У Києві презентували рекомендації для медіа як створювати контент, без шкідливих стереотипів та психологічно безпечний для дитячої аудиторії.
Рекомендації були напрацьовані у співпраці ГО «Жінки в медіа» та Національної ради з питань телебачення та радіомовлення за підтримки International Media Support (IMS).
Голова ГО “Жінки в медіа” Ліза Кузьменко наголосила, що це не ультимативні рекомендації, які створив медіарегулятор, а результат роботи робочої групи — спільний продукт держави, громадських організацій і медіа.
Дитина і гендерні стереотипи
Дитиною вважається особа до 18 років. До 14 років — це малолітня особа, а від 14 до 18 — неповнолітня особа. Готуючи матеріали для дітей, чи про дітей варто уникати гендерних стереотипів.
Гендерні стереотипи існують давно і медіа підживлюють їх живучість. З дитинства дівчаток запевняють, що машини і зброя — це хлопчачі забавки, а дівчачі — ляльки та кухні. Дівчата чують у свій бік: “Ти така мила”, а хлопчик: “Ти такий сміливий”. Як наче хлопчик не може бути милим, а дівчинка сміливою.
«За оцінками ЮНІСЕФу дитина в віці двох-трьох років вже уявляє свою гендерну приналежність. Вона знає це від батьків, середовища, дитячого садочку. Оскільки оці іграшки — стереотипно вважаються хлопчачими, а ось ці — дівчачими, формується уявлення, що жінка має готувати, а чоловік — бути мужнім і забезпечувати родину», — зазначила Ліза Кузьменко.
Тож варто уникати такого в контенті, аби не нормалізувати усталені уявлення минулого століття.
Часто медіа нехтують роллю батька. І коли з’являються новини про неналежне виховання дитини, то протокол складають на матір і медіа навішує ярлик “поганої мами”, це вона не справилася зі своєю роллю. А про батька мало хто запитує, не цікавляться, яка підтримка була від держави, чи були рідні поруч тощо.
Радниця-уповноважена Президента України з прав дитини і дитячої реабілітації Дар’я Герасимчук зазначила, що діти нині розуміються на питаннях рівності. Вона навела приклад, коли одну з картинок рекламної кампанії діти розкритикували через те, що там було сексистське висловлювання.
«Для дітей справді важливо, коли ми збалансовані. Вони оцінюють все, що ми говоримо, і бачать наші помилки. І у мене сьогодні заклик: все, що ми створюємо і хочемо зрозуміти, що про це думають діти — давайте запитувати у дітей», — закликала Герасимчук.
Президентка Української Асоціації Медіа Психологів та Медіа Педагогів Любов Найдьонова зазначила, що стереотипи не можливо побороти, адже це основа діяльності психіки — економити зусилля, а от боротися з несправедливістю, яка виникає внаслідок віджитих стереотипів — це дуже правильна мета.
«В радянські часи в пропаганді використовували гендерні аспекти, хоч так їх тоді не називали. Фактично маніпулювали рівністю. І тому гендерні питання, є питаннями подолання постколоніальної, посттоталітарної свідомості, її залишків у українців», — сказала Любов.
Чутливий контент
Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення України Ольга Герасим’юк зазначила, що війна змінила звичний порядок. Ті, хто працює в медіа мають постійно пам’ятати про те, що навіть ті звичні фото, чи відео, які показували до війни, нині можуть бути травмуючими.
«Раніше ми показували звичайну сім’ю: тато, мама, бабуся, собачка і котик. Зараз навіть це може бути для багатьох руйнівним. Тому що на місці постатей рідних, можуть бути порожні місця. І дітям це завдає додаткових страждань. Сьогодні перед нами дуже важкі завдання, але ми їх повинні долати, фокусуючись на своїх редакційних завданнях. Весь час маємо думати про психіку, особливо психіку дітей і зберігати свій спокій», — сказала Герасим’юк.
Ліза Кузьменко говорить, що складні соціальні теми важливі, однак варто відходити від розважального підходу. Наприклад, у шоу “Вагітна у 16” варто не смакувати сенсаційні деталі, а запросити жіночі правозахисні організації, психологів, лікарів.
«У центр уваги поставити дорослих кваліфікованих людей, а не ось цю дитину, неповнолітню особу, яка завагітніла в 16 років. Тоді у суспільства складеться враження, що ми піклуємось про нашу аудиторію. Що в нас мета — не тільки розважити, але і захистити, надати просвітницьку складову», — радить експертка.
Чутливі матеріали, які містять нецензурну лексику, сцени насильства, сексуальні сцени, сексуальне насильство, булінг, приниження, страждання, приниження людської гідності мають маркуватися.
Ліза Кузьменко зазначила, що на те, аби журналісти спілкувалися безпосередньо з неповнолітніми, мають бути обґрунтовані підстави і обов’язково згода батьків, або опікунів. Щодо чутливого контенту, то коли подія сталася у маленькому селі, то часом не треба називати й імені, чи прізвища. Навіть вказаний вік, клас чи інша ознака можуть легко ідентифікувати дитину.
Членкиня Національної ради і модераторка заходу Олена Ніцко нагадала про важливість надавати контакти гарячих ліній, психологів тощо, коли мова йде про чутливий контент.
«Дитиноцентричність – це наш головний лозунг під час підготовки матеріалів. Щоби і родина, і дитина не відчували себе віч-на-віч із якимись травмами, горем, яке вони пережили», – сказала Ніцко.
“Якими б не були чудовими рекомендації, вони не можуть охопити всі нюанси та деталі. Тому варто пам’ятати слова Леся Курбаса: ‘Медіа сьогодні мають бути такими, яким суспільство має стати завтра’,” – підсумував Роман Кіфлюк, радник з питань України в International Media Support (IMS). Він також порадив залучати до розробки таких документів підлітків і дітей через молодіжні громадські організації.
З повним переліком рекомендацій можна ознайомитися за посиланням.
Запис події доступний на YouTube-каналі медіарегулятора.