У Брюсселі 10–11 грудня 2024 року відбувся другий Форум гендерної рівності, організований Європейським інститутом гендерної рівності (EIGE). Захід пройшов у надзвичайно важливий для Європи момент: після виборів до нового Європейського парламенту та напередодні формування нового складу Європейської комісії. Форум став платформою для обговорення майбутнього гендерної рівності в ЄС, визначення викликів та пріоритетів до 2030 року.
Дводенна подія зібрала експертів, молодіжних активістів, політиків, науковців, представників громадянського суспільства, бізнесу, медіа та мистецтва. Учасники та учасниці обговорювали дві ключові теми, які є визначальними для розвитку гендерної політики в Європі:
- Поточний стан та перспективи гендерної рівності після 2025 року. На Форумі представили Індекс гендерної рівності 2024 року, який став основою для аналізу поточного стану гендерної рівності у ЄС. Крім того, вперше презентували Індекс гендерної рівності України. Його розробили Український Жіночий Фонд спільно з Державною службою статистики за підтримки Урядової уповноваженої з питань гендерної політики, Офісу Віцепрем’єрки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції та ЄС.
- Боротьба з гендерно зумовленим насильством. Окрему увагу приділили питанню насильства, що залишається однією з найбільш поширених форм порушення прав людини в Європі. Учасники та учасниці обговорювали шляхи допомоги постраждалим, методи притягнення винних до відповідальності та заходи для реабілітації вцілілих.
Цьогорічний Форум підтвердив, що гендерна рівність залишається одним із ключових викликів для Європи. Актуальні дослідження та ініціативи, презентовані в Брюсселі, задають напрямок, який має допомогти побудувати більш рівноправне суспільство.
Гендерно зумовлене насильство має розглядатися як криза
Карліен Шеле, директорка Європейського інституту гендерної рівності (EIGE), відкрила Форум, наголосивши на необхідності просування гендерної рівності в умовах політичних змін, загроз безпеці та нових викликів, таких як штучний інтелект. Вона підкреслила, що гендерно зумовлене насильство має розглядатися як криза, яка впливає на домівки, робочі місця та громадські простори по всій Європі.
«Гендерно зумовлене насильство потрібно розглядати саме як кризу, на рівні з іншими. Воно відбувається в наших домівках, на наших робочих місцях, на наших вулицях. Воно стосується людей, яких ми знаємо та любимо, і вчиняється тими, кого ми знаємо та любимо. Скільки ще публічних справ і скільки ще нерозголошених випадків має статися, щоб ЄС нарешті краще запобігав гендерному насильству, захищав постраждалих, переслідував винних і підтримував відновлення життя?» – заявила Карліен Шеле під час відкриття Форуму.
Шеле також наголосила на важливості співпраці між поколіннями та секторами, закликавши учасників та учасниць сформувати бачення Європи, яку вони хочуть залишити для майбутніх поколінь.
«Європа, де демократія балансує на межі, а права жінок, наші здобуті зусиллями перемоги, піддаються загрозам як ніколи раніше. Ми переходимо в нову епоху – з новими амбіціями, новою Європейською комісією та Європейським парламентом і стратегічним порядком денним на 2024–2029 роки», – додала вона.
Голова Комітету Європейського парламенту з прав жінок та гендерної рівності (FEMM) Ліна Гальвес Муньйос також наголосила на важливості боротьби з гендерно зумовленим насильством та окреслила ключові виклики для Європи. Вона підкреслила значні зміни у політичному ландшафті, зазначивши, що гендерна рівність залишається нагальною проблемою, яка потребує колективних дій з боку політиків, науковців та активістів.
«Насильство впливає на всі держави-члени, всі міста, всі регіони. Жодна держава-член не є захищеною від цієї кризи. Це вимагає рішучості, співпраці та непохитної відданості», – зазначила вона.
Гальвес Муньйос також підкреслила важливість Стамбульської конвенції як золотого стандарту у сфері запобігання та боротьби з насильством проти жінок. Вона висловила занепокоєння тим, що деякі держави-члени досі не ратифікували її, додавши: «Кожен день зволікання – це зайвий день для жінок, які потребують цього захисту».
Нагадаємо, що Україна ратифікувала Стамбульську конвенцію 20 червня 2022 року.
Крім того, вона відзначила значення нової Директиви ЄС 2024/1385 щодо боротьби з насильством проти жінок і домашнім насильством: «Ця директива має вирішальне значення для запровадження ефективних заходів з профілактики, захисту та підтримки постраждалих у ЄС. Це була колективна робота, справжнє спільне досягнення».
Рареш Войку, президент Європейського молодіжного форуму, виступив із пристрасною промовою про виклики, з якими стикається молодь, особливо молоді жінки та особи, які не ідентифікують себе як чоловіки, у доступі до необхідних можливостей і ресурсів у таких сферах, як освіта, працевлаштування, охорона здоров’я та політична участь. «Ми знаємо, що молоді жінки та молоді люди, які не ідентифікують себе як чоловіки, зіштовхуються з більшими бар’єрами, ніж молоді чоловіки… Для них значно важче отримати доступ і бути залученими», – зазначив він.
Він також звернув увагу на гендерні диспропорції, виявлені Гендерним індексом рівності. Хоча прогрес є, нерівність досі існує в різних країнах-членах. «Ми бачимо, що показник Гендерного індексу рівності зріс, отже, загалом ми досягли певного прогресу. Але водночас ми спостерігаємо значні відмінності між державами-членами», – пояснив Войку.
На його думку, ці прогалини – це не лише цифри, а відображення того, де суспільство та політики ще не виконали своїх зобов’язань. «Ці прогалини – це не просто дистанція. Це простори. Простори, які демонструють, де наше суспільство не дотягує, де наші політичні рішення залишають бажати кращого», – сказав він.
Войку закликав заповнювати ці прогалини інклюзивністю, надією та рівністю. Він наголосив на важливості якісних даних і політиків, які вміють дослухатися до них. «Нам потрібні надійні дані… і політики, які слухають, вивчають їх і діють на їх основі», – підсумував він.
Президентка GREVIO Марія Адріані Костопулу наголосила на важливості комплексного підходу до вирішення проблеми гендерно обумовленого насильства (GBV) та ролі GREVIO у моніторингу виконання Стамбульської конвенції. Вона зазначила:
“Стамбульська конвенція є найбільш далекосяжним інструментом у цій сфері. Нам потрібна не лише політична воля, але й ресурси, час і керівництво, щоб здійснити зміни. Важливо підтримувати спеціалізовані послуги для постраждалих, зокрема притулки, і забезпечувати, щоб законодавчі реформи супроводжувалися ефективною імплементацією. Навчання професіоналів є критично важливим для успіху цих зусиль. Також необхідно враховувати міжсекторальний підхід, щоб досвід маргіналізованих груп, включаючи ЛГБТКІ+, осіб з інвалідністю та етнічні громади, був врахований у боротьбі з насильством.”
Костопулу відзначила, що, попри прогрес у таких сферах, як ухвалення національних планів дій, покращення спеціалізованих послуг для постраждалих і законодавчі реформи, існують значні прогалини, зокрема у навчанні фахівців, які відповідальні за реалізацію законів, спрямованих на запобігання та боротьбу з насильством проти жінок.
Останні обговорення гендерної рівності в Європейському Союзі підкреслюють нагальну потребу в комплексному та єдиному підході до прав жінок. Як слушно зазначив Роберт Бедронь, депутат Європейського парламенту від Польщі: “Після стількох років існування Європейського Союзу ми змогли стандартизувати так багато питань — маємо один стандарт для номерних знаків, один стандарт для телекомунікацій, один стандарт для бананів та моркви. Але ми досі не маємо єдиного стандарту для прав жінок”. Це твердження різко відображає розрив у підходах до гендерної рівності порівняно з іншими сферами, де досягнуто значного прогресу.
Він також підкреслює важливість солідарності та ролі жінок у просуванні змін, наводячи приклади з Польщі, де обмежувальні закони щодо абортів мали руйнівні наслідки для здоров’я та прав жінок. Його виступ наголошує на терміновості досягнення гендерної рівності та необхідності колективних дій, визнаючи як досягнення, так і виклики, які попереду.
Індекс гендерної рівності Європейського Союзу 2024
Давіде Барб’єрі, спеціаліст зі статистики Європейського інституту з питань гендерної рівності (EIGE), надав цінні дані щодо розробки та аналізу Індексу гендерної рівності, який є важливим інструментом для моніторингу гендерної рівності в ЄС. Розглядаючи події останнього десятиліття, він відзначив значний вплив глобальних викликів, таких як пандемія COVID-19, війна в Україні та інші зміни, зокрема технологічні, кліматичні та демографічні.
Індекс гендерної рівності охоплює кілька сфер життя, зокрема роботу, дохід, освіту, час, владу та здоров’я. Ці сфери дають змогу отримати цілісну картину гендерної рівності, зосереджуючи увагу на таких питаннях, як участь жінок у ринку праці, гендерний розрив в оплаті праці, сегрегація в освіті, розподіл неоплачуваної доглядової праці та представництво жінок у політичній і економічній сферах. За словами Барб’єрі, хоча поступ є повільним, але стабільним, значні диспропорції все ще зберігаються, особливо у сфері влади, де жінки залишаються недостатньо представленими.
Індекс гендерної рівності Європейського Союзу 2024 року становить 71 зі 100 балів, що на 0,8 бала більше порівняно з 2023 роком. З 2010 року загальний показник зріс на 7,9 бала.
Аналіз конвергенції свідчить, що диспропорції у гендерній рівності між країнами ЄС зменшилися з 2010 до 2022 року. Попри те, що держави-члени починали з різних рівнів, 15 країн тепер ближче до середнього показника ЄС, що свідчить про позитивні зрушення в напрямку гендерної рівності в усьому Союзі.
Одним із головних викликів у досягненні гендерної рівності Барб’єрі назвав подолання гендерно обумовленого насильства. Хоча цей аспект не входить до основних показників Індексу, насильство проти жінок залишається критичною проблемою, яка гальмує справжню гендерну рівність. За словами Барб’єрі: “Без викорінення гендерно обумовленого насильства ми не зможемо досягти повної рівності в наших країнах.”
Це підкреслює нагальну потребу вирішення проблеми насильства як центрального питання у ширшому порядку денному гендерної рівності.
Барб’єрі також акцентував увагу на важливості інтерсекційного аналізу для розуміння різноманітного досвіду гендерної нерівності. Такі чинники, як вік, тип сім’ї, освітній рівень і наявність інвалідності, впливають на те, як люди стикаються з гендерною дискримінацією.
Він завершив свій виступ, підкресливши, що, попри прогрес, зроблений ЄС, ще багато роботи попереду, особливо у подоланні глибоких нерівностей у сфері освіти, праці та політичного представництва.
Вперше Індекс гендерної рівності розраховується в країні в стані війни
Під час сесії «Чому гендерна рівність досі важлива в умовах повномасштабної війни?» Мілена Горячковська, координаторка проєктів Українського жіночого фонду, та Емілія Ніцевич, головна спеціалістка апарату Уповноваженої з питань гендерної політики, представили українську версію Індексу гендерної рівності та наголосили, що, незважаючи на триваючу війну, гендерна рівність залишається важливою для стійкості України та її майбутнього.
Горячковська зазначила результати соціологічного дослідження, згідно з яким 91% українців, незалежно від статі, вірять у рівні можливості для чоловіків та жінок, пов’язуючи гендерну рівність з європейською інтеграцією країни. «Високі результати, включаючи найкращий показник серед країн ЄС у сфері часу, демонструють стійкість українського суспільства та його відповідність європейським цінностям», — сказала координаторка проєктів Українського жіночого фонду.
Ніцевич наголосила, що гендерна рівність є пріоритетом уряду навіть під час війни, оскільки вона безпосередньо впливає на відновлення та стійкість. Вона також пояснила, що розробка Індексу гендерної рівності, який відповідає європейським стандартам, відображає прагнення України до гендерної рівності та європейської інтеграції, забезпечуючи, що відновлення охоплює не лише інфраструктуру, а й відновлення людського капіталу. «Це спільна робота уряду України та громадянського суспільства щодо розробки, моніторингу та коригування цих політик», — сказала Емілія Ніцевич.
“Європейська інтеграція України розширить можливості для жінок у різних сферах життя — від політичного життя до соціального та економічного”. “Європейська інтеграція — це справді те, що ми маємо. Це не те, що нам нав’язують”, — додала Мілена.
Обидві спікерки зазначили, що Індекс гендерної рівності є важливим інструментом для моніторингу прогресу в різних сферах, таких як працевлаштування, освіта та участь у прийнятті рішень, і є важливим для формування довгострокових стратегій відновлення України та її інтеграції до ЄС. Вперше в історії Індекс гендерної рівності розраховується в країні, яка знаходиться в стані війні.
Нагадаємо, що в листопаді 2024 року Український жіночий фонд разом з Держстатом та Урядовою уповноваженою з питань гендерної політики у форматі круглого столу представили валідаційний звіт експертному колу, щоб обговорити методологічні підходи та отримати фахові коментарі, які будуть враховані при підготовці фінального звіту Індексу.
Ця робота ведеться Українським жіночим фондом в межах проєкту «Мережа гендерних аналітичних центрів: посилення спроможності задля розробки передових політик, оцінки впливу, стратегічної адвокації та сфокусованих комунікацій щодо політик», що фінансується Європейським Союзом.