Інклюзивна редакційна культура

Що було зроблено

У редакції медіа «Гречка» впроваджено гендерну політику, а також політику різноманітності та інклюзії, які оприлюднені на сайті в розділі «Редакційна політика». Використання фемінітивів у контенті редакція розпочала ще до внесення відповідних змін до українського правопису у 2019 році.

У медіа діє корпоративна підтримка материнства та батьківства. Зокрема, працівники можуть працювати віддалено та за гнучким графіком, адаптованим до індивідуальних потреб. Такий підхід дозволяє поєднувати професійну діяльність із доглядом за дитиною, зокрема під час декретної відпустки. Для колег із маленькими дітьми передбачені додаткові дні відпустки, а графік роботи коригується з урахуванням сімейних обставин — наприклад, можливість починати роботу раніше та завершувати її раніше.

Редакція пропонує висвітлювати такі теми для сприяння гендерній рівності та уповноваження жінок під час війни:

  • Гендерна дискримінація чоловіків або жінок та/або порушення їх прав (соціальних, культурних, трудових та ін.) за ознакою їх статі (на тій підставі, що він/вона – чоловік/жінка);
  • З якими різними труднощами та ризиками зустрічаються жінки та чоловіки з числа внутрішньо переміщених осіб або людей із зони конфлікту (вдови, самотні матері, вагітні, жінки, які управляють домашнім господарством, військовослужбовиці, тощо);
  • Права жінок і чоловіків, які постраждали від збройної агресії;
  • Гендернозумовлене і сексуальне насильство, включаючи домашнє насильство і торгівлю людьми у зоні бойових дій або у родинах, що постраждала від війни;
  • Інформація про різні послуги (медичні, психологічні, юридичні і т.д.), які можуть отримати або жінки, або чоловіки, які постраждали від війни;
  • Матеріали, якими ви ламаєте гендерні стереотипи про ролі чоловіків і жінок у суспільстві та сім’ї, про нетипові професії та види занять для жінок та чоловіків, тим самим розширюючи їхні можливості для розвитку, працевлаштування і т.д. (наприклад, жінки як політикині/ керівниці/ професіоналки в певній сфері військоваслужбовиці/ власниці бізнесу; чоловіки, які розділяють обов’язки по догляду за дітьми і домашньому господарству, працюють вихователями в дитсадочках тощо).
  • Україна прийняла Національний план дій «Жінки, мир, безпека» на виконання Резолюції Ради Безпеки ООН, тому наш ЗМІ висвітлюватиме різноманітні теми з метою просування його основних принципів:
  • Захист жінок і дівчат, що постраждали під час збройної агресії, оскільки вони найбільше потерпають від насильства;
  • Повідомляти про програми працевлаштування та започаткування власної справи для жінок і чоловіків;
  • Поширювати інформацію про програми психологічної/медичної/соціальної допомоги/реабілітації для жінок і чоловіків.

Як реалізували

Редакція також подбала про технічну спроможність команди працювати з дому у разі потреби. Працівниць і працівників забезпечили необхідним обладнанням — зокрема екофлоу, павербанками та ноутбуками. Більшість команди «Гречки» становлять жінки.

Водночас у редакції зазначають, що мають ініціативи, які поки не вдалося реалізувати через обмежені ресурси. Серед них — запровадження медичного страхування для журналістів і журналісток, що дало б змогу системно піклуватися про здоров’я, проходити профілактичні огляди та вчасно реагувати на проблеми. Також редакція хотіла б забезпечити колегам доступ до спортивних занять, басейну, масажів або інших практик відновлення, однак через зростання цін у період війни реалізація таких ініціатив потребує додаткового фінансування.

Етичне висвітлення теми післяпологової депресії та «вікна життя»

Післяпологова депресія залишається стигматизованою темою, а публічні історії про кризове материнство часто подаються через осуд, сенсаційність або спрощені моральні оцінки. Такий підхід лише посилює страх жінок звертатися по допомогу.

Ілюстрація видання «Гречка»

Що було зроблено

Редакція «Гречки» опублікувала матеріал «Я боялася не впоратися»: чому кропивничанка лишила дитину у «вікні життя» і як бореться за її повернення» про жінку з Кропивницького, яка під час післяпологової депресії залишила немовля у «Вікні життя».

У матеріалі:

  • порушено соціально чутливу тему психічного здоров’я жінок;
  • увагу зосереджено на внутрішньому стані героїні, її страхах і переживаннях;
  • свідомо відмовилися від осуду чи формальних оцінок вчинку.

Як реалізували

Матеріал подано через призму особистого досвіду жінки з акцентом на післяпологову депресію як медичний і психологічний стан.

Редакція обрала неосудливу, емпатійну тональність, підкреслюючи, що звернення по допомогу у кризовій ситуації є необхідним і відповідальним кроком.

«Це був виклик для редакції: як написати про цей випадок, щоб героїня не зазнала осуду. Тому написали через призму її почуттів і переживань,  акцентом, що попросити про допомогу — нормально. Як не дивно, не було жодної негативної реакції. Згодом героїня звʼязалася знову з редакцією і розповіла, що рішенням суду їм повернули дитину, вона продовжує лікування від депресії під наглядом фахівців», –  поділилась Ірина Требунських, журналістка видання.  ​​

Вплив

Публікація не викликала негативної реакції аудиторії, що є показовим для такої чутливої теми. Матеріал сприяв більш зваженому й емпатійному сприйняттю післяпологової депресії.

Згодом героїня повторно звернулася до редакції й повідомила, що дитину повернули в родину за рішенням суду, а вона продовжує лікування під наглядом фахівців — що стало непрямим свідченням важливості підтримувального, а не стигматизуючого підходу.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Писати про соціально чутливі теми з фокусом на людський досвід, а не на осуд — ставлячи в центр історії почуття, мотивації та контекст життя людини.
  • Використовувати емпатійну, нестигматизуючу мову у матеріалах про психічне здоров’я, материнство та кризові ситуації, уникаючи сенсаційних заголовків і моралізаторських формулювань.
  • Працювати з героями як з партнерами, а не «об’єктами історії»: пояснювати, як буде використано матеріал, узгоджувати чутливі деталі, поважати право на паузу або мовчання.
  • Чітко відокремлювати факти від суспільних оцінок, не підмінюючи журналістське інформування моралізаторством чи квазіекспертними висновками.
  • Додавати до матеріалів інформацію про можливості допомоги (контакти служб підтримки, гарячі лінії, консультації), щоб текст мав практичну цінність для читачів у схожих ситуаціях.
  • Системно працювати з темами психічного здоров’я, а не лише у кризові моменти, формуючи звичку говорити про них без страху й стигми.
  • Відстежувати реакцію аудиторії та бути готовими пояснювати редакційну позицію, якщо тема викликає дискусії або запитання.

Розмова про гендерні стереотипи з чоловіками як цільовою аудиторією

Контекст

У публічному дискурсі гендерні теми зазвичай адресуються жінкам, тоді як вплив гендерних стереотипів на чоловіків часто залишається недооціненим або табуйованим. Це ускладнює розмову про психічне здоров’я, емоції, тілесність і вразливість чоловіків, а також звужує можливості для переосмислення моделей маскулінності.

Що було зроблено

Редакція «Гречки» створила цикл аналітичних матеріалів про вплив гендерних стереотипів на суспільство з фокусом саме на чоловічій аудиторії.

У матеріалах:

  • проаналізовано, як стереотипи шкодять психологічному, фізичному та соціальному добробуту чоловіків;
  • порушено теми здоров’я, сексуальності, емоційної вразливості та соціального тиску;
  • показано позитивні приклади подолання стереотипів, а не лише проблемні аспекти.

Як реалізували

  • Публікації виходили на сайті упродовж 2023–2024 років.
  • Згодом матеріали були озвучені та адаптовані у формат подкасту, що дозволило розширити аудиторію.
  • На основі циклу створено окремий подкаст «Ти ж чоловік», який зробив складну тему доступнішою та менш конфронтаційною.

У редакції пояснюють, що під час підготовки циклу матеріалів про гендерні стереотипи свідомо обрали нетиповий підхід до формування тем і заголовків. Хоча аналіз впливу гендерних стереотипів на суспільство переважно стосується жіночого досвіду, автори навмисно змістили фокус і зробили акцент на чоловіках — як у заголовках, так і в прикладах. У редакції наголошують, що багато гендерних стереотипів мають двосторонній характер і впливають на різні групи, а такий ракурс допоміг залучити ширшу аудиторію до розмови.

За словами представників медіа, особливо цінними стали відгуки читачів і читачок, які зізнавалися, що використовували матеріали циклу як аргументи в дискусіях про гендерні питання — як чоловіки, так і жінки. Окремі публікації мали й глибший особистий ефект. Так, у матеріалі про вплив стереотипів у подружніх стосунках частина читачок упізнавала описані ситуації та вперше усвідомлювала, що пережитий досвід був формою насильства і не є нормою.

«Ми в “Гречці” намагаємося, якщо писати про проблему, то з використанням принципів журналістики рішень. А як це зробити, коли пишеш про гендерні стереотипи? На відповідь підштовхнула Тамара Марценюк, яка виступила експерткою в частині матеріалів циклу. Не просто описати проблему, а й показати приклади тих, хто ці стереотипи руйнує. Як на мене, саме буденні приклади з життя цього “зламу” шкідливих стереотипів вплинуть краще, ніж сторінки високочолої аналітики», — розповідає Ірина Требунських, журналістка видання.  ​​

Вплив

Два матеріали циклу вийшли у фінал українського журналістського конкурсу «Честь професії» у 2024 році. Проєкт сприяв розширенню суспільної дискусії про шкоду гендерних стереотипів для чоловіків і необхідність їх переосмислення.

Аудіоформат допоміг залучити нову аудиторію, зокрема чоловіків, які рідше взаємодіють із аналітичними текстами на гендерну тематику.

Що можуть наслідувати інші медіа

  • Говорити про гендерну рівність, звертаючись до чоловіків як до цільової аудиторії, а не лише до жінок.
  • Поєднувати аналітику з аудіоформатами, щоб знизити поріг входу в складні теми.
  • Показувати не лише проблеми, а й приклади змін, які можуть бути підтримувальними й мотивуючими.