Це дослідження проводили з метою дослідити явище гендерної дезінформації в Україні, акцентуючись на специфічних загрозах, що постають перед українськими медійницями під час виконання журналістської роботи. Це одна з перших ґрунтовних спроб дослідити питання гендерної дезінформації, зокрема щодо українських журналісток, під час російської військової агресії в Україні.
Через відсутність уваги до проблеми гендерної дезінформації як з боку держави, конкретних інституцій, почасти медіа, жінки, які піддаються інформаційним атакам, змушені сам на сам боротися із проблемою та її наслідками, що у довгостроковій перспективі може призвести до зниження рівня залученості жінок у суспільно-політичні процеси. Порушуючі важливі теми і виборюючи права інших, медійниці не завжди готові боротися за свої, адже прецеденти публічного виявлення і відповідного реагування на саме гендерну дезінформацію — це поки що окремі кейси, а не систематичне реагування.
Авторки вперше виводять зв’язок конкретних гендерних фейків із загальними наративами, тому доцільним є регулярне відслідковування російських наративів, які лежать в основі гендерної дезінформації стосовно українських медійниць, адже це один зі способів дискредитації усієї держави через формування негативного образу активних жінок, які порушують важливі, контраверсійні теми для суспільства. Наративи, які лежать в основі гендерної дезінформації, є частиною російської пропагандистської машини, ґранд-наративу про Україну.
Ми сподіваємося, що інформація, оприлюднена в цій роботі, сприятиме видимості проблеми гендерної дезінформації та допоможе знайти шляхи її подолання. Сподіваємося, що цю інформацію використають для складання програм допомоги та підтримки жінкам-журналісткам в Україні.
Це дослідження було підготовлене ГО «Жінки в медіа» в рамках проєкту «Голоси України», що був реалізований Європейським Центром свободи преси й медіа (ECPMF) за підтримки Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Авторки несуть відповідальність за зміст дослідження. Погляди, висловлені у дослідженні, не обов’язково відображають погляди ECPMF та / або Федерального міністерства закордонних справ Німеччини.