Чому питання прав жінок завжди будуть актуальними? Як глобальний контекст впливає на нас, а ми на світовий устрій? Чому перемогти в боротьбі з антигендерними рухами складно і до чого тут колоради? Про це і не тільки говорили 5 червня у Києві на форумі «Феміністичний рух України та глобальна боротьба за рівність», організований Українським Жіночим Фондом в рамках проєкту «Голос жінок і лідерство: нова сила», за підтримки Уряду Канади. ГО «Жінки в медіа» співорганізували одну з дискусійних панелей.
Близько ста учасниць з усієї України зібралися в Києві, щоб обговорити глобальні виклики та досягнення феміністичного руху.
Директорка зі стратегічного розвитку Українського Жіночого Фонду Наталія Карбовська нагадала, що перший сучасний Феміністичний форум у Києві відбувся у 2020 році — під час пандемії COVID-19. Усі наступні форуми проходили вже під час повномасштабної війни. Але такі заходи важливі, адже українки нині проживають досвід, який може бути цінним для інших країн.
За словами Наталії Карбовської, світ переживає період стрімких змін, коли старі системи руйнуються, а нові лише формуються. У таких процесах український феміністичний рух має бути не лише учасником, а й активним голосом на міжнародному рівні.
«Світ стрімко змінюється. Старі системи руйнуються, а нові будуються, як в Україні, так і в світі. Нам критично важливо бути в цих процесах. Ми поки що не дуже там. Ми хочемо поговорити про те, що нам треба робити, як нам говорити про український феміністичний рух у глобальному контексті, як нам посилити наші голоси на світових майданчиках», — сказала Карбовська.
«Ми бачимо тривожну тенденцію відкату»
«Нам хотілося б думати, що в XXI столітті вже настала та точка неповернення, після якої феміністичний рух зосередився б лише на прогресі. Але, на жаль, ні. Ми бачимо тривожну тенденцію відкату», — сказала голова ГО «Жінки в медіа» Ліза Кузьменко, модеруючи дискусійну панель «Глобальні виклики для прав жінок і гендерної рівності: українська перспектива». Співорганізаторами дискусії була ГО «Жінки в медіа» разом з Апаратом Урядової уповноваженої з гендерної політики та Українським Жіночим Фондом.
Ліза Кузьменко навела приклади такого відкату: в Афганістані дівчат і жінок повністю виключили з освітнього процесу, в США скоротили фінансування програм з різноманіття, рівності та інклюзії. Також у світі відбувається обмеження репродуктивних прав жінок, дезінформація і дискредитація жіночих правозахисних організацій.
«Все, що відбувається в Афганістані, Саудівській Аравії, Польщі, Сполучених Штатах стосується і нас. Світ дійсно дуже малий і ми маємо бути готовими, як український феміністичний рух, ділитися своїм досвідом з іншими країнами», — додала Урядова уповноважена з питань гендерної політики Катерина Левченко.
«Фемінізм не існує у відриві від інших процесів»
Надзвичайна і Повноважена Посолка Канади в Україні Наталка Цмоць наголосила, що попри велику роботу, проведену в попередні роки, досі поняття “фемінізм” сприймається хибно — як рух, спрямований на те, щоб нібито поставити жінок вище за чоловіків.
«Щоразу таке твердження викликає в мене посмішку. Але водночас лякає та кількість людей, які в це вірять. Насправді фемінізм — це рух за права людини. Його мета — забезпечити, щоб усі люди мали рівний доступ до можливостей, послуг, прав і ресурсів», — зазначила Цмоць.
Відома сирійська правозахисниця та юристка з міжнародного права та прав жінок, яка зараз працює виконавчою директоркою мережі жіночих фондів «Проспера» Лайла Алодат у своїй промові зазначила, що ми протистоїмо глобальному антиправозахисному руху, який має значні ресурси та фінансується по всьому світу.
«Цей рух сам по собі не зупиниться. Ми повинні його зупинити», – сказала Лайла.
Катерина Левченко порівняла антигендерні рухи з колорадським жуком на городах. Скільки з ним не борись, кожного року він з’являється знову.
«Перемогти у боротьбі за гендерну рівність неможливо. Як тільки ти перестаєш боротися, звичайно, буде відкат. Кожного дня треба робити щось знову і знову», — додала Олена Шевченко, борчиня за права для ЛГБТІК-спільноти.
Але на цю постійну боротьбу потрібні гроші. Останнім часом феміністичні організації стикнулися зі зменшенням фінансування. Голова ГО «Інсайт» Олена Шевченко каже, що потрібна сталість у роботі, адже життя в постійній кризі виснажує і заважає продовжувати роботу.
«Світ змінився. Ми маємо приймати дуже швидкі рішення. Ми маємо мати доступ до швидкого фінансування. Аби у нас не було пауз і простоїв в нашій системній боротьбі», – сказала вона.
Ще одним тривожним дзвіночком є розмови про об’єднання таких міжнародних структур як «ООН Жінки» та «Фонду ООН у галузі народонаселення». Представниця «ООН Жінки в Україні» Сабін Фрейзер-Гюнеш відмітила, що ініціатива об’єднання UN Women та UNFPA виникла тому, що держави-члени закликають ООН працювати ефективніше, бути економнішою, компактнішою, але водночас більш результативною організацією.
«Дуже важливо, щоб феміністичні рухи по всьому світу повідомляли UN Women, UNFPA та Генеральному секретарю, чи підтримують вони таке об’єднання, чи ні. Адже дискусія триває», — сказала вона.
Катерина Левченко також окреслила проблему, коли міжнародні донори вимагають від українських організацій не згадувати Росію у звітах, називати російську окупацію просто окупацією, таким чином відбувається десуб’єктивізація війни.
«Давайте не погоджуватись! Бо 100 000 доларів і наше з вами майбутнє — це різна вартість нашого з вами погодження», — закликала вона.
«Колективна дія має величезне значення»
Але ці проблеми не мають зупиняти борчинь за права людей. А навпаки стимулювати об’єднуватися і діяти спільно. Наталка Цмоць наголосила, що в період війни правам людини треба приділяти ще більше уваги.
«Фемінізм не існує у відриві від інших процесів. Його основою є взаємозв’язок і солідарність», — говорить посолка.
Український феміністичний рух вже впливає на світові рішення. Представниця «ООН Жінки в Україні» Сабін Фрейзер-Гюнеш нагадала, що прикладом такого впливу є визнання Генеральним секретарем ООН, що Росія застосовує сексуальне насильство як інструмент війни в Україні, і що цьому необхідно покласти край. Значною мірою це стало можливим завдяки адвокаційній роботі організацій, які підтримують постраждалих, а також феміністичних організацій України, таких як «SEMA Україна», «Нумо, сестри» та інших.
«Це яскраво демонструє, що ви вже впливаєте на глобальний порядок денний. Те саме можна сказати про порядок денний «Жінки, мир, безпека», у просуванні якого Україна та багато хто з присутніх тут, відіграють важливу роль», — сказала Сабін.
Ліза Кузьменко нагадала про ще один приклад солідарності. Цього року 22 дипломатичні представництва підписали спільну заяву на підтримку ЛГБТІК-спільноти.
«Для мене дуже важливо чути, що наші європейські і міжнародні партнери об’єднуються для того, щоб дати потужний сигнал, в тому числі і нашому уряду, про підтримку цивільних партнерств і одностатевих шлюбів», — сказала Ліза.
Посолка Канади Наталка Цмоць закликала країни, які є демократичними, поділяють спільні цінності та вірять у права людини об’єднуватися, і перетворювати цінності на конкретні механізми підтримки для країн, які цього потребують.
«Визнання одностатевих партнерств та антидискримінаційного законодавства — це дуже конкретний приклад того, як може працювати така співпраця. Але нам потрібно розширювати подібні ініціативи й продовжувати працювати в цьому напрямку. Колективна дія має величезне значення», — зазначила Цмоць.
Об’єднуватися можна не тільки заради спільної роботи, а й для фінансування роботи. Мережа жіночих фондів «Проспера» є одним із таких прикладів.
«Замість того, щоб змагатися за обмежений обсяг фінансування, ми об’єдналися і домовилися оцінювати, кому кошти потрібні найбільше. Ті, хто наразі не потребує підтримки першочергово, можуть відмовитися від участі. Ті ж, кому гроші потрібні негайно, отримують рівну частку доступних ресурсів», — каже виконавча директорка Лайла Алодат.
Учасниці панельної дискусії дійшли висновку, що об’єднання важливе, сестринство дієве, роботи багато. Але тішить те, що як сказала Олена Шевченко, в Україні виросло покоління молодих людей, для яких фемінізм і права жінок — це просто база.
Підготувала: Олена Кущенко, Жінки в медіа. Фото: Український Жіночий Фонд.