Медіа: «Наше місто»

Переосмислення старшого віку через локальні історії активності

Контекст

В українському медіапросторі люди старшого віку часто зображуються переважно через призму вразливості, потреб або соціальних проблем. Такий підхід звужує уявлення про старший вік і майже не залишає місця для історій активності, самореалізації та взаємодії з громадою.

Для локальних медіа тема старшого віку має особливе значення, адже саме на рівні міста формується щоденна якість життя літніх людей — через доступ до культурних, освітніх і соціальних ініціатив.

Що було зроблено

Регіональне медіа «Наше місто» підготувало лонгрід «Мистецтво жити з інтересом: як у Дніпрі створюють комфорт для людей похилого віку», у якому розкрито історії дніпрян старшого віку, які продовжують активно жити, розвиватися та бути корисними для своєї громади.

У матеріалі:

  • показано приклади самореалізації у «золоті роки» — відкриття нових талантів, участь у спільнотах, допомогу іншим;
  • продемонстровано, як місто та місцеві ініціативи створюють більш комфортне й інклюзивне середовище для людей старшого віку;
  • зміщено фокус із проблемності віку на його потенціал і цінність досвіду.

Як реалізували

Журналісти використали формат лонгріду, побудованого на серії інтерв’ю з активними мешканцями Дніпра старшого віку. Такий підхід дозволив показати старший вік через живі, мотивуючі історії та локальний контекст, уникаючи узагальнень і стереотипів.

Публікація підвищила обізнаність аудиторії щодо потреб і можливостей людей старшого віку, а також привернула увагу до позитивних міських практик їхньої інтеграції у суспільне життя.

Матеріал надихнув читачів на активнішу участь у житті громади та підтримку міжпоколіннєвої солідарності, демонструючи, як журналістика може формувати більш інклюзивне бачення старшого віку.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Розповідати про життя людей старшого віку через призму активності й самореалізації, а не лише проблем чи обмежень.
  • Уникати інфантилізації та жалості. Говорячи про людей старшого віку, не зводити їхній досвід до «вразливості» чи «самотності» — натомість показувати вибір, активність і агентність.
  • Працювати з віком так само уважно, як із гендером чи інвалідністю. Вік — це не характеристика «проблеми», а частина ідентичності, яка заслуговує на повагу й точну мову.
  • Запитувати не лише “як вам важко”, а й “що вам цікаво”. Питання про хобі, плани, інтереси й мотивацію змінюють тон розмови та відкривають нові історії.
  • Уникати узагальнень на кшталт “усі пенсіонери”. Старший вік — неоднорідний; різні люди мають різний досвід, здоров’я, ресурси й можливості.
  • Показувати роль локальних ініціатив і громад, які безпосередньо впливають на якість життя старших людей.
  • Залучати героїв як експертів власного життя. Люди старшого віку можуть коментувати не лише “свою долю”, а й міські процеси, культуру, зміни в громаді.
  • Використовувати лонгріди для зміни усталених уявлень і популяризації цінностей міжпоколіннєвої підтримки.

Історії героїзму та дискримінації у військовому контексті

Контекст

Під час повномасштабної війни українські медіа дедалі частіше говорять про героїзм і самопожертву військових. Водночас досвід окремих груп — зокрема ЛГБТІК+ людей у лавах Збройних сил України — залишається маловидимим або подається через стереотипи.

Для ЛГБТІК+ військових служба часто означає подвійну боротьбу: із зовнішнім ворогом та з дискримінацією, упередженнями й нерозумінням усередині суспільства й військового середовища. Саме цей розрив між внеском і визнанням став відправною точкою матеріалу.

Що було зроблено:

Редакція «Наше місто»  зацікавилася темою ЛГБТ+ військових у рамках участі в менторській програмі з гендерночутливої журналістики від Волинського пресклубу. Під час навчання вони проаналізували, як аудиторія реагує на різні теми, і виявили тривожну тенденцію: коли мова заходила про ЛГБТ+ військових, у коментарях під публікаціями в соцмережах панував переважно негатив. 

«Це стало для нас сигналом — значить, тема болюча, значить, є стереотипи та упередження, з якими треба працювати. Ми зрозуміли: наша аудиторія не бачить за абревіатурою “ЛГБТ+” реальних людей. Ми хотіли донести просту думку: героїзм не має орієнтації. Людина, яка захищає твоє місто, твій дім, твою родину — заслуговує на повагу незалежно від того, кого вона кохає. Лонгрід мав стати мостом між “вони” та “ми”, показати, що це не абстрактна меншина десь там, а люди, які так само воюють, страждають і гинують за Україну», — поділились в редакції сайту «Наше місто». 

Регіональне медіа «Наше місто» підготувало лонгрід «ЛГБТ+ військові: подвійна боротьба», який було опубліковано як тему дня на вебсайті.

У матеріалі:

  • показано, що попри героїзм, професійність і відданість країні, ЛГБТ+ бійці щодня стикаються зі стереотипами, мовою ворожнечі та насильством;
  • акцентовано увагу на реальних життєвих і службових викликах, з якими вони стикаються;
  • підкреслено важливість рівних прав, безпеки та підтримки держави для всіх військових — незалежно від статі, походження чи сексуальної орієнтації.

Як реалізували:

Журналісти використали формат лонгріду, що дозволив поєднати:

  • особисті історії та свідчення військових;
  • соціальний і психологічний контекст;
  • правовий вимір, пов’язаний із питаннями рівності та захисту прав людини.

Такий комплексний підхід дав змогу показати не абстрактну «групу», а конкретних людей — із досвідом служби, відповідальністю та внеском у захист країни.

Матеріал сприяв підвищенню обізнаності місцевої аудиторії щодо проблем, з якими стикаються ЛГБТІК+ військові, та їхнього права на рівне ставлення. Публікація стала поштовхом для публічної дискусії про інклюзію та рівність у ЗСУ й ширшому суспільному контексті.

«Національні медіа часто висвітлюють ЛГБТ+ тематику у більш загальному контексті або через призму резонансних подій. Локальне медіа має унікальну можливість наблизити тему до конкретної громади, зробити її особистою та зрозумілою. Локальне медіа має силу змінювати ставлення громади зсередини — через історії, які стосуються кожного особисто», — додає редакція. 

Лонгрід допомагає формувати культуру солідарності та підтримки, у якій героїзм не має «умов» або винятків.

Що можуть наслідувати інші медіа:

  • Розповідати про ЛГБТІК+ військових без стигматизації на локальному рівні, визнаючи їхній внесок і досвід.
  • Показувати людину передусім через дії та відповідальність, а не через належність до «вразливої групи».
  • Використовувати формат лонгріду для комплексного висвітлення соціальних, правових і культурних аспектів життя героїв.