровані як медіа, а дані про власників сайтів відсутні або приховані.
Про це в коментарі «Жінки в медіа» повідомила директорка з юридичних питань ГО «Платформа прав людини» Ольга Вдовенко. Вона надає ГО «Жінки в медіа» юридичну підтримку у справі Олени Мудрої, допомагаючи їй протидіяти дискредитаційній кампанії, розгорнутій проти журналістки в онлайні.
Адвокатка направила запити безпосередньо на електронні адреси, зазначені на сайтах, які розміщували дискредитаційні матеріали про Олену Мудру. Окрім цього, юристка звернулася також до реєстраторів доменних імен із запитами щодо надання інформації про власників доменів.
«Тільки на один з понад двадцяти запитів було надано відповідь із даними: було зазначено ім’я, прізвище, по батькові того, хто зареєстрував цей ресурс. У більшості ж випадків ці сайти зареєстровані на іноземних доменних ресурсах — американських або британських», — пояснює Ольга Вдовенко.
Вона пояснила, що у випадках, коли виникає потреба отримати непублічну інформацію про реєстранта, слід подати запит з описом та обґрунтуванням, чому такий доступ не суперечить вимогам Загального регламенту про захист даних (GDPR) та оцінці легітимних інтересів (Legitimate Interests Assessment, LIA).
У такій ситуації особа, яка зазнала порушення своїх прав та готова подати позов, стикається з реальною проблемою: не зрозуміло, до кого з цим позовом звертатися. Крім того, юристка додає, що у більшості випадків імена авторів публікацій є вигаданими або ж відсутні взагалі:
«Це яскраво демонструє, наскільки важливою є вимога прозорості для онлайн-медіа. Якщо сайт позиціює себе як медіа, він зобов’язаний відкрито повідомляти про власника, кінцевого бенефіціарного власника, а також надати засоби для зворотного зв’язку. Інакше це нечесна гра, яка суперечить як журналістським стандартам, так і вимогам до публічної відповідальності медіа».
Станом на сьогодні в Україні недостатньо правових механізмів, аби вплинути на анонімні вебресурси, знайти та притягнути до відповідальності їхніх власників за розповсюдження дезінформації, пояснює у коментарі «Жінки в медіа» член Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Олександр Бурмагін. Так, наприклад, у законі «Про медіа» існує процедура стосовно реагування на порушення з боку анонімних вебсайтів у випадку, якщо вони порушують цей закон, зокрема ст. 36, яка стосується обмежень щодо змісту інформації.
«Тобто Нацрада як медійний регулятор зможе включитися у такі історії, якщо йтиметься, наприклад, про мову ворожнечі, дискримінацію — те, що визначено як порушення закону “Про медіа”. Тоді Нацрада втручається і працює за виписаним алгоритмом, виносить припис, а якщо немає реагування, приймає рішення про блокування ресурса. Чиста дезінформація, там де йдеться про захист честі й гідності, поширення недостовірної інформації — таких інструментів вплинути на це у регулятора немає. Загалом дифамація завжди належала до цивільних правовідносин: є порушення, людина йде в суд і захищає свої права там», — зазначив Олександр Бурмагін.
Ще один шлях заблокувати онлайн-ресурси працює, коли йдеться, перш за все, про сайти, які можуть становити загрозу національній безпеці країни. Такими питаннями займається Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах електронних комунікацій, радіочастотного спектра та надання послуг поштового зв’язку (НКЕК). Центр, який працює при цій структурі, може блокувати такі ресурси, спираючись на ЗУ «Про електронні комунікації», пояснює Олександр Бурмагін:
«По суті, вся їх діяльність закрита, і немає відкритої процедури розгляду та розуміння, на підставі чого вони ухвалюють свої рішення. Але вони зобов’язують провайдерів блокувати десятки сайтів — те, що стосується, скажімо так, безпекових питань».
Якщо ж говорити про анонімні ресурси, які в народі називають («зливними бачками», а також про Телеграм-канали, на яких часто можуть поширювати дезінформацію, з точки зору законодавства в Україні людина, яка потерпає від таких дій, фактично, є беззахисною, додає фахівець. Разом з тим, він наголошує на важливості звертатися до правоохоронних органів із заявами — це зможе прискорити процес пошуку відповідальних за поширення недостовірної інформації.
«Кримінальне провадження дозволяє правоохоронцям спробувати принаймні встановити, хто за цим стоїть. З відкритим провадженням вони мають можливості гласних, негласних слідчих дій. Є кіберполіція, яка теж може бути дуже ефективною в таких ситуаціях. Зі свого досвіду можу сказати, що часто реєстратори не хочуть надавати інформацію у відповідь на адвокатські запити, і відповідають, що можуть надати дані про власників лише на вимогу слідчого або лист від суду. Тож в цьому випадку кримінальне провадження може стати ефективним інструментом», — каже Олександр Бурмагін.
Голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко зазначила, що ситуація з атаками на Олену Мудру ще раз показує вразливість журналістів, коли власники онлайн-ресурсів залишаються в тіні. «Ми закликаємо посилити законодавство щодо прозорості — щоб кожен, хто поширює інформацію, ніс публічну відповідальність. Якщо сайт позиціонує себе як медіа, суспільство має знати, хто стоїть за ним. Це не лише питання етики, а й безпеки журналістів та права людей на достовірну інформацію», — підкреслила вона.
Нагадаємо, проти журналістки, фрілансерки видання «Закарпаття онлайн» триває масштабна онлайн-атака через її розслідування щодо спроб незаконної забудови полонини Руна у Карпатах.
У ході цієї атаки на кількох онлайн-ресурсах було розміщено дискредитаційні матеріали про журналістку, оприлюднено персональні дані про неї та членів її родини, а також застосовано технології ШІ для створення фейкового контенту.
Раніше Олена Мудра також подавала до поліції заяву за фактами умисного перешкоджання журналістській діяльності та порушення недоторканності приватного життя.
Матеріал підготовлений в рамках ініціативи «Зміцнення стійкості жінок-журналісток в Україні: протидія онлайн-насильству та гендерованій дезінформації», яку реалізує ГО «Жінки в медіа» за підтримки Міністерства закордонних справ Нідерландів.