Увага! Матеріал містить приклади мови ворожнечі та сексуалізованих образ. Ми свідомо наводимо їх, щоб задокументувати та пояснити механізм таких атак.
Сюжет під назвою «Правда про «сувеніри» з U420: що показала експертиза?» авторства журналістки Світлани Стеценко вийшов на YouTube-каналі Bihus.info 23 березня 2026 року. У матеріалі журналістка досліджує діяльність мережі так званих «сувенірних крамниць» U420.
Ці заклади, які працюють у Києві, Львові, Харкові, Дніпрі та Одесі, позиціонують себе як «сучасні CBD-магазини» і, згідно з описом на сайті, продають продукцію «на основі легалізованого канабісу»: напої, солодощі, біодобавки, зокрема на основі грибів мухоморів.
Як зазначено в описі до відео, команда провела контрольні закупівлі у цих магазинах і передала зразки на лабораторне дослідження — як у приватній лабораторії, так і криміналістам МВС. За результатами експертизи, у продукції виявили речовину, що входить до переліку особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено постановою Кабінету Міністрів України.
Сюжет, а також тизери до нього були поширені в соціальних мережах Bihus.info. У коментарях під відео на YouTube, а також у Facebook, Instagram і X з’явилася значна кількість дописів на захист «кафешопу».
Водночас у коментарях зафіксовано ознаки технологічно зумовленого гендерного насильства (TFGBV), зокрема гендерну дезінформацію, дифамацію, сексизм, сексуалізоване цькування та мову ворожнечі. Авторів сюжету називали «клоунами», «журналіздами», «конченими», а журналістку — «крисою», «шваброю», «дурою», «шляпой дурной». Також щодо неї з’являлися коментарі, спрямовані на її зовнішність і приватне життя, зокрема питання про сімейний стан: «Світлана заміжня?».
Як розповіла Світлана Стеценко у коментарі для «Жінки в медіа», одразу після публікації матеріалу переважали позитивні відгуки та слова підтримки. Однак уже за кілька днів почали з’являтися користувачі, які намагалися дискредитувати як сам сюжет, так і журналістку особисто.
За її словами, їй почали надходити грубі та образливі повідомлення у приватні повідомлення, ймовірно — з фейкових акаунтів. Один із таких прикладів вона зафіксувала: користувач з ніком kortejnervequ в Instagram назвав її «селючкой очкастой» та інше. Згодом такі повідомлення часто видалялися.
«Коментарі були в Threads, і в Інстаграмі під відео. Але я не мала бажання їх скрінити та зберігати. До того ж, треба було займатися іншим сюжетом, – розповідає Світлана Стеценко, – Отримувати подібні повідомлення в особисті — це огидно. Але це не означає, що я зупинюсь і перестану робити те, що роблю», — зазначає журналістка.
Світлана Стеценко підкреслює, що робота з подібними темами є складною, емоційно виснажливою і пов’язана з ризиками. За її словами, вона заздалегідь усвідомлює, що такі матеріали можуть викликати хвилю атак:
«Друзі і близькі на повному серйозі після виходу відео казали: “Щось я переймаюся за твою безпеку”. А онлайн «нападники» відчувають себе безкарними. Бо за пустою фейковою сторінкою із аватаркою чогось незрозумілого в соцмережах доволі легко сховатися».
Це не перший випадок, коли після журналістських розслідувань Світлана Стеценко стикається з хвилею онлайн-агресії. У травні 2025 року «Жінки в медіа» вже фіксували атаку на журналістку після виходу її матеріалу про діяльність «Гончаренко-центрів». Тоді онлайн-атака також містила ознаки мови ворожнечі, гендерної дезінформації, сексуалізованого цькування та маніпуляцій із зображеннями.
«З образами і огидними коментарями, на щастя, стикаюся не часто. Переважно після матеріалів є як хороші, так і погані коментарі. Але це просто критика. Конструктивна або ні, проте це нормально, адже у нас — свобода висловлювань. А на отаких умовно небезпечних темах завжди починаються неприємні ситуації. Тому небагато журналістів та журналісток за подібні теми беруться. Тут зі старту зрозуміло — у відповідь “прилетить” багато», — каже вона.
«Цей кейс показує, що онлайн-атаки проти журналісток — це не поодинокі інциденти, а передбачувана реакція на їхню професійну діяльність. Особливо коли йдеться про чутливі теми або розслідування. І поки ця агресія залишається безкарною, вона продовжує впливати не лише на безпеку журналісток, а й на свободу слова загалом», — коментує Ліза Кузьменко, голова ГО «Жінки в медіа».
Нагадаємо, у серпні 2025 року з онлайн-атакою стикнулася й інша журналістка Bihus.info Олександра Федорко. Тоді нардеп Олексій Гончаренко у Телеграмі та на Фейсбуці розкритикував журналістку за те, що під час одного з інтерв’ю вона була одягнена нібито у дороговартісну футболку. При цьому у дописі Гончаренко апелював до Світлани Стеценко і писав таке:«Моїй улюбленій журналістці Бігус.інфо Світлані Стеценко варто задуматись. Світлано, виглядає так, що не доплачують тобі за роботу. Працюєш, стараєшся, танцюєш бачату, а тут …».
Нагадаємо, за результатами дослідження «Її голос — мішень для них: гендерно зумовлене онлайн-насильство щодо українських журналісток», проведеного ГО «Жінки в медіа» спільно з ЮНЕСКО у 2025 році, 81% опитаних медійниць повідомили, що зазнавали того чи іншого виду онлайн-насильства. Загалом у дослідженні взяли участь 180 журналісток.
Серед тих, хто зазнавав онлайн-насильства, 14% зазначили, що загрози з цифрового простору переходили у фізичний вимір. Водночас лише у 19% випадків журналістки зверталися по допомогу до правоохоронних органів.
Якщо ви — журналістка, яка стикнулася з онлайн-насильством, та потребуєте підтримки, напишіть на ngo.womeninmedia@gmail.com або заповніть онлайн-форму за цим посиланням. «Жінки в медіа» готові надати інформаційну підтримку, так і допомогти з наданням безкоштовних консультацій кібербезпеки, психологічної підтримки, юридичного захисту чи іншої допомоги за запитом.