Осінньо-зимова хвиля програми від ГО «Жінки в медіа» охопила 60 учасниць із різних регіонів України та різних типів медіа. Програма стала можливою завдяки партнерству з European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF) у межах Ініціативи Ганни Арендт та фінансовано Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини.
Увага та відчуття потрібності
«Всю окупацію я залишалась у Херсоні, працюю тут і після звільнення міста. Тож щоденні стреси, нерви, обстріли, смерть чоловіка значно вплинули на моє здоровʼя. Я різко почала втрачати зір, болить голова, високий тиск. Але часу, грошей не вистачало, і все супроводжувалось страхом дістатися до лікарні — медзаклади росіяни атакують дуже часто», – розповідає учасниця осінньо-зимової хвилі «Дбаємо про своє здоров’я», кореспондентка телеканалу «Ми — Україна» з Херсона Тетяна Савуля.
Програма, додає вона, стала для неї стимулом взяти себе у руки, піклуватися не лише про рідних, а й згадати про себе. Так, вдалося пройти МРТ-обстеження головного мозку та артерій головного мозку, проконсультуватися з гінекологом, здати необхідні аналізи:
«Безмежно дякую за підтримку! Дякую за увагу та відчуття потрібності. Це надихає працювати, не здаватися і з новими силами готуватися до зйомок про звільнення Лівобережжя Херсонщини і Перемогу України!»
Серед цьогорічних учасниць проєкту — також і журналістка та випускова редакторка медіа «Антикорупційний вимір» з міста Одеса Ольга Циктор:
«Для мене програма була необхідна і, що найважливіше, своєчасна. З одного боку були проблеми зі здоров’ям, які треба контролювати регулярно, з іншого — відчуття втоми, безсилля. І як часто буває, себе і здоров’я я ставила десь на останнє місце, бо завжди є робота, сім’я, нагальні справи. Десь не вистачало часу, десь — брак фінансів, які була готова виділити саме на такі потреби», – зазначає журналістка.
Тож програма «Дбаємо про своє здоров’я» виявилася для Ольги Циктор дуже помічною. Тут спрацювала і фінансова підтримка, і необхідність пройти обстеження за програмою до певного числа — відкладати було нікуди:
«Насправді я ще навіть не почала лікування, але відчуваю таке неймовірне полегшення. Бо тепер точно знаю, що зі мною відбувається, що можна поліпшити й куди рухатись далі. Щобільше, відчуваю втіху і приємність, що потурбувалась про себе. І я дуже вдячна, що є така програма, яка допомагає турбуватись про себе тоді, коли жінки турбуються про безліч речей навколо — про сім’ю, дітей, побут, видання, про свої тексти. Я знаю, які медійниці зараз багатозадачні, але без підтримки здоров’я з цими задачами впоратись нелегко».
Придбала тонометр та запас тест-смужок для глюкометра Галина Давидова, головна редакторка онлайн-медіа «Гард.City» з міста Первомайськ на Миколаївщині. «Вдячна! І ще одне, не менш, а, можливо, й більш важливе для мене за матеріальні цінності: відчувати себе частиною спільноти, якій небайдуже», – говорить вона.
Скористалася програмою для жінок-медійниць і Дарина Трунова, ведуча 24 каналу з Києва. У межах програми здала необхідні аналізи. Цей проєкт ведуча називає «мега цінним», адже потреби у обстеженнях для жінок не завжди «на часі» — особливо коли жінка також є не лише журналісткою, а і мамою, дружиною військового, і вдихнути від кількості справ і задач буває складно.
«Дівчата хочуть на Миколая подарунки, жінки — повний чекап організму. І це не зовсім жарт, бо щоб не розвалитись і хоч якось підтримувати здоровʼя в стані хоча б нормального для життя — треба в нього вкладатися. Але надзвичайно приємно, коли частинку потреб тобі можуть покрити, – говорить Дарина Трунова. Дякую, що “Жінки в медіа” мають такі програми і не тільки. Групи самопідтримки, програми відпочинку — це все у них є. Дівчата, закликаю вас долучатися. Бо ніхто крім нас не допоможе нам самим. Подбайте про здоровʼя тут і зараз»
Війна, втрати та професійні тригери
«”Тоді варто подумати про іншу професію”, – одного разу я чесно сказала це молодим дівчатам під час зустрічі, у відповіді на запитання про те, що робити, якщо ти працюєш в медіа і не можеш давати раду прочитаним новинам і своєму станові. Грубувато, але правда. Частина професії — давати собі раду з новинами, тримати раму. Так, у всіх нас є свої правила самозахисту й моменти детоксу», – зазначає у відгуку про програму Ірина Славінська, виконавча продюсерка Суспільного мовлення.
Вона додає: щодо себе уже знає, які речі тригерять її до сліз, та намагається не працювати з ними ні як медійниця, ні як експертка, ведуча або модераторка. Водночас згадує і про паралельну стратегію: плекання себе та своєї сили:
«Мені особисто ще жодного разу не вдавалося потрапити на жодні ретрити, але це не жаль… Жаль, що для команди не вдавалося нічого такого організувати — така от недосконалість донорського ринку. На цьому тлі особливо цінною є будь-яка базова турбота про себе. Спорт, медитації, просто прогулянки, сон абощо — у всіх свої рецепти. Важить і солідарна підтримка середовища. Крім опор від колег і взаємної підтримки між найближчими, важить і поміч інституцій».
Наприкінці 2025 року Ірину Славінську підтримала програма «Дбаємо про своє здоров’я» від Жінки в медіа. Вона підкреслює: важливими й значимими для неї стали і легкість участі, й швидкість допомоги.
«Підтримка буває дуже вчасною й доречною — і це був саме той випадок. Колеги, спасибі за це!», – каже Ірина Славінська.
«Платформа пам’яті Меморіал» — онлайн-ресурс, де зберігаються історії людей, життя яких забрала війна. Наталія Хвесик з Луцька працює журналісткою та редакторкою соцмереж «Меморіалу». Цієї осені вона стала однією з учасниць програми «Дбаємо про своє здоров’я».
«Коли ти щодня пишеш про війну та втрати, важливо не втратити зв’язок із собою. Бо все, що відбувається з тобою, видається мізерним у порівнянні з тим, що відбувається в країні. Проте важливо вчасно зрозуміти, що ти почуваєшся не так, як раніше, що все на тебе впливає і залишає слід. В якийсь момент все починає летіти шкереберть. Робочий день видається безмежно довгим. Завдання виконувати все важче. Усі таблиці й чати зливаються в щось таке, що хочеться закрити й більше не відкривати. Зрештою полегшення ніщо не приносить: ні відпочинок, ні творчість, ні спорт. У такому стані все настільки іде за інерцією, що не відразу вдається визнати: потрібна допомога», – розповідає Наталія Хвесик.
Вона дякує організаторам за можливість отримати допомогу в межах програми «Дбаємо про своє здоров’я»:
«Чудово, що є спільнота медійниць, яка піклується про журналісток. Ця програма спрацювала за методом снігової лавини: раз уже вдалося витягнути себе до одного лікаря, то вже зайшла й до інших. Як виявилося, причиною такого стану є не тільки складність роботи з темою смерті. Феритин, вітамін D та ще кілька їхніх приятелів мене покинули».
Медійниця додає: якщо ви чекали на знак, аби приділити час власному здоров’ю, то це — він: подбайте про себе. Не тоді, коли вже несила встати з ліжка, а коли виникають перші «дзвіночки».
«Цю війну я відчуваю своїм тілом. І це не про те, що погано сплю, нервую, чи злюсь. Це реально про якісь події, які фізично відбиваються на мені та моєму житті. Стресу в нас дуже багато, і цей стрес часто вилазить боком. За час великої війни, окрім всього цього жаху, який нам доводиться переживати, я отримала ще додаткові “бонуси”», – ділиться спостереженнями про своє здоров’я головна редакторка Української служби інформації, кореспондентка німецького видання TAZ Тетяна Милимко.
Вона пригадує, як влітку 2022 року її вперше в житті вкусив кліщ, внаслідок чого у медійниці діагностували хворобу Лайма. На той момент вона і близько не знала, що це: стало сильно ламати кістки, піднялася висока температура. Своєчасне лікування та правильний підбір ліків подіяли і хвороба відступила. Аж допоки Тетяна Милимко не поїхала разом із дітьми на короткий відпочинок до хрещеної у іспанську Валенсію. Там у морі її ужалила місцева медуза — жінка припускає, що це був мертвий португальський кораблик. Вже за кілька годин тіло уразили опіки, біль та висока температура.
«Після укусу — вже наступного дня — отримала документ про розлучення. Ну звісно, коли ж його надсилати? Коли ти дітей на відпочинок повезла. Для мене ці історії стали чимось таким, що нагадало, як тіло відчуває все, що відбувається в житті. Вкусив кліщ — напали нелюди, розлад в сімʼї — опіки по всьому тілу. Я могла це все сама ототожнити, маючи неабияку уяву, але воно сильно відігравало мені саме таким символізмом», – говорить Тетяна Милимко.
Розуміючи, що хвороба Лайма може повертатися, а від опік медузи можуть бути проблеми з серцем, журналістка розуміла, що необхідно обстежитися. Проте постійно не встигала це зробити.
«Зʼявилася програма якраз вчасно. Коли були проблеми зі сном, депресія, економія та трохи паранойі. Думаю, треба спробувати. Бо вигадувати собі болячки — це така собі гра. В одні ворота. Програма покрила мені витрати на аналізи, обстеження серця та УЗД. Сиджу я, значить, чекаю, що зараз там як видадуть мою медузу разом з кліщем. Але поступово приходять результати. І я бачу, що у 42 роки мої показники кращі за ті, що були в 25. Навіть вітамін D та залізо в нормі», – зазначає Тетяна Милимко.
Вона заохочує журналісток берегти своє здоров’я та не відкладати себе на потім, адже сьогодні через нас проходить дуже багато інформації та «стільки стресу, що не витримає жоден організм». А бути здоровою — це класне відчуття, у якому навіть дихається легше.
Можливість, яка прийшла вчасно
Редакторка публікацій hromadske Христина Коціра зізнається: жодного разу не подавалася на ретрити для журналістів, адже їй щоразу здається, ніби «хтось на них заслуговує більше». Вона пригадує, як торік гуляла Львовом з головою Lviv Media Forum Олею Мирович: тоді Оля згадала про програму підтримки здоровʼя від «Жінки в медіа».
«Я їй пообіцяла, що подамся, але зробила це лише цього року. І завдяки цьому я нарешті «вдягнула кисневу маску на себе», бо все якось на себе не виходило — вдягала на дітей. А тут організатори поставили чіткий дедлайн — до такого то числа ти маєш обстежитись, зробити аналізи і порадитися з лікарем. Я зробила те, що розумні адекватні люди мають робити бодай раз на рік. І нарешті зрозуміла, що моя втома не лише від того, що кінець тяжкого року, короткий день, на вулиці сіро, на душі тоскно, на роботі якийсь треш і від цього нуль задоволення. А ще й від того, що організму дуже бракує вітаміну D і заліза», – розповідає Христина Коціра.
Часом безсоння, дратівливість, нестача сил мають абсолютно математичні відповіді, й вони — у цифрах, бо в крові має бути певна кількість того чи іншого елементу, додає медійниця. Саме тому важливо вчасно обстежуватися.
«Я постійно відкладаю турботу про себе “на потім”, бо робота, зйомки, дедлайни, життя, “краще куплю нову сумку” і т.д. Можу місяцями планувати обстеження, але потім щось випливає по роботі і так по колу. “Жінки в медіа” і European Centre for Press and Media Freedom ECPMF пропонують чудову можливість жінкам-медійницям попіклуватися про себе. Завдяки такій ініціативі я нарешті пройшла обстеження, які давно планувала, і отримала консультації спеціалістів. Це дійсно допомогли розібратися зі станом здоров’я та підсвітити моменти, на які варто звернути увагу», – ділиться враженнями про свою участь у проєкті Христина Довбня, журналістка та ведуча Суспільне Суми. Для себе називає це «історією про те, як можливість прийшла вчасно».
У цій програмі, підкреслює Христина Довбня, їй дуже імпонує те, що кожна учасниця в межах проєкту може обирати те, що потрібно їй саме зараз: перевірити гормони, пройти УЗД-обстеження чи консультацію мамолога: «Це про свободу вибору і про реальну турботу про жінок у медіа, які часто працюють у стресових умовах. Щиро рада, що долучилася».
Для Лесі Лазоренко, шеф-редакторки газети «Кременчуцький Телеграф» з міста Кременчук, підтримка, яку вона отримала в межах програми «Дбаємо про своє здоров’я», стала не просто фінансовою компенсацією, а «правом зупинитися, правом подбати про себе так само уважно, як щодня вона піклується про тексти, людей, редакційні рішення та інформаційну безпеку.
«У нашій професії ми рідко питаємо себе, як почуваємося. Але хтось запитав замість нас. Для мене ця підтримка означала одне: в момент, коли я мала б дбати про всіх інших, хтось подбав про мене. І це — дуже багато. Це відчуття плеча, яке не супроводжується пафосом, але має вагу, яку не виміряти ні грантовою сумою, ні вартістю окулярів», – відзначає Леся Лазоренко.
Програма допомогла їй покрити візит до офтальмолога та підібрати окуляри з правильними лінзами. Адже журналістика — професія, у якій зазвичай «працюють очима», а отже, зір може легко псуватися від високого навантаження та постійної роботи з гаджетами. Вже незабаром медійниця забере свої нові лінзи:
«Вони дозволять мені не просто бачити краще. Вони дозволять мені бачити чіткіше — тексти, людей, деталі, рішення, світ, себе. І, можливо, вперше за довгий час — без звички мружитись. Чудово коли не лише ти, але й тобі хтось говорить: Бережіть себе, ми поруч!».
ГО “Жінки в медіа” з 2022 року регулярно організовує програми, метою яких є підтримка психічного та фізичного здоров’я українських медійниць: групи самопідтримки, ретрит для журналісток та їхніх дітей у Карпатах, програми індивідуальної психологічної допомоги, компенсація коштів за медичні обстеження, та інше.